Ухвала

від 21.12.2018 по справі 489/7945/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

"21" грудня 2018 р.

Справа №489/7945/18

Провадження №2/489/3165/18

УХВАЛА

забезпечення позову

21 грудня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2018 року позивач звернулась з позовом до ОСОБА_2, ТОВ "ЗАІН ІНВЕСТ", ТОВ Фінансова компанія АМБЕР , т/особи Димов О.С. приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу, Душейко О.М. приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу про визнання правочинів недійсними.

Заявник, посилаючись необхідність застосування заходів забезпечення позову зазначила про можливе відчуження нежитлових приміщень відповідачем, що утруднить виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

За змістом ч. 3 ст. 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом спору у справі визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки щодо нежитлових приміщень загальною площею 235,4 кв. м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1

Підстава виникнення права власності позивача - договір купівлі-продажу від 25.02.2012р., посвідчений Літвінчук А.А. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, реєстр. № 574.

З огляду на приписи ст. 150 ЦПК України, суд вважає, що заходи забезпечення позову заявлені позивачем є співмірними з заявленими вимогами, обґрунтованими та позивачем доведено необхідність їх застосування.

08.07.2008 року між ОСОБА_6, з однієї сторони та АБ Енергобанк , з другої сторони укладений кредитний договір № 25. 08.07.2008 року між ОСОБА_7, з однієї сторони та АБ Енергобанк , з другої сторони 08.07.2008 року укладений договір поруки № 25К-1. Таким чином, суд вважає за доцільне передати спірні нежитлові приміщення на зберігання ОСОБА_7 до вирішення спору по суті.

Суд вважає, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а зазначені позивачем підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред'явленими вимогами, а обраний позивачем вид забезпечення позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідачів, а відтак заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-152 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв. м., які розташовані на першому поверсі житлового будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 (титульний власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАІН ІНВЕСТ" ЄДРПОУ 42685480).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАІН ІНВЕСТ ЄДРПОУ 42685480 передати на зберігання ОСОБА_7 нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв. м., які розташовані на першому поверсі житлового будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті.

Копію ухвали направити для відома сторонам по справі, копію ухвали для виконання направити до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАІН ІНВЕСТ ЄДРПОУ 42685480, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2018 року.