Постанова

від 21.12.2018 по справі 0240/2373/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/2373/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

21 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року (прийняте у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

позивач 18.07.2018 звернувся із адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" №32 від 12.03.2018 у частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах земельної ділянки площею 10, 000 га на території Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що спірна земельна ділянка включена до Переліку не має присвоєного кадастрового номеру, тобто є несформованою, а тому у Держгеокадастру були відсутні підстави для включення її в перелік земельних ділянок для продажу прав на неї на земельних торгах, а договір №139 на який посилається відповідач заключено лише у травні 2018 року, що значно пізніше, аніж звернувся позивач до відповідача із заявою (звернення було у січні 2018).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що відповідно до вимог ст. 136 ЗК України організатор земельних торгів (Головне управління) забезпечив підготовку лотів до проведення земельних торгів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

12.01.2018 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9800 га на території Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.

19.03.2018 листом № 686/0-1396/0/95-18 Головне управління Держгеокадастру повідомило, що інформацією наданою відділом в Оратівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено, що на вказану на графічних матеріалах земельну ділянку загальною площею 10,00 га, що розташована на території Балабанівської сільської ради Оратівського району, відділом були внесені пропозиції до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про включення до переліку земельних ділянок право оренди, яких може бути придбано на аукціоні. Відтак, Головне управління не може надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

22.03.2018 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 32 "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності на території Балабанівської сільської ради площею 10,0000 га внесено до переліку земельних ділянок права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області діяло в межах повноважень та виконало вимоги ст. 136 Земельного кодексу України, що спростовує твердження позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Положеннями частин 6, 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №15).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 п. 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Відсутність відповіді протягом зазначеного строку визнавалася б мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Проте, 19.03.2018 листом № 686/0-1396/0/95-18 Головне управління Держгеокадастру повідомило, що інформацією наданою відділом в Оратівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено, що на вказану на графічних матеріалах земельну ділянку, що розташована на території Балабанівської сільської ради Оратівського району, відділом були внесені пропозиції до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про включення до переліку земельних ділянок право оренди, яких може бути придбано на аукціоні.

Згідно ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2 та 3 ст. 135 ЗК України передбачено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Статтею 136 ЗК України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає зокрема: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки.

Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору між ними. Витрати, здійснені організатором земельних торгів або їх виконавцем на підготовку лотів до проведення земельних торгів, відшкодовуються переможцем земельних торгів за кожним лотом.

З наведених норм слідує, що включення земельної ділянки до переліку ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які виставляються на торги, виключає виділення цієї земельної ділянки в інший спосіб, до завершення торгів, у тому числі у порядку безоплатної передачі громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно матеріалів справи, 22.03.2018 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 32 "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" згідно додатку. У цьому додатку значиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,000 га, яка знаходяться на території Балабанівської сільської ради

31.05.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (Замовник) та ТОВ "Вінекс" (Виконавець) укладено договір № 139 про підготовку лотів до продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні.

Пунктом 1.1. договору визначено, що Виконавець зобов'язується за рахунок власних коштів здійснити підготовку лотів (виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій про їх нормативну грошову оцінку) до продажу на земельних торгах права оренди на 9 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною орієнтовною площею 106,8320 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Вінницької області з наступним відшкодуванням витрат виконавцю земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються покупцем лота.

Відтак, з наведеного слідує, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області приймаючи наказ № 32 від 12.03.2018 "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" в оскаржуваній частині діяло в межах своїх повноважень та на виконання вимог ст. 136 ЗК України.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що при зверненні до суду позивач сам обирає такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява N 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що визнання протиправним та скасування наказу № 32 від 12.03.2018 "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до переліку земельних ділянок права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах" в оскаржуваній частині не є належним способом захисту, який би міг відновити порушені права та інтереси позивача.

В даному випадку для відновлення порушених прав позивачу необхідно звернутися до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дій Головного управління Дергеокадастру в Вінницькій області, викладених в листі від 19.03.2018 № 686/0-1396/0/95-18 щодо розгляду клопотання, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області приймаючи наказ № 32 від 12.03.2018 в оскаржуваній частині діяло в межах своїх повноважень, вказаний наказ в спірних правовідносинах на права та інтереси апелянта не впливає, а відповідно і підстав для задоволення вимог апеляційної скарги на разі немає.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.