Постанова

від 18.12.2018 по справі 826/14835/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №826/14835/15

адміністративне провадження №К/9901/54354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Калініна О.С.,

представника відповідача - Павловича Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 (головуючий суддя - Смолій І.В.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.)

у справі № 826/14835/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕГ"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю АЕГ (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) від 12.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що контролюючий орган під час проведеної перевірки діяльності Товариства дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства при визначенні податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015 №0004292201, №0004322201 та №0004312201.

Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ТОВ Грейн-Сервіс-ГР , ТОВ НВП Аріда , ТОВ Комунар-Престиж , ТОВ Агроальфатермінал , ТОВ НВП Аріда , ТОВ Комунар-Престиж , ТОВ МНВП СТС , ТОВ Агро Фьюче складено акт від 26.05.2015.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

-п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, л. 138.4 ст. 138. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 16 939 181 грн.;

-п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 13 253 414 грн.

На цій підставі 12.06.2015 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 21 173 976, 25 грн., з яких за основним платежем 16 939 181 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 234 795, 25 грн.;

- №0004322201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 16 566 767, 50 грн., в тому числі 13 253 414 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 313 353, 50 грн.;

- №0004312201 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) у розмірі 963 980 грн.

Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень контролюючий орган обґрунтовує тим, що господарські угоди укладені між позивачем та його контрагентами, наведеними в акті перевірки, реально не виконувались.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 138, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та надання послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що документи бухгалтерської звітності позивача, не можуть самі по собі, з урахуванням обсягу та змісту наданих Товариством контролюючому органу під час перевірки документів, підтверджувати реальність виконання господарських угод та отримання позивачем товарів та послуг від його контрагентів за укладеними договорами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2014 позивачем укладено наступні господарські договори :

- договір від 10.09.2014 з ТОВ Грейн-Сервіс-ГР (Виконавець), за умовами якого, останнє зобов'язалось надавати позивачу комплекс послуг для подальшого, своєчасного і в повному обсязі отримання видаваних відповідними територіальними органами наступних сертифікатів і свідоцтв : Карантинний сертифікат (Державною фіто санітарною службою); Ветеринарне посвідчення (ф-2) (Державною ветеринарною службою), зареєстровано в службі Пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (ПГВСКН), далі разом Внутрішні сертифікати ;

- договір поставки від 02.09.2014 з ТОВ Коммунар-Престиж , за умовами якого останнє зобов'язалось поставити Товариству сільгосппродукцію;

- договір складського зберігання від 01.07.2014, укладений з ТОВ Агроальфатермінал (Зерновий склад), за умовами якого, останнє зобов'язалось прийняти від Товариства на зберігання зернові та повернути їх на вимогу позивача;

- договір поставки від 01.10.2014, укладений з ТОВ МНВП СТС відповідно до умов якого, останнє зобов'язалось поставити позивачу олію соняшникову нерафіновану;

- два договори поставки від 01.10.2014 з ТОВ МНВП СТС за одним №92/30-14 проте різних за змістом щодо поставки останнім, відповідно олії соняшникової нерафінованої та зернових і олійних культур (т1 а.с. 238-242, 245-248);

- договір поставки від 10.11.2014, укладений з ТОВ Агро Фьюче (постачальник), за умовами якого, постачальник зобов'язується в порядку і на умовах визначених цим договором, поставляти (передавати у власність) покупцеві окремими партіями товар за найменуваннями, в кількості, за якістю та цінами, узгодженими сторонами у специфікації;

- договір поставки від 01.10.2014 з ТОВ НВП Аріда , за умовами якого останнє зобов'язується передати у власність Товариству олію соняшникову нерафіновану (товар) наливом.

На підтвердження факту реального виконання спірних господарських операцій з вищенаведеними контрагентами позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема копії: податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, роздруківок про рух коштів по рахунку Товариства, договорів.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на те, що висновки проведеної судово-економічної експертизи та документи бухгалтерського обліку позивача підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентами угод.

При цьому судами залишено поза увагою наступне.

Правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ Агроальфатермінал з приводу виконання умов договору складського зберігання, крім іншого, внормовуються положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Порядком випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 510 від 11 квітня 2003 року, Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27 червня 2003 року та Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджену наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13 жовтня 2008 року, яка була чинною на час спірних правовідносин.

З огляду на це, діяльність всіх суб'єктів ринку зерна, в тому числі і щодо оформлення документів бухгалтерського та складського обліку, повинна відповідати вищенаведеним нормативним актам.

Отже, враховуючи, що предметом доказування у справі що розглядається є реальність здійснення господарських операцій з надання послуг, суди повинні були встановити якими доказами підтверджено факт доставки та передання позивачем обумовленого умовами договору складського зберігання зерна, його прийняття ТОВ Агроальфатермінал з оформленням передбаченими вищенаведеними нормативними актами документами та подальший рух прийнятого на зберігання зерна.

Судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що з матеріалів кримінальних справи, що розслідується органами досудового розслідування та вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 15.06.2015 року вбачається, що ТОВ НВП Аріда не мало можливості та фактично не здійснювало господарської діяльності; що ТОВ Комунар-Престиж здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність пов'язану з конвертацією грошових коштів; що ТОВ МНВП СТС також створено з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

З огляду на це, суди першої та апеляційної інстанцій повинні були вжити заходів для з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, встановити, чи відповідають надані позивачем документи бухгалтерського обліку реально виконаним господарським операціям між позивачем та його контрагентами, чи відбувався фактично рух обумовленого господарськими договорами товару між постачальниками та Товариством, тощо.

В зв'язку з цим суди повинні були надати сторонам можливість надати додаткові докази щодо умов фактичного отримання Товариством товару, механізму його доставки продавцями, тощо.

В порушення вимог статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення не містять посилань на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини та на докази, відхилені судом, з наведенням мотивів їх відхилення. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Так, рішення суду першої інстанції, по суті зводиться до цитування окремих норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, та матеріалів судово-економічної експертизи, яка не розглядала та не мала розглядати питання щодо реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції зазначивши, що в підтвердження факту реального виконання спірних господарських операцій позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема: податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, роздруківок про рух коштів, тощо, не навів в постанові мотивування яким чином вказані докази спростовують висновки контролюючого органу про те, що під час розслідування вищезгаданих кримінальних справ було встановлено протиправність діяльності контрагентів позивача, які оформлювали документи бухгалтерського обліку без здійснення реальної господарської діяльності.

За таких обставин судами зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про те, що наданими позивачем доказами спростовуються висновки відповідача, якими обґрунтовано прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно, у відповідності до положень частини 4 статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень, з'ясувати обставини чи відбулась фактично доставка позивачу придбаного за договорами поставки товару, які саме послуги за змістом та обсягом було надано позивачу ТОВ Грейн-Сервіс-ГР та подальше використання отриманих послуг у господарській діяльності Товариства, чи виконувались реально умови складського зберігання, тощо.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова