Рішення

від 18.12.2018 по справі 357/10855/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10855/18

2/357/3866/18

Категорія 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в підготовчому провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, Терезинської селищної ( сільської ) ради, третя особа ОСОБА_3, ОСОБА_2 міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

18.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 міської ради, Терезинської селищної ( сільської ) ради, третя особа ОСОБА_3, ОСОБА_2 міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на наступні обставини.

Позивач за цим позовом є спадкоємцем за законом після смерті свого племінника - ОСОБА_4, померлого 06 жовтня 2017 року. Померлий являвся сином ОСОБА_5, рідної сестри спадкоємця, - ОСОБА_1.

Факт родинних відносин позивача із спадкодавцем підтверджується такими документами : довідкою про місце проживання та склад сім'ї за № 4776 від 19.10.2017 року, виданої Управлінням адміністративних послуг ОСОБА_2 міської ради Київської області, в якій в графі Родинні стосунки з особою на ім'я якої відкрито особовий рахунок зазначено, що ОСОБА_1 являється дядьком померлого ОСОБА_4; свідоцтвом про народження спадкодавця серія VІ-КБ № 414916, виданого 31.08.1988 року, в якому в графі мати зазначено Габдуллина Флюза Олександрівна в графі батько зазначено Габдуллин Фрузин Шарахмуллович ; свідоцтвом про розірвання шлюбу між Габдуллином Фрузином Шарахмулловичем та Габдуллиной Флюзой Александровной , виданому 30 березня 1976 року запис № 140, серія І-БК № 338623, в якому зазначено прізвище останньої після розірвання шлюбу Матросова ; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові)за № 00018988423 від 7.11.2017 року в якому зазначено, що спадкодавець змінив прізвище та по батькові з ОСОБА_6 на МатросовРустем Олександрович, тобто взяв прізвище та по батькові матері - сестри спадкоємця.

Крім того, на день смерті спадкодавця позивач проживав з ним однією сім'єю за адресою: будинок № 48 по вулиці Толстого в м. Біла Церква, Київська область, і після його смерті фактично прийняв спадщину.

Крім того, за свого життя спадкодавець вже подарував спадкоємцю ОСОБА_1, за договором дарування від 20.10.2008 року 28/100 частки цього ж будинку, та за договором дарування земельної ділянки від 20.10.2008 року подарував йому земельну ділянку розміром 0,0364 га, кадастровий номер : НОМЕР_1 : 04 : 004 : 0001 з цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування вищезазначеного спадкового будинку.

Відповідно договору дарування від 14.02.2006 р., спадкодавець також набув у власність земельну ділянку розміром 0,036 га, кадастровий номер : НОМЕР_1 : 04 : 004 : 0124 з цільовим призначенням:для колективного садівництва. Обидві земельні ділянки розташовані за адресою: вул. Толстого, буд.48 в м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київської області.

Спадкодавцю належало на праві власності 72/100 частини вищезазначеного будинку, господарських та побутових будівель та споруд. У державного нотаріуса другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, про свої права на спадкове майно заявили троє спадкоємців : ОСОБА_1 (дядько померлого, позивач за позовом), ОСОБА_3, (тітка померлого, третя особа за позовом) та тітка померлого ОСОБА_8 (сестра позивача). Кожен з них має право на 24/100 частки спадкового майна ( 72/100 частки). ОСОБА_8, у нотаріуса відмовилася від своєї частки житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що склала -24/100 частини, на користь позивача.

Отже, позивач має право на - 48/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що становить (2/3 від 72/100 частини).

Відповідно складеного звіту станом на 17 серпня 2018 року про ринкову вартість об'єкта, вартість 72/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою будинок № 48 по вулиці Толстого в м. Біла Церква Київська область, становить: 327 412,00 гривень.

Позивач прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4, оскільки проживав разом із померлим на день його смерті і у встановлений законом 6-місячний термін звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Однак, нотаріус постановою від 20 липня 2018 року за № 1548/02-31 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що : спадкоємцем не надані правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності померлого на вищевказаний житловий будинок. Оригіналів цих документів у Позивача немає, де вони знаходяться він не знає.

Просив суд прийняти позовну заяву до розгляду, визнати за позивачем, в порядку спадкування за законом, після померлого племінника - ОСОБА_4, який помер 06 жовтня 2017 року, право власності на 48/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою будинок № 48 по вулиці Толстого в м. Біла Церква Київська область та

визнати за позивачем, в порядку спадкування за законом, після померлого племінника - ОСОБА_4, який помер 06 жовтня 2017 року, право власності на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,036 га, кадастровий номер : НОМЕР_1 : 04 : 004 : 0124 з цільовим призначенням : для колективного садівництва, яка розташована за адресою: вул. Толстого, буд.48 в м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київської області ( а. с.3-6 ).

Ухвалою судді від 03 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 15 годину 00 хвилин 24 жовтня 2018 року ( а. с. 72-74 ).

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 годину 00 хвилин 18 грудня 2018 року ( а. с. 106-107 ).

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року вирішено провести заочний розгляд у вищезазначеній цивільній справі.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представником позивача ОСОБА_9, який діє на підставі Ордеру, серія КС № 390515 ( а. с. 84 ) надано клопотання, отримано судом 18.12.2018 року за вх. 41680, в якій останній росив розглянути справу без його участі, підтримав позовів вимоги, наполягав на їх задоволенні та проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_2 міська рада та Терезинська селищна рада в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 міська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення.

Завідуючий державної нотаріальної контори ОСОБА_7 на виконання ухвали суду надав належним чином завірену копію спадкової справи та в супровідному листі просив слухати справу без представника нотаріальної контори, отримано судом 10.12.2018 року за вх. 40508.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлені відповідачі ОСОБА_2 міська рада та Терезинська селищна рада не з'явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надали відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті свого племінника - ОСОБА_4, померлого 06 жовтня 2017 року ( а. с. 12 ), який був сином ОСОБА_5, рідної сестри спадкоємця та позивача по справі.

Згідно довідки про місце проживання та склад сім'ї за № 4776 від 19.10.2017 року, виданої Управлінням адміністративних послуг ОСОБА_2 міської ради Київської області, в якій в графі Родинні стосунки з особою на ім'я якої відкрито особовий рахунок зазначено, що ОСОБА_1 являється дядьком померлого ОСОБА_4 ( а. с. 9 ).

Відповідно до свідоцтвом про народження спадкодавця ОСОБА_4, серія VІ-КБ № 414916, виданого 31.08.1988 року убачається, що в графі мати зазначено Габдуллина Флюза Олександрівна в графі батько зазначено Габдуллин Фрузин Шарахмуллович ( а. с. 11 ).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, виданого 30 березня 1976 року, актовий запис № 140, серія І-БК № 338623, прізвище останньої після розірвання шлюбу Матросова ( а. с 13 ).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) за № 00018988423 від 07.11.2017 року убачається, що спадкодавець змінив прізвище та по батькові з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 ( а. с. 14, 15 ).

Встановлено, що на день смерті спадкодавця позивач проживав з ним однією сім'єю за адресою: будинок № 48 по вулиці Толстого в м. Біла Церква, Київська область, і після його смерті фактично прийняв спадщину.

До того ж, спадкодавець подарував спадкоємцю ОСОБА_1, за договором дарування від 20.10.2008 року 28/100 частки вищезазначеного будинку, та за договором дарування земельної ділянки від 20.10.2008 року подарував позивачу земельну ділянку розміром 0,0364 га, кадастровий номер: 3220455500:04:004:0001 з цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування вищезазначеного спадкового будинку ( а. с. 19, 20 ).

Відповідно договору дарування від 14.02.2006 р., спадкодавець також набув у власність земельну ділянку розміром 0,036 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 : 04 : 004 : 0124 з цільовим призначенням:для колективного садівництва. Обидві земельні ділянки розташовані за адресою: вул. Толстого, буд.48 в м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київської області.

Також, спадкодавцю належало на праві власності 72/100 частини вищезазначеного будинку, господарських та побутових будівель та споруд.

Встановлено, що у державного нотаріуса другої ОСОБА_2 міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, про свої права на спадкове майно заявили троє спадкоємців : ОСОБА_1 (дядько померлого), ОСОБА_3, (тітка померлого ) та тітка померлого ОСОБА_8 (сестра позивача). Кожен з них має право на 24/100 частки спадкового майна ( 72/100 частки). ОСОБА_8, у нотаріуса відмовилася від своєї частки житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що склала -24/100 частини, на користь позивача.

Отже, позивач має право на - 48/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що становить (2/3 від 72/100 частини).

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4, оскільки проживав разом із померлим на день його смерті і у встановлений законом 6-місячний термін звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Згідно листа комунального підприємства Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації від 21.11.2017 року за вих. № 3182 убачається, що станом до 01.01.2013 року право власності на житловий будинок № 48 в м. Біла Церва, Київської області по вулиці Толстого зареєстровано за ОСОБА_1 28/100 частин житлового будинку на підставі договору дарування та за ОСОБА_4 72/100 частин житлового будинку на підставі свідоцтва про право власності б/н від 24.03.2006 року ( а. с. 16 ).

З наявної копії технічного паспорту убачається, що останній було виготовлено 11.09.2008 року та зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на майно за № 14259410 на житловий будинок № 48 по вулиці Толстого в м. Біла Церква, де власниками є ОСОБА_4, 72/100 частин та ОСОБА_1 28/100 частин ( а. с. 25-27 ).

Постановою нотаріуса від 20 липня 2018 року за № 1548/02-31, останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надані правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності померлого на вищевказаний житловий будинок ( а. с. 24 ).

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом позивач ОСОБА_1 вважає, що порушено його право, яке підлягає захисту в судовому поряду.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування (п.3.3) зазначається, що найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Отже, факт родинних зв'язків між позивачам ОСОБА_12 та померлим ОСОБА_4 підтверджується вищезазначеними документами.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання за позивачем права власності в поряду спадкування за законом, після померлого ОСОБА_4, право власності на 48/100 частин житлового будинку № 48 по вулиці Толстого у м. Біла Церва є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, після померлого ОСОБА_4, право власності на ? частину земельної ділянки, то суд приходить до наступного.

В силу п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України однією з підстав виникнення права власності на земельну ділянку, є прийняття спадщини.

Згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Однак, як убачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.07.2018 року за № 1548/02-31, державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_7 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на часту житлового будинку за № 48 по вулиці Толстого у м. Біла Церква київської області ( а. с. 24 ).

Отже, стосовно земельної ділянки з боку нотаріуса відмови не було.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тому, позовні вимоги позивача в частині визнання права власності в поряду спадкування на земельну ділянку є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

У відповідності до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду віднести за рахунок позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 81 ЗК України, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1225, 1258, 1261, 1262, 1269 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77,81, 82, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України суд, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, Терезинської селищної ( сільської ) ради, третя особа ОСОБА_3, ОСОБА_2 міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом після померлого 06 жовтня 2017 року ОСОБА_4 на 48/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою: будинок 48 по вулиці Толстого в м. Біла Церва київської області.

В інший частині позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Толстого, буд. 48, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 міська рада (адреса знаходження: Київська області, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 19, ЄДРПОУ - 04055009 );

Відповідач: Терезинська селищна рада ( адреса знаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2, ЄДРПОУ - 04527508 );

Третя особа: ОСОБА_3 ( адреса проживання: 09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 );

Третя особа: ОСОБА_2 міська державна нотаріальна контора Київської області ( адреса знаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 65-а, ЄДРПОУ - 26146296 ).

Повне судове рішення складено 18 грудня 2018 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_13