Рішення

від 21.12.2018 по справі 320/5533/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року справа № 320/5533/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2018 №187381-5002-1002.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4. Таким чином, позивач зазначає, що на підставі пп. 281.1.5 п. 281.1 ст. 281 ПК України, він звільняється від сплати земельного податку, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VII, виключено статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою було встановлено пільги для 4 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи скасовані та із переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення, виключено 4 зону посиленого радіоекологічного контролю, що була підставою для отримання статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Таким чином, на думку представника відповідача, позивач не звільнений від сплати земельного податку.

Ухвалою суду від 23.10.2018 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є власником земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого останнім надано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.06.2006 Серія НОМЕР_1 (а.с. 7).

У травні 2018 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 №187381-5002-1002, прийняте ГУ ДФС у Київській області, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 5317,91 грн.

Судом встановлено, що позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працював на території зони радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.09.1995 (а.с. 9).

Вважаючи, що він є особою, яка в силу статті 281 Податкового кодексу, яка звільнена від сплати податку на землю, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Об'єктами оподаткування земельним податком відповідно до підпункту 270.1.1. пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Разом з тим, підпунктом 281.1.5 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку для фізичних осіб звільняються фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пп. 281.2.2 п. 281.2 ст. 282 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара.

Пунктом 4 частини першої статті 14 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій, зокрема до них належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працював на території зони радіоекологічного контролю (категорії 4), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.09.1995 та є власником земельної ділянки площею 0,10 га.

Це означає, що позивач є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської АЕС, межа граничних норм земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, не перевищує 0,10 га, а тому, в силу пп. 281.1.5 п. 281.1 ст. 281 ПК України, він звільнений від сплати земельного податку.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи відповідача, на той факт, що Законом України від 28.12.2014 №76-VII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" , яким статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено, а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій, а тому позивач втратив право на пільги, передбачені статтею 281 Податкового кодексу.

Так, дійсно, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України виключено абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України від 27.02.1991 № 791а-XII Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та виключено статтю 23 Закону України № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991, якими були визначені пільги та компенсації громадянам, віднесеним до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.01.2015.

У той же час, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось, а тому правила звільнення від сплати податку передбачають, що позивач має право на пільгу по сплаті податку щодо наявної в нього земельної ділянки.

При цьому, суттєвим при вирішенні даної справи є той факт, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII № 1-11/2018(3830/15) від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, тобто скасування пільг щодо сплати земельного податку громадянам, віднесеним до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано неконституційними.

У зазначеному вище рішенні Конституційний Суд України вказує на те, що зважаючи на сутність статті 16 Конституції України, закріплення передбаченого у ній обов'язку держави у розділі I Загальні засади Конституції України вказує на засадничий характер цього обов'язку та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку.

При цьому, суд зазначає, що статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Це вказує, що пільги віднесені до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, були скасовані протягом періоду 01.01.2015 по 17.07.2018 - день ухвалення рішення Конституційного Суду України № 1-11/2018(3830/15).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що стаття 281 Податкового кодексу України (яка передбачає звільнення від сплати земельного податку осіб, які постраждали від внаслідок Чорнобильської катастрофи) та стаття 14 Закону України № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (яка відносить до кола осіб, що постраждали від внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років) не втрачали дії та жодним чином не змінювались.

Крім того, пунктом 56.21. статті 56 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позиція Європейського суду з прав людини стосовно реалізації принципу юридичної визначеності сформована у декількох рішеннях, зокрема у справах Санді Таймс проти Сполученого королівства , Олсон проти Швеції та ін. Згідно з цією позицією будь-яка норма не може вважатися законом , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю так, щоб громадянин самостійно або, якщо у цьому буде потреба, з професійною допомогою міг передбачати з долею вірогідності, яка може вважатися розумною за цих обставин, наслідки, до яких можуть призвести конкретні дії .

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, у відповідності до норм пп. 281.1.5 п. 281.1 ст. 281 ПК України, є особою, яка звільнена від сплати земельного податку, а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відкриваючи провадження в даній адміністративній справі судом було враховано клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Згідно частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи ту обставину, що сплату залишку судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення, а рішенням у даній адміністративній справі суд задовольняє позовні вимоги, сума судового збору у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 25.04.2018 №187381-5002-1002, винесене ГУ ДФС у Київській області.

Стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.