Ухвала

від 18.12.2018 по справі 826/5480/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 грудня 2018 року м. Київ№ 826/5480/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому) клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі

за позовомКерівника Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави доТовариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-77 проСтягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Київська місцева прокуратура №10 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-77 про стягнення заборгованості з плати за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування у розмірі 9816,60 євро.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що управлінням Укртрансбезпеки в Сумській області нараховано плату за проїзд великовагових або/та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 9816,60 євро у зв'язку з виявленням порушень вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: здійснення внутрішнього вантажного перевезення з перевищенням осьових навантажень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/5480/18 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідачем у встановлений в ухвалі суду строк надано відзив на позовну заяву у яких останній заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на необґрунтованість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 року відмовлено у залученні у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ Київ Пісок .

Разом з тим 21.08.2019 року від представника відповідача через канцелярію суду подано клопотання про закриття провадження у адміністративній справі з огляду на те, що заявлені позовні вимоги про стягнення коштів не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства посилаючись на практику Верховного Суду у подібних справах.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, як становлено з матеріалів адміністративної справи посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області 15.11.2017 року здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo модель FMX, державний номерний знак АА 86 0 АА, який згідно інформації Головного сервісного центру МВС України №31/1973/58 від 19.02.2018 належить ТОВ Магістраль-77 .

За результатами контролю 15.11.2017 посадовими особами Управління складено акт № 0008533 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: с. Ємилівка Хорошівського р-н. у Житомирської обл. - м. Суми) із перевищенням маси транспортного засобу.

Так, навантаження на ось 1 становить 9,5 тонн, на осі 2 становить 19,05 тонн, на ось 3 становить 18,65 тонн, повна маса транспортного засобу становить 47, 2 тонн, в той час, як нормативно допустима маса транспортного засобу 40 тонн без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

Водій транспортного засобу марки Volvo модель FMX, державний номерний знак НОМЕР_1, із актом №0008533 від 15.11.2017 ознайомлений, та підписав його.

До вказаного акту зроблено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 15.11.2017 № 8533, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 9 819, 60 Євро.

Поряд із цим, згідно інформації Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.12.2018, на даний час ТОВ Магістраль-77 не інформувало Укртрансбезпеку про внесення плати за проїзд в сумі 9819,60 Євро, нарахованої відповідно до акту № 0008533 від 15.11.2017, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, та суттєво порушує інтереси держави.

Враховуючи вищевикладене, Керівник Київської місцевої прокуратури №10 звернувся до суду в інтересах держави, враховуючи відсутність органу уповноваженого на звернення до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Так, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (тут і далі у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Так, згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває Статусу позивача.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Так, п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Проте ані Конституцією України, ані законами України позивача в інтересах держави не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Про те, що спір про відшкодування шкоди не є публічно-правовим Велика Палата Верховного Суду наголошу у постановах від 06 червня 2018 року (справа № 820/1203/17). Про це також було зазначено Верховним Судом України в постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 813/4972/13-а.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін свідчить про те, що спір за позовом Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-77 про стягнення заборгованості з плати за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування у розмірі 9816,60 євро підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Водночас, рішення суду про закриття справи не обмежує сторони у реалізації свого права на захист в порядку цивільного судочинства, за правилами якого слід розглядати дану справу, виходячи з характеру та суб'єктного складу спірних правовідносин.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 238-239, 241-245, 248, 256, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-77 про закриття провадження у адміністративній справі - задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній №826/5480/18 за позовом Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-77 про стягнення заборгованості з плати за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування у розмірі 9816,60 євро.

3. Роз'яснити позивачу що повторне звернення до адміністративного суду із аналогічним позовом не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур