Рішення

від 21.12.2018 по справі 140/2697/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року 14 год. 30 хв. ЛуцькСправа № 140/2697/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ФОРС» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулося з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизель Форс” про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків з підстав відмови в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Заява мотивована тим, що на підставі наказів від 03.12.2018 №4321 та № 4322 щодо проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» і направлень на перевірку від 04.12.2018 №005639, №05640, №005626 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Волинській області 06.12.2018 було здійснено виїзд за адресами: Ківерцівський район, с. Вишнів, вул. Київська, 8 та м. Луцьк, вул. Ковельська, 124.

Після пред'явлення працівниками Головного управління ДФС у Волинській області службових посвідчень, особі, яка фактично проводила розрахункові операції було запропоновано ознайомитись з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями, а також розписатися в направленнях, проте згадана особа відмовилась ознайомлюватись, про що складено акти від 06.12.2018 №675/14-05/41769467 відмови в допуску до проведення фактичної перевірки та від 06.12.2018 №677/14-05/41769467 відмови від підписання акта про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки та від 06.12.2018 №676/14-05/41769467 відмови в допуску до проведення фактичної перевірки та акт від 06.12.2018 №678/14-05/41769467 відмови від підписання акта про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки.

Заявник вказує на те, що вищевказані факти унеможливлюють проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, а тому 19 грудня 2018 року о 12 год. 00 хв. Начальником ГУ ДФС у Волинській області було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків – ТОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України у зв'язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

У зв'язку із наведеним ГУ ДФС у Волинській області просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків - ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС».

Представник заявника в поданій суду письмовій заяві, просив суд розгляд подання здійснювати без його участі. Подання підтримав.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив. Про поважність причин неприбуття в судове засідання свого представника суду також не повідомив.

Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Враховуючи те, що представники сторін в судове засідання на розгляд заяви Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизель Форс” про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не прибули, а представником заявника подано заяву про розгляд справи без його участі, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, п.20.1 ст. 20, п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, Головним управлінням ДФС у Волинській області було видано накази від 03.12.2018 №4321 “Про проведення фактичної перевірки” суб'єкта господарювання ТОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» код ЄДРПОУ: 41769467, назва господарської одиниці: пункт продажу пального, адреса господарської одиниці: м. Луцьк, вул. Ковельська, 124 та №4322 “Про проведення фактичної перевірки” суб'єкта господарювання ТОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» код ЄДРПОУ: 41769467, назва господарської одиниці: пункт продажу пального, адреса господарської одиниці: Ківерцівський район, с. Вишнів, вул. Київська, 8, з питань дотримання вимог ПК України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів протягом 10 діб, починаючи з 05.12.2018, а також видано направлення на перевірку від 04.12.2018 №005639, №05640, №005626 та від 04.12.2018 №005627, №05630, №005629.

06.12.2018 головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Волинській області було здійснено виїзд за місцем проведення господарської діяльності ТОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» у м. Луцьк, вул. Ковельська, 124 та Ківерцівський район, с. Вишнів, вул. Київська, 8.

До початку перевірки була проведена контрольна розрахункова операція, а саме купівля дизельного пального на суму 200 грн. за ціною 27.90 грн. за 1 літр. Згадана операція, особою, яка фактично проводила розрахункові операції не була проведена через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею відповідного розрахункового документа встановленої форми на повну суму покупки.

Після пред'явлення службовими особами контролюючого органу службових посвідчень особі, яка проводила розрахункові операції, їй було запропоновано ознайомитись з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями, а також розписатися в них, проте остання відмовилась ознайомлюватися з документами та вийшовши з території на якій розташований пристрій для відпуску пального, пішла у невідомому напрямку, тим самим відмовилась допустити ревізорів до проведення фактичної перевірки та надати будь-які пояснення щодо причин недопуску до перевірки, у зв'язку із чим було складено акти від 06.12.2018 №675/14-05/41769467 відмови в допуску до проведення фактичної перевірки та від 06.12.2018 №677/14-05/41769467 відмови від підписання акта про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки та від 06.12.2018 №676/14-05/41769467 відмови в допуску до проведення фактичної перевірки та акт від 06.12.2018 №678/14-05/41769467 відмови від підписання акта про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки.

19 грудня 2018 року о 12 год. 00 хв. начальником ГУ ДФС у Волинській області було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, у зв'язку із відмовою в допуску особою, яка проводила контрольну розрахункову операцію посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок передбачені статтею 81 ПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (пункт 81.2 статті 81 ПК України).

Як свідчать матеріали справи, посадові особи ГУ ДФС у Волинській області головні державні ревізори – інспектори Амеженко Я.Ф., Ковальчук І.А., Гнатюк Н.А. за наявності наказу на проведення перевірки та направлень на перевірку не були допущені до проведення фактичної перевірки ТОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» за адресами: Ківерцівський район, с. Вишнів, вул. Київська, 8 та м. Луцьк, вул. Ковельська, 124, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами.

Доказів про оскарження наказів від 03.12.2018 №4321 та №4322 “Про проведення фактичної перевірки” чи рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 19 грудня 218 року в судовому чи адміністративному порядку суду не надано.

Винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків (пункт 94.1 статті 94 ПК України).

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Так, вимогами підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу доходів і зборів (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Зазначена норма ПК України кореспондує з частиною сьомою статті 283 КАС України, відповідно до якої у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Як встановлено пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Волинській області правомірно, у відповідності до статті 94 ПК України, застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» згідно з рішенням від 19 грудня 2018 року, тому вимога заявника щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 8 статті 283 КАС України рішення суду, прийняте по суті заявлених вимог визначених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 241, 242, частиною третьою статті 243, статтями 245, 246, 268, 283, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 9400859) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, задовольнити повністю.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ФОРС» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Симиренка, 2/2, ідентифікаційний код 41769467), застосованого рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 19 грудня 2018 року.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах визначених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України (підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків), не перешкоджає його виконанню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                             Ю.Ю. Сорока