Рішення

від 18.12.2018 по справі 160/7877/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Справа № 160/7877/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Колупаєва О.В., представника відповідача - Чабан О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алатон

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Алатон до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р від 08.06.2018 року №0014381420, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 152 196,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Інтерсенд ЮА за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт №20921/04-36-14-20-09/24996984 від 25.04.2018 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0014381420 від 08.06.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 152 196,00 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

30.10.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

15.11.2018 року у підготовчому судовому засіданні було відкладено розгляд справи, у зв'язку з заявленим клопотанням представника відповідача.

23.11.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

05.12.2018 року у підготовчому судовому засіданні представником позивача було надано клопотання, відповідно до якого просить: вважати вірним зміст позовної вимоги, яка викладена в пункті 2 прохальної частини у наступному вигляді: Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 08.06.2018 року №0014381420, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями у розмірі 27 840,00 грн.

05.12.2018 року у підготовчому судовому засіданні було прийнято вказане клопотання та оголошено перерву у підготовчому провадженні, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів сторонами.

14.12.2018 року представником позивача було надано відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, та зазначив, щодо відсутності у відповідача підстав для проведення перевірки.

18.12.2018 року у судовому засіданні було долучено до матеріалів справи надані представником відповідача додаткові докази по справі, закрито підготовче провадження та вирішено продовжити розгляд справи по суті, у даному судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, при цьому посилаючись на доводи вказані у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Інтерсенд ЮА за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки №20921/04-36-14-20-09/24996984 від 25.04.2018 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту №20921/04-36-14-20-09/24996984 від 25.04.2018 року перевіркою було встановлено такі порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток на суму 27 840,00 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 27 840,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість у сумі 30 933,84 грн. в т.ч.: у лютому 2015 року на суму 12 959,46 грн., у березні 2015 року на суму 17 974,38 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивачем було подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення №5/05-18 від 24.05.2018 року.

Листом вих.№32323/10/04-36-14-09 від 06.06.2018 року відповідач повідомив, що висновки викладені в акті перевірки правомірні та відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі висновків акта перевірки №20921/04-36-14-20-09/24996984 від 25.04.2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0014381420 від 08.06.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27 840,00 грн.

22.06.2018 року позивачем була подана до Державної фіскальної служби України скарга вих.№22/06-18 на податкове повідомлення-рішення №0014381420 від 08.06.2018 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №27093/6/99-99-11-01-02-25 від 21.08.2018 року було залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0014381420 від 08.06.2018 року, а скарга - без задоволення.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0014381420 від 08.06.2018 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Щодо порушень встановлених в Акті перевірки та господарських операцій з контрагентом зазначеним в Акті перевірки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ Інтерсенд ЮА (код ЄДРПОУ 39420744).

Між ТОВ Алатон та ТОВ Інтерсенд ЮА було укладено договір купівлі-продажу №197 від 05.02.2015 року, за умовами якого позивачем придбавався товар, кількість та вартість якого встановлювалась у специфікаціях до договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем було надано: вищевказаний договір, специфікації, рахунки-фактури, накладні, товаро-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності платіжні доручення, наявні в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до вироку Печерського районного суду міста Києва від 26.01.2016 року по справі №757/45459/15-к ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст. 358 КК України та встановлено, що ОСОБА_3, 30 жовтня 2014 року, перебуваючи у Печерському районі міста Києва в районі станції метро Хрещатик м. Києві, на прохання маловідомої особи на ім'я ОСОБА_2 за грошову винагороду у розмірі 300 гривень, погодився на створення товариства з обмеженою відповідальністю без мети ведення фінансово-господарської діяльності, і підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) від 30 вересня 2014 року щодо створення товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 462 000, 00 (чотириста шістдесят дві тисячі) гривень 00 копійок, 100 % якого належить ОСОБА_3, обрання директором товариства себе, з створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744). Також, в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 30 вересня 2014 року ОСОБА_3 підписав статут ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) з метою прикриття незаконної діяльності, що передбачена вказаним статутом. В подальшому, вищезазначені документи невстановленими слідством особами були передані до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для реєстрації ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744). Підписання ОСОБА_3 реєстраційних документів ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства. Також, із вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_3 визнав вину в повному обсязі.

Суд зазначає, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно, наявність пояснень (свідчень) керівників та засновників суб'єктів господарювання щодо непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності є достатньою підставою для неврахування первинних документів/податкових накладних в даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські документи, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт постачання товарів, а тому віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ спірних сум по придбанню товарів у ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА є безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми Р від 08.06.2018 року №0014381420, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями у розмірі 27 840,00 грн. є правомірним, а позовні вимоги щодо його скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Алатон (52001, Дніпропетровська область, м.Підгородне, вул.Залізнична, буд.115, код ЄДРПОУ 24996984) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 21.12.2018 року.

Суддя М.В. Дєєв