Рішення

від 22.12.2018 по справі 1540/4282/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4282/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Ходжаяна А.В.,

за участю сторін:

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовною заявою ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС до Головного Управління Державної фіскальної служби в Одеській області, про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з позовною заявою звернулось ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС до Головного Управління Державної фіскальної служби в Одеській області, про:

скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області №5846 від 09.08.2018 року, про проведення документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39811040) за період з 02.06.2015 по 30.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС зазначено, що наказ Головного управління ДФС в Одеській області №5846 від 09.08.2018 року, про проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства прийнятий протиправно. Наголошував, що перевірка назначена передчасно, оскільки з моменту реєстрації позивача минуло три роки, та враховуючи віднесення діяльності товариства до незначного ступеня ризику, перша планова виїзна перевірка ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС може проводитись відповідачем не раніше 02.06.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по справі.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що ГУ ДФС в Одеській області правомірно було винесено оскаржуваний наказ, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи, оскільки посилання позивача на Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а саме на те, що проведення планової перевірки суб'єктів господарювання незначного ступеня ризику відбувається не частіше одного разу на 5 років, є припущенням та особистим тлумаченням закону.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 77.1 ст.71 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями (далі - ПК України), та відповідно до плану-графіка на 2018 рік проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, ГУ ДФС в Одеській області було винесено наказ №5846 від 09 серпня 2018 року про проведення планової виїзної перевірки ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39811040) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02 червня 2018 року по 30 червня 2018 року (а.с.40).

10 серпня 2018 року Головне управління ДФС в Одеській області направило наказ №5846 від 09 серпня 2018 року та повідомлення №310/15-32 від 09 серпня 2018 року про проведення документальної планової виїзної перевірки на адресу ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС рекомендованим листом (докази направлення а.с.42-45).

21 серпня 2018 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області, було видано направлення на проведення перевірки №№7120/14-08, 7121/14-08, 7129/14-08,7122/14-08, 7123/14-08, 7124/14-08, 7125/14-08, 7126/14-08, 7127/14-08, 7128/14-08, на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Тривалість перевірки - 10 робочих днів (а.с.46-56).

23 серпня 2018 року, головним державним ревізор-інспекторам відділу координації, звітності та аналізу управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3, головним державним ревізор-інспектором відділу координації, звітності та аналізу управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4, складено акт №00/972/15-32-14-08/39811080 щодо встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС (а.с.39).

Відповідно до вищевказаного акту, встановити місцезнаходження платника податків 23 серпня 2018 року ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС для проведення планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02 червня 2015 року по 30 червня 2018 року не є можливим.

Не погоджуючись з наказом Головного управління ДФС в Одеській області №5846 від 09.08.2018 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп. 191.1.1 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, як: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Підпунктом 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок, врегульовано ст. 77 ПК України. Так, відповідно до п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Відповідно до розд. І Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу) проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи Управління документами плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

При відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Кодексу необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання платника податків, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу ІІ Кодексу в частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

План-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

Згідно розд. III Порядку до розділів І, ІІ плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження.

Формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.

При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.

До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що періодичність проведення перевірок залежить від ступеня ризику діяльності платника податків, однак з урахуванням строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Позивач, у тексті позовної заяви заперечував наявність у контролюючого органу достатніх підстав для проведення планової виїзної перевірки. Зокрема, позивач посилався на ч.2 ст.5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 року, згідно якої, планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання, яка віднесена: до високого ступеня ризику - не частіше одного разу на два роки; до середнього ступеня ризику - не частіше одного разу на три роки; до незначного ступеня ризику - не частіше одного разу на п'ять років.

Суд зазначає, що дія Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 року, згідно статті другої не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Суд має нагадати, стосовно порядку застосування актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами, виданими одним й тим самим органом (але якщо такі акти мають різну юридичну силу). Питання застосування нормативно-правових актів, виданих одним і тим же органом, які мають різну юридичну силу та не узгоджуються між собою, відображені у листі Міністерства юстиції № 758-0-2-08-19 від 26 грудня 2008 року "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії". Зокрема, у пункті 3 листа ( v0758323-08 ) зазначається, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України, колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.

Позиція Міністерства юстиції щодо порядку правозастосування у разі суперечності правових норм підзаконних нормативно-правових актів однакової юридичної сили також висловлена у листі від 26 грудня 2008 року N 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії". У пункті 1 листа зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання. Крім того, у пункті 4 листа зазначається, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що спірний наказ №5846 від 09 серпня 2018 року винесений контролюючим органом на підставі Податкового Кодексу України, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України, а тому скасуванню не підлягає.

У матеріалах справи наявна копія плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік з урахуванням коригування (а.с.73), згідно якого, ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС включено до переліку платників податків для проведення перевірки (а.с.74).

Суд має нагадати, що затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ані дії податкових органів щодо винесення наказу про проведення перевірки платника податків, ані сам наказ не є результатом реалізації суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, який може бути об'єктом судового оскарження, а складають лише процес її реалізації та, відповідно, не несуть жодних негативних наслідків для платника податків, а тому такий наказ не є рішенням суб'єкта влади в розумінні статті 19 КАС України.

Також, необхідно зазначити, що на час розгляду справи спірний наказ вичерпав свою дію.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи, що при розгляді справи судом не встановлено протиправність наказу Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області №5846 від 09 серпня 2018 року, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС (67562, Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Ветеранів, б. 24, код ЄДРПОУ 39811040) до Головного Управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 39398646), про скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області №5846 від 09.08.2018 року, про проведення документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ ОІЛ СТАРТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39811040) за період з 02.06.2015 по 30.06.2018 року - відмовити.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 22 грудня 2018 року.

Суддя Балан Я.В.

.