Постанова

від 18.12.2018 по справі 816/4403/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №816/4403/15

касаційне провадження №К/9901/27442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 (головуючий суддя Іваненко С.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі №816/4403/15 за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Гадячгаз до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про часткове скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Гадячгаз звернулося до суду із позовом, в якому просило скасувати податкову вимогу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.08.2015 № 77-23 в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 3788,00грн. та нарахування пені в сумі 11516,62грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016, позовні вимоги задоволено.

Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просила постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2015 року ПАТ Гадячгаз подано до контролюючого органу декларацію з ПДВ за лютий 2015 року та визначено податкові зобов'язання за лютий 2015 року у сумі 1372365,00грн. (рядок 9 розділу І декларації) та податковий кредит в сумі 1375767,00грн. (рядок 17 розділу II декларації). Від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 3402,00грн.

Платіжним дорученням від 23.03.2015 №1410 позивачем перераховано на електронний казначейський рахунок для сплати ПДВ за лютий 2015 року 5000,00грн., у тому числі сума в розмірі 3402,00грн. - на покриття від'ємної різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з ПДВ за лютий 2015, 1598,00грн. - для зарахування до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2015 року.

ПАТ Гадячгаз платіжним дорученням від 29.05.2015 №295 перерахувало на бюджетний рахунок кошти у сумі 129558,00грн. для внесення платежів з ПДВ (за уточнюючими розрахунками, штрафи, пеня).

Станом на 01.07.2015 за позивачем рахувалася переплата по ПДВ на суму 133233,18грн.

ПАТ Гадячгаз 31.07.2015 подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за лютий 2015 року, яким збільшено податкові зобов'язання з ПДВ до 126255,00грн. (рядок 25 розділу III уточнюючого розрахунку) та самостійно нараховано штраф 3788,00грн.

Платіжними дорученнями від 31.07.2015 №325 та №331 позивачем сплачено суму 130043,00грн. відповідно до уточнюючого розрахунку від 31.07.2015 .

Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області року сформована податкова вимога 21.08.2015 №77-23 на суму 15507,02грн., у тому числі основний платіж з ПДВ - 3788,00грн. (самостійно нарахований позивачем штраф), 11528,63грн. (пеня нарахована на суму заниження ПДВ 126255,00грн з 31.03.2015 по 31.07.2015), 190,39грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що помилка заповнення податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року, яку позивач самостійно виявив, не мала своїм наслідком заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів та на момент подання уточнюючого розрахунку відповідно до платіжних доручень нарахований податок вже було сплачено, а тому нарахування у даному випадку пені не ґрунтується на вимогах закону.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до підпунктів 129.1 та129.2 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Пунктом 129.9. статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

В обґрунтування висновків про відсутність у податкового органу підстав для нарахування пені на суму заниження ПДВ у розмірі 126255,00грн. з 30.03.2015 по 31.07.2015 суди попередніх інстанцій посилалися на те, що уточнюючий розрахунок з ПДВ за лютий 2015 року подано до контролюючого органу через 64 календарних дні після настання строку сплати відповідного грошового зобов'язання - 02.06.2015.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи відповідача, що уточнюючий розрахунок від 02.06.2015 вважається неподаним. Зазначені обставини справи судами не перевірені, правової оцінки доводам відповідача надано не було.

Крім того, в обґрунтування правомірності нарахування пені відповідач посилався на те, що відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України з 01.07.2015 суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість автоматично збільшують суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу.

За доводами відповідача, суми переплати з ПДВ позивача, у тому числі кошти у сумі 129558,00грн., сплачені ПАТ Гадячгаз платіжним дорученням від 29.05.2015 №295 за уточнюючим розрахунком від 02.06.2015, були спрямовані відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, а тому не могли бути зараховані в оплату зобов'язань позивача з ПДВ. Проте зазначені обставини також не перевірені судами.

Оскільки судами попередніх інстанцій не перевірено обґрунтованість нарахування відповідачем пені на суму заниження ПДВ у розмірі 126255,00грн. з 30.03.2015 по 31.07.2015, не з'ясовано питання яким чином контролюючими органом зараховано кошти, сплачені платіжними дорученнями від 31.07.2015 №325 та №331, то й висновки судів про відсутність у позивача заборгованості у розмірі 3788,00грн. за самостійно нарахованою штрафною санкцією є передчасними.

Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для прийняття оскаржуваної вимоги судам необхідно встановити чи було прийнято уточнюючий розрахунок від 02.06.2015 як податкову звітність та відповідно з'ясувати чи внесені позивачем зміни до податкової звітності протягом 90 календарних днів, визначених пунктом 129.9. статті 129 Податкового кодексу України, та наявність чи відсутність законних підстав для нарахування пені позивачу, з'ясувати як податковим органом зараховувалися кошти, сплачені позивачем з податку на додану вартість, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у контролюючого органу підстав для прийняття податкової вимоги в оскаржуваній частині.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі №816/4403/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду