Ухвала

від 19.12.2018 по справі 620/3669/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3669/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 620/3669/18 за адміністративним позовом Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Новгород-Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Новгород-Сіверське ОУ ПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості про: визнання протиправними дій Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості щодо видання наказу від 26.09.2018 № 29 Про повернення коштів Новгород-Сіверським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України ; зобов'язання Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості скасувати наказ від 26.09.2018 № 29 Про повернення коштів Новгород-Сіверським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України .

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного наказу з підстав, що пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним не передбачено повернення коштів пенсійним органом у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представником відповідача у відзиві на позов заявлено клопотання про закриття провадження у справі з підстав, що даний спір не є публічно-правовим, а справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.

Проаналізувавши адміністративний позов з доданими до нього документами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У свою чергу, система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

При цьому, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Водночас, пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас за приписами пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З аналізу вищенаведених норм права суд дійшов висновку, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, Новгород-Сіверське ОУ ПФУ звернулось до суду з адміністративним позовом до Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості щодо видання наказу від 26.09.2018 № 29 Про повернення коштів Новгород-Сіверським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України та зобов'язання Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості скасувати наказ від 26.09.2018 № 29 Про повернення коштів Новгород-Сіверським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України , які ОСОБА_1 отримував у період його перебування на обліку як безробітного з 10.05.2018 по 29.08.2018.

Частиною четвертою статті 35 Закону України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, утримується із роботодавця.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір про визнання протиправними дій та зобов'язання скасувати наказ щодо повернення коштів, які фізична особа отримувала у період перебування на обліку як безробітна, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.09.2016 (справа № 813/614/14).

У свою чергу, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за суб'єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.

При цьому, на виконання положень частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості про закриття провадження у справі № 620/3669/18 - задовольнити.

Провадження у справі № 620/3669/18 за адміністративним позовом Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Семенівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити позивачу, що у відповідності до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз'яснити позивачу, що згідно з частиною 6 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про закриття провадження у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу суду у повному обсязі виготовлено 22.12.2018.

Суддя В.В. Падій