Постанова

від 14.12.2018 по справі 708/967/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1899/18Головуючий по 1 інстанції - Івахненко О.Г. Категорія: 29 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.

За участю секретарів Анкудінова О.І., Винник І.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3; представник позивача - адвокат ОСОБА_4

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Чигиринська аграрна компанія ; представник - адвокат Ніколаєв Г. Д.

третя особа - Чигиринська районна державна адміністрація;

особа, що подає апеляційну скаргу - директор Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чигиринська аграрна компанія - ОСОБА_9;

розглянувши у судовому засіданні у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чигиринська аграрна компанія на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.10.2018 року, постановлене під головуванням судді Івахненка О.Г. у залі Чигиринського районного суду Черкаської області 11.10. 2018 року о 15 год. 20 хв., повний текст рішення виготовлено 11.10. 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до СТОВ Чигиринська аграрна компанія , третя особа : Чигиринська районна державна адміністрація про скасування речового права оренди землі та повернення земельної ділянки, - :

в с т а н о в и в :

29.08.2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача СТОВ Чигиринська аграрна компанія про скасування договору оренди землі від 30.05.2012 року, укладеного між ним та СТОВ " Чигиринська аграрна компанія і повернення йому земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_3 в обґрунтування позову посилається, що на підставі вище зазначеного договору оренди землі від 30.05.2018 року передав відповідачу СТОВ Чигиринська аграрна компанія в оренду належну йому земельну ділянку площею 2,1887 га строком на 5 років.

Згідно до п. 7 вказаного договору початком терміну дії договору є дата проведення його державної реєстрації, а згідно до п. 40 цього договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Позивач, посилаючись на те, що на час укладення оспорюваного договору оренди землі діяли норми Закону України "Про оренду землі", за якими державна реєстрація вказаних правочинів була обов'язковою умовою їх чинності, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягала внесенню до Державного реєстру прав, що відповідачем СТОВ Чигиринська аграрна компанія не було дотримано, оскільки вимоги закону про проведення державної реєстрації речового права не виконано, у зв'язку з чим договір оренди землі не набрав чинності.

Враховуючи, що державну реєстрацію вказаного договору оренди землі було проведено відповідачем лише 17.04.2014 року, тобто, її здійснено на підставі договору, що не набрав чинності, то позивач ОСОБА_3 просить скасувати речове право оренди землі та зобов'язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чигиринська аграрна компанія , третя особа: Чигиринська районна державна адміністрація про скасування речового права оренди землі та повернення земельної ділянки - задоволено повністю.

Скасовано речове право оренди земельної ділянки площею 2,1887 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розміщеної в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, право на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, реєстраційний номер 010879800917 від 26.06.2008 року, номер запису 5409426, зареєстрованого на підставі договору оренди землі, укладеного 30.05.2012 року між ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" (код ЄДРПОУ 02779039, юридична адреса: с. Рацеве Чигиринського району Черкаської області), Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:12544316.

Зобов`язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" (код ЄДРПОУ 02779039, юридична адреса: с. Рацеве Чигиринського району Черкаської області) повернути ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, яка, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1).

Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" (код ЄДРПОУ 02779039, юридична адреса: с. Рацеве Чигиринського району Черкаської області) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3,) судовий збір в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Чигиринська аграрна компанія оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обгрунтування апеляційної скарги директор СТОВ Чигиринська аграрна компанія - ОСОБА_9 зазначає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права та як наслідок порушено норми процесуального права. В апеляційній скарзі зазначається, що позивачем при зверненні до суду було невірно обрано спосіб захисту порушених прав власності, на що судом першої інстанції не було звернуто уваги, та розглянуто і задоволено позов про скасування речового права оренди. Таким чином, на думку ОСОБА_9, Чигиринським районний судом розглянуто вимоги, які не відносяться до юрисдикції загальних судів, а отже, своїм рішенням від 11.10.2018 року судом порушено вимоги ст. 19 ЦПК України та скасовано речове право оренди на земельну ділянку та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, хоча фактично це є юрисдикція адміністративного суду. Також в апеляційній скарзі, ОСОБА_9, зазначається, що позов у даній справі подано із значним порушенням строків позовної давності, адже позовні вимоги до СТОВ Чигиринська аграрна компанія щодо скасування речового права оренди (та/або витребування майна з чужовго незаконного володіння) могли бути заявлені, починаючи з січня 2013 року - тобто відразу, після набуття чинності Закону 1878, як власник майна про зареєстроване речове право, право оренди.

Директор СТОВ Чигиринська аграрна компанія - ОСОБА_9 просить скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.10.2018 року у справі № 708/967/18 повністю та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

30 листопада 2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначається, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права на основі фактичних обставин справи, тому вважає, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не підлягають до задоволення. ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційному суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно до вимог ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії

Згідно до вимог ст.128 ЦПК України вбачається, що суд лише повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, а не викликає до судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.

На підставі викладеного, розгляд даної справи проводиться судом апеляційної інстанції за загальним правилом, встановленим чинним процесуальним законом України з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, але без виклику до судового засідання, оскільки їх явка є не обов'язковою.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про скасування речового права оренди землі та повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, посилаючись, що відповідач СТОВ Чигиринська аграрна компанія не виконало, передбачений законом і договором обов`язок щодо проведення державної реєстрації оренди землі, а тому договір оренди землі від 30.05.2012 року не може вважатися таким, що набрав чинності, оскільки у договорі чітко встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Суд першої інстанції встановив, що договір не набрав чинності, а отже, і не було підстав для реєстрації речового права на підставі договору, який не набрав чинності.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2 позивачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка загально площею 2,7764 га, розташована на території Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (а. с. 12).

30.05.2012 року позивачем ОСОБА_3 та відповідачем СТОВ Чигиринська аграрна компанія було укладено договір оренди землі, згідно до якого позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,1887 га на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду (а. с. 13-14).

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції у п.7 договору передбачено, що договір укладено на 5 років. Початком терміну дії договору є дата проведення його державної реєстрації.

Згідно п. 40 Договору зазначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передача об`єктів оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Таким чином, виходячи з положень ст. 638 ЦК України, статтей 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи згідно даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 134849212 від 19.08.2018 року, спірний договір оренди землі було зареєстровано у Чигиринському районному управлінні юстиції 17.04.2014 року (а.с. 15).

Згідно листа відділу у Чигиринському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 29-23-0.340-342/112-18 від 21.08.2018 року випливає, що державна реєстрація вище вказаного договору оренди землі в період з 30.05.2012 року по 01.01.2013 року не здійснювалась (а.с. 17).

Апеляційний суд, звертає увагу, що 01.01.2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", якими з тексту статей 182,640,657,732,745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Згідно п.1 ч.3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що проведення 17.04.2014 року державної реєстрації речового права на підставі вказаного договору оренди не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацію договору оренди землі), а отже і не може впливати на момент набрання чинності цим договором оренди землі (постанова Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 696/1879/15-ц).

У відповідності до ст. 321 ЦК України цивільне право є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми права, обставини справи, наявні в матеріалах справи належні, допустимі та достовірні докази, та враховуючи той факт, що на момент виникнення спірних правовідносин діяло законодавство, яке передбачало обов`язкову державну реєстрацію, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов вірного, вмотивованого та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки СТОВ Чигиринська аграрна компанія не виконало передбачений законом і договором обов`язок щодо проведення державної реєстрації оренди землі, а тому договір оренди землі від 30.05.2012 року не може вважатися таким, що набрав чинності.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду не відповідає обставинам справи та нормам права, оскільки даний спір стосується саме безпідставного використання відповідачем по справі СТОВ Чигиринська аграрна компанія земельної ділянки, належної позивачу ОСОБА_3, та створенню перешкод власнику у користуванні та розпорядження земельною ділянкою шляхом безпідставної реєстрації речового права. Вимога про скасування реєстрації речового права є похідною від спору щодо майнових прав та відповідно до ст. 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, крім того відповідач по справі не є суб`єктом владних повноважень.

Також, не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги відносно, того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки, в суді першої інстанції скаржником не було заявлено вимог щодо застосування строку позовної давності, а у відповідності до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно до п.36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз`яснено, що за змістом ст. 391 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного обраного способу захисту порушеного права також є безпідставними, та не підлягають задоволенню, оскільки позивач розпоряджається своїми процесуальними правами щодо предмету спору на власний розсуд, що передбачено нормами ч.3 ст.13 ЦПК України. Спосіб захисту порушеного права не обмежений законом або договором, оскільки існує лише основна вимога, що спосіб захисту не повинен суперечити закону, а як вбачається із матеріалів справи обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені представником СТОВ Чигиринська аграрна компанія - О.І. Кравцем, не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для задоволення доводів апеляційної скарги .

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника СТОВ Чигиринська аграрна компанія - О.І. Кравця, оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовуються .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи надані сторонами докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення доводів апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

Отже, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374, 375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чигиринська аграрна компанія - залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.10.2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до СТОВ Чигиринська аграрна компанія , третя особа : Чигиринська районна державна адміністрація про скасування речового права оренди землі та повернення земельної ділянки - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Василенко Л.І.

Карпенко О.В.