Рішення

від 21.12.2018 по справі 443/1763/18

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1763/18

Провадження №2/443/1215/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким: встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із ОСОБА_3, терміном не менше п'яти років до дня його смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право на земельну частку (пай) площею 1,13 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померлий мав право на підставі Сертифіката на право на земельну частку(пай) серії НОМЕР_2, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №332 від 30 травня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Монастирецькій сільській раді 13 серпня 2018 року за №360.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина, до якої входить земельна частка (пай) площею 1,13 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померлий мав право на підставі Сертифіката на право на земельну частку(пай) серії НОМЕР_2, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №332 від 30 травня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Монастирецькій сільській раді 13 серпня 2018 року за №360. За життя покійний не розпорядився своїми правами, а тому спадкування відбувалося за законом. Близьких родичів(за першим, другим та третім ступенем споріднення) померлий не мав, а тому позивачка проживала разом з ним. Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Відтак, після його смерті остання звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте, отримала відмову у видачі такого, у зв'язку з тим, що вона не є спадкоємцем до майна померлого, оскільки заповіт від імені померлого не посвідчувався, а також відсутній родинний зв'язок між спадкоємцем та спадкодавцем, відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку(пай), що знаходиться на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, яка належала померлому та є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому остання змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача - ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи у його з довірителем відсутності, позовні вимоги підтримують, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області - Федоляк В.І., подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника сільської ради, оскільки вони позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2, у віці 78 років, помер ОСОБА_3, про що 28 квітня 1999 року зроблено відповідний запис №25 та Монастирецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 28 квітня 1999 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 /арк. справи 10/.

Спадщина відкрилася в цей же день, ІНФОРМАЦІЯ_2, у відповідності до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Судом встановлено, що спадщина померлого складається із земельної частки (пай) площею 1,13 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померлий мав право на підставі Сертифіката на право на земельну частку(пай) серії НОМЕР_2, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №332 від 30 травня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Монастирецькій сільській раді 13 серпня 2018 року за №360 /арк. справи 12/.

Так, згідно із витягу №761/404-18-0.22, виданого відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16 серпня 2018 року, сертифікат на право на земельну частку(пай) серії НОМЕР_2, виданий на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №332 від 30 травня 1997 року та зареєстрований в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Монастирецькій сільській раді 13 серпня 2018 року за №360, земельна частка(пай) розміром 1,13 умовних кадастрових гектарів. Така перебуває у колективній власності ССП Верховина і її вартість становить 24915,89 грн. Державний акт на право власності на землю взамін на сертифікат на право на середню земельну частку (пай) не видавався /арк. справи 13/.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_3 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав, що стверджується довідкою №1057, виданою виконавчим комітетом Монастирецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 12 вересня 2018 року /арк. справи 11/.

Окрім того, з отриманої на запит суду відповіді №729/02-14 завідувача Жидачівською державною нотаріальною конторою від 21 листопада 2017 року, вбачається, що станом на день відповіді на запит, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, в Жидачівській нотаріальній конторі спадкова справа не заводилась.

За вказаних обставин суд прийшов до висновку, що спадкова маса, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка складається із земельної частки (пай) площею 1,13 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на день звернення позивач до суду, як і на день розгляду справи, залишається юридично не прийнятою ніким із спадкоємців.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Так, відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

В судовому засіданні спадкоємців першої, другої та третьої черги не встановлено.

Відповідно до ст.1264 у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В поданій до суду позовній заяві представник ОСОБА_1 пояснив, що протягом останніх років і до дня його смерті остання спільно, однією сім'єю, проживала зі спадкодавцем - ОСОБА_3, вели спільне господарство.

Також судом встановлено, що позивач приходилась спадкодавцю братовою, оскільки перебувала в шлюбі з його рідним братом - ОСОБА_6 /арк. справи 9/.

Вказані обставини підтвердили суду, наданими письмовими поясненнями, які сформовані та завірені належним чином, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з яких вбачається, що позивач дійсно проживала з ОСОБА_3(як братова) в АДРЕСА_1, до дня його смерті спільно, вели спільне господарство /арк. справи 14-15/.

У суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених свідками. Даних про яку-небудь зацікавленість свідків в результаті розгляду справи немає, їх покази відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Окрім того, факт проживання позивач зі спадкодавцем, спільно, однією сім'єю, додатково стверджується довідкою №1057, виданою виконавчим комітетом Монастирецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 12 вересня 2018 року /арк. справи 11/.

Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини, так як у відповідності до ст. 1264 ЦК України право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Враховуючи вищенаведені факти, суд приходить до переконання про те, що позивач дійсно постійно проживала однією сім'єю із ОСОБА_3, терміном не менше п'яти років, до дня його смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2.

Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №593/02-31 виданою завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою від 28 вересня 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову земельну частку(пай), у зв'язку з тим, що вона не є спадкоємцем до майна померлого, оскільки заповіт від імені померлого не посвідчувався, а також відсутній родинний зв'язок між спадкоємцем та спадкодавцем, відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку(пай), що знаходиться на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій та є спадковим майном /арк. справи 16/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування"роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва , встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно із ст.ст. 81,126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи те, що позивач оформити право на спадкове майно(земельну частку(пай), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані у справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю із ОСОБА_3, терміном не менше п'яти років до дня його смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право на земельну частку (пай) площею 1,13 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померлий мав право на підставі Сертифіката на право на земельну частку(пай) серії НОМЕР_2, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №332 від 30 травня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Монастирецькій сільській раді 13 серпня 2018 року за №360.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: 81794, АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Монастирецька сільська рада Жидачівського району Львівської області, місцезнаходження: 81792, Львівська область, Жидачівський район, с. Монастирець, вул. Центральна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04374513.

Суддя З.М. Коліщук