Постанова

від 18.12.2018 по справі 814/43/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 р. м.ОдесаСправа № 814/43/18

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.

при секретарі Кучмій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Перша аграрна група до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне сільськогосподарське підприємство Перша аграрна група звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2017 року №0026661707.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позивних вимог, так як за результатами проведеної документальної позапланової перевірки ПСП РОТОР-Б , правонаступником якого є ПСП Перша аграрна група , контролюючим органом обґрунтовано встановлено порушення норм податкового законодавства при здійсненні ним господарської діяльності.

В даному випадку, податкових орган зазначає, що господарські операції підприємства з контрагентами ТОВ БОФ ГРУП та ТОВ АГРОКОМПАНІЯ ЛАН не мали реального характеру, а вже надані підприємством документи складені формально та жодним чином не підтверджують реальності проведених господарських операцій.

Крім того, податковий орган зазначає, що контрагенти позивача не мали реальної можливості виконати спірні господарські операції, так як у них відсутні необхідні трудові ресурси та основні засоби.

В свою чергу, підприємством подано відзив на вказану апеляційну скаргу, відповідно до якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято правомірне рішення про задоволення позовних вимог, так як реальність проведених господарських операцій підтверджена належними доказами, зібраними у матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства РОТОР-Б , правонаступником якого є Приватне сільськогосподарське підприємство Перша аграрна група , з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ АГРОКОМПАНІЯ ЛАН за листопад 2016 року, ТОВ БОФ ГРУП за листопад 2016 року, а також контрагентами-покупцями, яким у подальшому реалізовано товари (послуги), придбані у вищевказаних контрагентів-постачальників, за наслідком якої 15 серпня 2017 року складено акт перевірки № 1071/14-29-14-07/37822422 Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства РОТОР-Б .

В свою чергу, відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки у перевіряємий період підприємством допущено порушення норм податкового законодавства, зокрема, вимоги п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ за листопад 2016 року, на загальну суму 294 233,30 грн.

При цьому, за наслідком виявлення вищезазначених порушень, податковим органом 01 вересня 2017 року складено та направлено підприємству податкове повідомлення-рішення № 0026661707, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з ПДВ, на суму 294 233,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, на суму 73 558,25 грн.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням підприємство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як підприємством не порушено вимог податкового законодавства у перевіряємий період, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача у перевіряємий період, зокрема, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ БОФ ГРУП та ТОВ АГРОКОМПАНІЯ ЛАН , які на думку контролюючого органу не мали реального характеру.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог, надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначених контрагентів.

В даному випадку, між ПСП РОТОР-Б (в особі покупця) та ТОВ АГРОКОМПАНІЯ ЛАН (в особі постачальника) укладено договір № 18/11-16 від 18 листопада 2016 року (а.с. 76 т. 1).

Згідно умов укладеного договору ТОВ АГРОКОМПАНІЯ ЛАН зобов'язалось передати у власність ПСП РОТОР-Б мінеральні добрива, озиму пшеницю, озимий ячмінь, насіння соняшника, а останнє зобов'язалось їх прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: специфікацій до договорів, якими визначено ціну, кількість та якість товару; видаткові накладні, якими підтверджується факт передачі товару; рахунки на оплату; податкові накладні та докази їх реєстрації у ЄРПН.

Також, у перевіряємий період між ПСП РОТОР-Б (в особі покупця) та ТОВ БОФ ГРУП (в особі постачальника) укладено договір № 16/11-16 від 16 листопада 2016 року (а.с. 119 т. 1).

Згідно умов укладеного договору ТОВ БОФ ГРУП зобов'язалось передати у власність ПСП РОТОР-Б мінеральні добрива, а останнє зобов'язалось його прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: специфікацій до договорів, якими визначено ціну, кількість та якість товару; видаткові накладні, якими підтверджується факт передачі товару; рахунки на оплату; податкові накладні та докази їх реєстрації у ЄРПН.

Між тим, транспортування отриманого товару здійснювалось залученим за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03112016 від 03 листопада 2016 року, що укладений з контрагентом ТОВ ЖУКИ (а.с. 131 т.1).

На підтвердження виконання укладеного договору, а також факту транспортування отриманого від контрагентів ТОВ БОФ ГРУП та ТОВ АГРОКОМПАНІЯ ЛАН товару, у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкові накладні та докази їх реєстрації у ЄРПН; рахунки фактури; акти здачі-приймання виконаних робіт; товарно-транспортні накладні.

Між тим, колегія суддів вважає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством товарів (послуг) за вказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на реальність проведених операцій.

При цьому, колегія суддів вважає, що вищевказані договори узгоджуються з господарською діяльністю товариства, як сільськогосподарського виробника.

Крім того, варто відзначити, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Між тим, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування товариству додаткових податкових зобов'язань за результатом проведених спірних господарських операцій з відповідними контрагентами стали висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів основних засобів та наявності недоліків у наданих первинних документах.

В даному випадку, відсутність у підприємств-контрагентів великої кількості працівників, а також певних основних засобів не може свідчити про безумовну фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст.

Також, варто відзначити, що наявність будь-яких недоліків в наданих підприємством первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт отримання спірного палива, не є підставою для нарахування йому додаткових податкових зобов'язань.

Крім того, податковий орган посилається на наявність кримінальних провадження відносно осіб, пов'язаних з контрагентами позивача, як на підставу визнання фіктивними проведені господарські операції позивача.

При цьому, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, так як податковим органом не надано належних доказів, а саме вироку у кримінальній справі, що підтверджує вчинення посадовими особами контрагентів злочинних дій у взаємовідносинах з позивачем.

Крім того, податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку донарахування йому певних податкових зобов'язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Більш того, з аналогічних підстав, колегія не приймає посилання податкового органу на факт проведення контрагентами позивача ризикованих господарських операцій з іншими юридичними особами, що не перебували з ним у господарських відносинах у перевіряємий період.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправними оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Ю.М. Градовський

А.В. Крусян