Рішення

від 21.12.2018 по справі 826/5299/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2018 року № 826/5299/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Деланта

до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправною і скасування постанови

За участю представників:

від позивача - Чернецька Г.М.,

вд відповідача - Петренко М.О.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Деланта (далі - Позивач) подало до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) позов до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Відповідач) та просить суд:

Визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14 березня 2017 року (ВП № 50413119) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Деланта 5 481,00 гривень виконавчого збору та постанову від 14 березня 2017 року у цьому ж виконавчому провадженні про арешт коштів боржника;

Судові витрати стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 березня 2016 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Білан Ю.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції від 28 травня 2014 року № 3-2805/1-7/10-31/2805/19/04. Однак, вказана постанова у порядку передбаченому чинним законодавством на адресу позивача не направлялась. Про її існування позивач не був повідомлений та дізнався випадково, отримавши поштовим звичайним відправленням постанову про арешт його рахунків. Окрім того, позивачем не отримано не лише постанову про відкриття виконавчого провадження але і не отримано всі інші документи, які містяться у справі виконавчого провадження. За таких обставин, позивач позбавлений був можливості на виконання постанови у добровільному порядку.

Ухвалою суду від 24 травня 2017 року позовну заяву представника позивача залишено без руху та надано 10 денний строк з дня отримання копії ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

11 червня 2017 року представником позивача через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду надано оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 600,00 гривень.

Ухвалою суду від 18 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5299/17 (далі - справа), та призначено судовий розгляд на 07 вересня 2017 року. Запропоновано відповідачу подати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

У зв'язку зі зміною графіку слухань, судове засідання у справі № 826/5299/17 відкладено на 09 листопада 2017 року.

Разом з тим, 09 листопада 2017 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи.

У відповідному судовому засіданні суд прийшов до висновку про доцільність здійснення подальшого розгляду та вирішення справи по суті у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем вимоги ухвали про відкриття провадження у справі виконано не було, заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження до суду не подано.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

11 березня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Білан Ю.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції від 28 травня 2014 року № 3-2805/1-7/10-31/2805/19/04.

Всупереч частині п'ятій статті 25 Закону України Про виконавче провадження постанову про відкриття виконавчого провадження не було надіслано рекомендованим листом товариству з обмеженою відповідальністю Деланта .

Про те що виконавче провадження існує, позивач дізнався випадково, отримавши поштовим звичайним листом постанову про арешт його рахунків.

05 квітня 2017 року представник товариства звернулась до державного виконавця з проханням ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

В ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження представником товариства звернуто увагу на те, що державний виконавець, не надіславши постанову про відкриття виконавчого провадження, здійснила дії щодо накладення арешту на рахунки товариства з обмеженою відповідальністю Деланта в банках та винесла постанову про стягнення з зазначеного товариства виконавчого збору у сумі 5 481,00 гривень та 400,00 гривень.

Товариством не лише не отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, але і не отримано всі інші документи, які містяться у справі виконавчого провадження.

Позивач вважає, що державним виконавцем виносячи постанову про стягнення виконавчого збору без надсилання товариству рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження, грубо порушено права товариства на добровільне виконання виконавчого документа.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставами для визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору з позивача та про арешт коштів боржника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, однак на даний час втратив чинність на підставі Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606 визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу .

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону № 606 сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно зі статтею 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ;

10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Вимоги до виконавчого документа визначено частиною першою статті 18 Закону № 606 відповідно до якої, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 606 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 27 Закону № 606 передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (частина перша статті 28 Закону № 606).

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи вбачається, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 28 травня 2014 року винесено постанову № 3-2805/1-7/10-31/2805/08/04 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої, товариство з обмеженою відповідальністю Деланта визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 54 810,00 гривень, які перераховуються до державного бюджету за вказаними у постанові реквізитами (а.с. - 10-11, 84-85).

Товариство з обмеженою відповідальністю Деланта не погодившись з винесеною постановою, оскаржило її в судовому порядку. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 ороку у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13 травня 2014 року № С-1305/2, визнання неправомірною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 травня 2018 року № 3-2805/1-7/10-31/2805/08/04 та прийнято в цій частині нове рішення. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Деланта задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13 травня 2014 року № С-1305/2. Визнано неправомірною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 травня 2018 року № 3-2805/1-7/10-31/2805/08/04. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року залишено без змін. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року скасовано та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року залишено в силі (а.с. - 14-17, 88-91).

Вказані обставини стали підставою для звернення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з заявою про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2016 року № 10/10-10/102/03 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (а.с. - 8-9, 82-83, 92).

Із урахуванням викладеного, 11 березня 2016 року головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Білан Ю.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50413119 (а.с. - 18, 93).

Вказаною постановою відкрито виконавче провадження з виконання постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 28 травня 2018 року № 3-2805/1-7/10-31/2805/08/04 про стягнення з ТОВ Деланта штрафу у розмірі 54 810,00 гривень та запропоновано Боржнику самостійно її виконати до 17 березня 2016 року.

Водночас у постанові зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням зі боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження.

В матеріалах справи та матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист від 11 березня 2016 року № 1374/7 про направлення на адресу сторін виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 18, 94).

Суд зауважує, що наявність вказаного супровідного листа не свідчить про направлення вказаної постанови сторонам виконавчого провадження засобами поштового зв'язку.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення рекомендованого листа, яким мала б направлятися постанова про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження, відповідно до частини першої статті 31 Закону № 606, з чого суд робить висновок про його відсутність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказані обставини позбавили позивача права на добровільне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження у строк до 17 березня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2017 року державним виконавцем зроблено запит до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції сільського господарства України, Регіонального сервісного центру МВС у місті Києві № 8045 про термінове надання вичерпної інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстровано за боржником (а.с. - 22-23, 95-98).

14 березня 2017 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої, стягнуто з Боржника ТОВ Деланта виконавчий збір у розмірі 5 481,00 гривень (а.с. - 30, 105).

В матеріалах справи наявний супровідний лист від 14 березня 2017 року про направлення винесеної постанови сторонам виконавчого провадження (а.с. - 31, 106).

Цього ж дня, старшим державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. - 32, 107), яку відповідно до наявного у матеріалах справи супровідного листа направлено сторонам виконавчого провадження та до банківських установ 14 березня 2017 року (а.с. - 33, 108).

28 квітня 2017 року старшим державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника (а.с. - 122-123), яку супровідним листом від 28 квітня 2017 року направлено для відома сторонам виконавчого провадження (а.с. - 121).

08 червня 2017 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, відповідно до якої стягнуто з ТОВ Деланта витрати на проведення виконавчих дій у сумі 400,00 гривень (а.с. - 80-81).

Вказану постанову, за наявним у матеріалах справи супровідним листом, направлено ТОВ Деланта 08 червня 2017 року (а.с. - 79).

23 червня 2018 року ТОВ Деланта виконано вимоги постанов про відкриття виконавчого провадження від 11 березня 2016 року, про стягнення виконавчого збору від 14 березня 2017 року та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 08 червня 2017 року та сплачено стягнуті кошти. Вказані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 23 червня 2017 року № 3803 про сплату 400,00 гривень, № 3801 про сплату 54 810,00 гривень, № 3802 про сплату 5 481,00 гривень (а.с. - 76-78).

Вказані обставини слугували підставою для винесення 27 червня 2017 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві постанови про закінчення виконавчого провадження (а.с. - 72). Вказану постанову, за наявним у матеріалах справи супровідним листом, 27 червня 2017 року направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. - 73).

З системного аналізу викладених норм вбачається, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, в тому числі і своєчасно направляти постанову про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, після відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, направлені, у першу чергу, саме на виконання виконавчого документа, у тому числі, направлення постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження відповідно до вимог Закону № 606.

Разом з тим, з аналізу матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 50413119 грубо порушені строки повідомлення боржника ТОВ Деланта про відкриття виконавчого провадження, тобто про вчинені дії у виконавчому провадженні, та норми чинного законодавства в частині направлення постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що призвело до винесення в подальшому неправомірних постанов у виконавчому провадженні № 50413119 та понесення боржником додаткових витрат.

Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 14 березня 2017 року, про арешт коштів боржника від 14 березня 2018 року та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 08 червня 2017 року.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( частина друга статті 77, частина четверта статті 159 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заперечення (відзив) на позовні вимоги до суду надано не було.

Із системного аналізу викладеного, виходячи з того, що відповідачем не надано доказів того, що в межах спірних правовідносин має місце направлення постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем доказів протилежного до суду надано не було.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги викладене, на думку суду, позивачем доведено протиправність рішення відповідача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З долученої до матеріалів справи квитанції від 15 червня року підтверджується понесення позивачем судових витрат у виді судового збору у розмірі 1600,00 гривень, які підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 72-77, 90, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Деланта (02068, місто Київ, вулиця Олени Пчілки, 2-б, код ЄДРПОУ: 36825003) до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02121, місто Київ, проспект Бажана, 7Є, код ЄДРПОУ: 34968768) про визнання протиправними і скасування постанов.

Визнати протиправними і скасувати постанови старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 50413119: від 14 березня 2017 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Деланта 5 481,00 гривень виконавчого збору від 14 березня 2017 року про арешт коштів боржника.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Деланта (02068, місто Київ, вулиця Олени Пчілки, 2-б, код ЄДРПОУ: 36825003) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02121, місто Київ, проспект Бажана, 7Є, код ЄДРПОУ: 34968768) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот ) гривень 00 копійок.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда