Рішення

від 12.12.2018 по справі 296/3417/15-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3417/15-ц

2/296/1929/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про визнання недійсним запису про звільнення у трудовій книжці, зобов'язання внести запис, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів Підприємство «Автолюбитель» , в якому просив визнати недійсним запис № 13 про його звільнення за власним бажанням відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України, виконаний у трудовій книжці серії БТ-1№ 6898529 та зобов'язати директора ОСОБА_4 обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів або уповноважену ним особу внести запис у вказану трудову книжку про визнання недійсним запису за № 13.

Свої вимоги мотивував тим, що на підставі наказу № 69 від 22.11.1990 був прийнятий відповідачем на роботу газоелектрозварювальником. 06.04.2010 звернувся у відділ кадрів підприємства з метою отримання довідки для призначення пенсії, де дізнався що його звільнили з роботи 28.05.1998 на підставі ст. 38 КЗпП України. У зв'язку з тим, що заяву про звільнення не подавав, з наказом про звільнення його не ознайомлювали, 26.07.2010 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом про скасування наказу № 14 від 28.05.1998 та про поновлення на роботі. Під час розгляду справи судом встановлено, що у відповідача він працював в період з 22.11.1990 по 28.05.1998 та був звільнений на підставі наказу № 14 від 28.05.1998. Однак, ні він, ні інші учасники процесу не звернули увагу на зміст зазначеного наказу, в якому фактично були відсутні будь-які записи про його звільнення чи інших працівників.

Відтак вважає, що наказ № 14 від 28.05.1998 будь-яким чином не пов'язаний з його звільненням, а запис в трудовій книжці про звільнення на підставі зазначеного наказу здійснений усупереч вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

30.03.2015 суддею Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі (т.1,а.с.9).

Ухвалою цього ж суду від 15.06.2015 виправлено описку щодо найменування відповідача у справі, зазначено, що відповідачем слід вважати ОСОБА_4 обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів Підприємство «Автолюбитель» (т.1, а.с.23)

Протокольною ухвалою суду 08.07.2015, за клопотанням позивача, неналежного відповідача ОСОБА_4 обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів Підприємство «Автолюбитель» замінено на належного - ОСОБА_4 обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів (т.1, а.с.32).

12.03.2016 згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями визначено інший склад суду для розгляду зазначеної справи (т.1, а.с. 90).

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 14.03.2018 провадження у справі закрито на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України ( т. 1, а.с. 206-207).

Постановою Апеляційного суду Житомирської області задоволено апеляційну скаргу позивача, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14.03.2018 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Корольовського районного суду м.Житомира (т. 2, а.с. 25-26).

12.03.2016 згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями визначено інший склад суду для розгляду справи (т.2, а.с. 31).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Відповідно до ст. 234 КЗпП України поновити тримісячний строк на звернення до суду, установлений ст.233 КЗпП України, про що також подав письмову заяву (т.1 а.с. 169), а в подальшому доповнення та уточнення до неї (т.2, а.с. 39).

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили. Зазначили про пропуск позивачем строку для звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, так як ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення своїх прав у день звільнення - 28.05.1998, а з позовом до суду звернувся лише 26.03.2015. Про застосування строку позовної давності відповідачем також подано письмову заяву (т.2, а.с. 41-42).

Заслухавши пояснення позивача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до запису № 12 трудової книжки серії БТ-1 № 6898529 з 29.11.1990 прийнятий на роботу газоелектрозварювальником в ПТО №2 ОСОБА_4 обласної ради спілки автомобілістів УРСР.

Згідно із записом № 13 указаної трудової книжки ОСОБА_1 28.05.1998 звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Між записами № 12 та № 13 є відмітка про те, що ОСОБА_4 обласна рада спілки автомобілістів УРСР з 26.11.1992 перейменована в ОСОБА_4 обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів України (т. 1, а.с. 4, 70).

Зазначені обставини також встановлені рішенням Корольовського районного суду 5-7), залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Житомирської області від 06.08.2012 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т.1, а.с. 110-112).

Згідно з указаними судовими рішеннями ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ЖОО ВСА про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Цим же рішенням відмовлено в задоволенні зустрічного позову ЖОО ВСА про визнання недійсним запису в трудовій книжці ОСОБА_1 № 12 від 22.11.1990 та № 13 від 28.05.1998 р. про прийняття на роботу та звільнення з роботи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 38 КЗпП України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, до трудової книжки вносяться відомості про працівника (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження); відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення та інші дані.

Посилання ОСОБА_1 на те, що запис у трудовій книжці за № 13 суперечить змісту наказу № 14, копію якого останній долучив до позовної заяви на підтвердження своїх позовних вимог (т.1,а.с.3), належними та допустимими доказами позивач не підтвердив, оскільки зазначений запис здійснений на підставі наказу від 28.05.1998 року. У той же час, наказ, наданий суду позивачем, виданий до 28.05.1998, що безпосередньо випливає з його змісту (п. 3), а також з відміток про ознайомлення з ним заінтересованими особами (27.05.1998). Інших доказів, які б у своїй сукупності давали підстави суду ухвалити рішення щодо визнання недійсним згаданого запису ні позивачем, ні відповідачем не надано.

Вирішуючи питання щодо поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду за захистом своїх трудових прав суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 233 КЗпП України, передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Так як в позовній заяві ОСОБА_1 порушує питання про визнання недійсним запису про його звільнення, та у випадку задоволення позову останній буде вважатися таким, що перебуває у трудових відносинах з підприємством до видачі нового наказу про звільнення, суд відносить вказаний спір до справ, пов'язаних зі звільненням.

Так, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06.08.2012 у справі № 2-223/12-ц (т.1,а.с.110) встановлено, що підприємством позивачу трудову книжку видано після звільнення у грудні 1998 року.

З позовом до суду про визнання недійсним запису № 13 в трудовій книжці позивач звернувся 26.03.2015 (т.1,а.с. 2).

Отже, позивачем пропущено місячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору. Доводи представника відповідача, наведені в судовому засіданні, а також викладені в письмовій заяві (т.2,а.с.41,42) щодо пропуску ОСОБА_1 зазначеного строку суд визнає обґрунтованими.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку для звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України (т.1, ас.169), який пов'язує початок його перебігу з датою ознайомлення (06.10.2014) з матеріалами цивільної справи №2-223/12-ц та відповідно, з копією наказу № 14, яка міститься в матеріалах зазначеної справи, так як позивачем в даному випадку також пропущено строки, установлені ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Не беруться до уваги і доводи позивача, викладені в уточненнях та доповненнях до вищевказаної заяви (т.2 ас.39), згідно яких, на думку позивача, в даній цивільній справі взагалі відсутній трудовий спір між сторонами, оскільки в позові мова йде про виключення запису з трудової книжки, який зроблено безпідставно, всупереч вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Вважає, що продовжує працювати на підприємстві, його права не порушені, а відтак має право в будь-який час звернутися до суду з позовом про виключення запису в трудовій книжці.

Наведена позиція позивача є алогічною, суперечить його доводам, викладеним в попередніх судових засіданнях та заявах, в тому числі, заяві про поновлення строку для звернення до суду про вирішення трудового спору.

Керуючись ст.ст. 38, 233, 234 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач :

ОСОБА_1

проживає за адресою: 10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 22-б

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач

ОСОБА_4 обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів

місцезнаходження за адресою: 10008, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 35

код ЄДРПОУ 05396505

Повний текст рішення складено 18.12.2018.

Cуддя О. С. Рожкова