Рішення

від 14.12.2018 по справі 902/548/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2018 р. Cправа № 902/548/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Зеніт Дістрібьюшен" (вул. Рекордна, буд. 36, м. Запоріжжя, 69035)

до : Фізичної особи - підприємця Козицької Аліни Едуардівни (АДРЕСА_1, 21009)

про стягнення 62439,98 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача Пшець О.В. за ордером;

відповідача не з'явився

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Зеніт Дістрібьюшен" звернулось до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Козицької Аліни Едуардівни 62 444,80 грн., з яких: 58 444,80 грн. - основний борг, 2731,813 грн. - втрати від інфляції та 1263,37 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №6 про продаж друкованих засобів масової інформації від 01.01.2016р в частині проведення розрахунків за поставлену продукцію.

Ухвалою суду від 07.09.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/548/18, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2018.

Ухвалою суду від 03.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №902/548/18 на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 22.11.2018.

18.10.2018 до суду надійшла заява № б/н від 11.10.2018 за підписом представника позивача Пшець О.В. про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник та просить стягнути з відповідача 18 444,80 грн основного боргу, 2731,81 грн втрат від інфляції, 1263,37 грн три відсотки річних та судові витрати (1762 грн судового збору, 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката).

З огляду на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана представником позивача з дотриманням положень ст.46 ГПК України, суд прийняв означену заяву до розгляду, про що зазначено в ухвалі від 22.11.2018.

Ухвалою суду від 22.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/548/18 для судового розгляду по суті на 14.12.2018.

На визначену судом дату з'явився представник Позивача, який підтримав зменшені позовні вимоги.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: за закінченням встановленого терміну зберігання .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.12.2018 прийнято прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є зареєстрованими в Україні суб'єктами господарювання, мають господарську правосуб'єктність, що вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, офіційно оприлюдненої на сайті Міністерства юстиції України (т.1, а.с. 31 - 38). Між сторонами було укладено Договір №6 від 01.01.2016 року про продаж друкованих засобів масової інформації (далі по тексту - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач - ТОВ Торговий Дім Зеніт Дістрібьюшен , код 39919130 (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача - ФОП Козицької А.Є., РНОКПП НОМЕР_1 (покупець) друковані засоби масової інформації (надалі - продукція), вказані у Специфікації (Додаток №1), а покупець взяла на себе зобов'язання прийняти та оплатити цю продукцію на умовах Договору (т.1, а.с. 39-41).

В пункті 7.1 Договору сторони визначили його чинність з моменту підписання, тобто з 01.01.2016, та встановили термін його дії: до 31.12.2016. Відповідно до п. 7.2 Договору , якщо за один місяць до закінчення цього терміну жодна зі сторін не заявить про розірвання цього договору, його дія продовжується на один рік. Позивачем надано суду пояснення, що жодна сторона не заявила про таке його розірвання, а тому договір продовжив свою чинність до 31.12.2017. Дане твердження не було спростоване відповідачем. Обставина продовження терміну дії Договору на один рік - до 31.12.2017 року встановлюється судом також на підставі Актів звірення взаємних розрахунків (т.1, а.с. 43-45), реєстрів кредитових платіжних документів, одержаних від банків для зарахування на рахунок клієнта (т.1, . а.с. 46 - 57), товарно-транспортних накладних (т.1, а.с. 63 - 264, т.2, а.с. 1 - 122), видаткових накладних (т.2, а.с. 123 - 279), з яких вбачається, що реалізація та повернення реалізованої продукції, часткові розрахунки за неї мали місце по листопад 2017 року.

Згідно п.п. 1.2 - 1.3 Договору ціна, назва видань та обсяги поставки вказуються в товарно-супровідних документах, строки приймання-передачі продукції узгоджуються сторонами окремо щодо кожної її партії. Доставка продукції здійснюється за адресою: м. Вінниця, вул. Кірова, 12, склад 24, за рахунок Продавця (позивача).

В розділі 3 Договору (п.п.3.1 - 3.3) сторони визначили наступний порядок розрахунків: Відповідач оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами та підтвердженими в товарно-супровідних документах та в Специфікації (Додаток №1). Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 20 календарних днів з моменту поставки кожної окремої партії товару. У разі затримки з вини позивача строку передачі продукції відповідачу строк її оплати збільшується на відповідну кількість дів затримки.

Відповідно до пунктів 2.2.4, 2.4.5, 3.4. Договору: на випадок повернення відповідачем нереалізованої продукції позивачу, сторони домовилися про те, що відповідач зобов'язаний повертати продукцію за відпускними цінами не пізніше ніж 10 календарних днів з моменту закінчення терміну реалізації вказаними у Специфікації (Додаток №1). Відсоток повернення не має перевищувати 20% від кількості поставленої продукції. Позивач зобов'язаний забрати за свій рахунок нереалізовану продукцію відповідно до умов та строків повернення нереалізованої продукції встановлених цим договором. Право власності на продукцію у випадку її повернення переходить від покупця (відповідача) до продавця (позивача) в момент передачі продукції, що оформлюється накладною на повернення. При цьому покупець (відповідач) зменшує суму заборгованості за отриману продукцію на суму вартості повернутих примірників продукції.

В специфікації (Додаток №1 до Договору) сторони визначили найменування, кількість та асортимент друкованої продукції, що є предметом поставки, вартість кожної одиниці продукції та періодичність її постачання (т.1, а.с. 42).

На виконання п. 1.3, п.п. 2.4.1 Договору, згідно яких обов'язок доставки продукції покладається на продавця, позивачем (замовником) було укладено з перевізником (виконавцем) - Товариством з обмеженою відповідальністю КВ-РЕГІОН договори про доставку друкованої продукції по регіонах України: №410 від 01.09.2015 та №432 від 01.12.2016 (т.1, а.с. 58 - 62).

На виконання Договору №6 про продаж друкованих засобів масової інформації від 01.01.2016 в період з моменту укладання договору по 01.11.2017 року (включно) позивачем було поставлено відповідачу визначену Специфікацією (Додаток №1) продукцію на загальну суму 297420,43 грн (двісті дев'яносто сім тисяч чотириста двадцять гривень 43 коп.), що встановлено на підставі складених позивачем та підписаних відповідачем наступних видаткових накладних: №А0116-00035/1 від 05.01.2016; №А0116-00139/1 від 05.01.2016; №А0116-00265/1 від 05.01.2016; №А0116-00367/1 від 12.01.2016; №А0116-00491/1 від 12.01.2016; №А0116-00709/1 від 14.01.2016; №А0116-00884/1 від 19.01.2016: №А0116-00995/1 від 19.01.2016; №А0116-01116/1 від 21.01.2016; №А0116-01208/1 від 26.01.2016; №А0116-01314/1 від 26.01.2016; №А0116-01461/1 від 28.01.2016: №А0216-00039/1 від 02.02.2016; №А0216-00146/1 від 02.02.2016; №А0216-00333/1 від 04.02.2016; №А0216-00507/1 від 09.02.2016; №А0216-00672/1 від 09.02.2016; №А0216-00808/1 від 11.02.2016; №А0216-01001/1 від 16.02.2016; №А0216-01127/1 від 16.02.2016; №А0216-01250/1 від 18.02.2016; №А0216-01435/1 від 23.02.2016; №А0216-01573/1 від 23.02.2016; №А0216-01721/1 від 25.02.2016; №А0316-00041/1 від 01.03.2016; №А0316-00146/1 від 01.03.2016; №А0316-00259/1 від 03.03.2016; №А0316-00377/1 від 08.03.2016; №А03І6-00559/1 від 08.03.2016; №А0316-00469/1 від 10.03.2016; №А0316-00886/1 від 15.03.2016: №А0316-01026/1 від 15.03.2016; №А0316-00799/1 від 17.03.2016; №А0316-01224/1 від 22.03.2016; №А0316-01418/1 від 22.03.2016; №А0316-01315/1 від 24.03,2016; №А0316-01646/1 від 29.03.2016; №А0316-01838/1 від 29.03.2016; №А0316-01738/1 від 31.03.2016; №А0416-00143/1 від 05.04.2016; №А0416-00268/1 від 05.04.2016; №А0416-00046/1 від 07.04.2016; №А0416-00500/1 від 12.04.2016; №A0416-00705/1 від 12.04.2016; №A0416- 00600/1 від 14.04.2016; №А0416-00982/1 від 19.04.2016; №A0416-01193/1 від 19.04.2016; №A0416-01085/1 від 21.04.2016; №A0416-01395/1 від 26.04.2016; №A0416-01600/1 від 26.04.2016; №A0416-01494/1 від 28.04.2016; №A0516-00172/1 від 02.05.2016; №A0516- 00049/1 від 03.05.2016; №A0516-00249/1 від 05.05.2016; №A0516-00384/1 від 10.05.2016; №А0516-00502/1 від 10.05.2016; №А0516-00582/1 від 12.05.2016; №A0516-00900/1 від 17.05.2016; №A0516-01025/1 від 17.05.2016; №A0516-00804/1 від 19.05.2016; №A05I6- 01330/1 від 24.05.2016; №A0516-01452/1 від 24.05.2016; №A0516-01234/1 від 26.05.2016; №A0516-01669/1 від 31.05.2016; №A0516-01783/1 від 31.05.2016; №А0616-00037/1 від 02.06.2016; №A0616-00285/1 від 07.06.2016; №A0616-00427/1 від 07.06.2016; №A0616-00187/1 від 09.06.2016; №A0616-00691/1 від 14.06.2016; №A0616-00913/1 від 14.06.2016; №A0616-00792/1 від 16.06.2016; №A0616-01103/1 від 21.06.2016; №A0616-01186/1 від 21.06.2016; №А0616-01344/1 від 23.06.2016; №А0616-01571/1 від 28.06.2016; №А0616-01153/1 від 28.06.2016; №А0616-01477/1 від 30.06.2016; №А0716-00052/1 від 05.07.2016; №А0716-00256/1 від 05.07.2016; №A0716-00152/1 від 07.05.2016; №А0716-00558/1 від 12.07.2016; №А0716-00698/1 від 14.07.2016; №А0716-00962/1 від 19.07.2016; №А0716- 01098/1 від 21.07.2016; №А0716-01278/1 від 26.07.2016; №А0716-01415/1 від 28.07.2016; №А0816-00093/1 від 02.08.2016; №А0816-00264/1 від 04.08.2016; №А0816-00461/1 від 09.08.2016; №А0816-00602/1 від 11.08.2016; №А0816-00837/1 від 16.08.2016; №А0816- 00989/1 від 18.08.2016; №А0816-01150/1 від 23.08.2016; №А0816-01275/1 від 23.08.2016; №А0816-01482/1 від 30.08.2016; ЖА0916-00039/1 від 01.09.2016; №А0916-00243/1 від 06.09.2016; №А0916-00402/1 від 08.09.2016; №А0916-00646/1 від 13.09.2016; №А0966-00809/1 від 15.09.2016; №А0916-01049/1 від 20.09.2016; №А0916-01209/1 від 22.09.2016; №А0916-01433/1 від 27.09.2016; №А0916-01574/1 від 29.09.2016; №А 1016-00096/1 від 04.10.2016; №А1016-00251/1 від 06.10.2016; №А1016-00439/1 від 11.10.2016; №А1016-00595/1 від 13.10.2016; №А1016-00780/1 від 18.10.2016; №А1016-00929/1 від 20.10.2016; №А1016-01184/1 від 25.10.2016; №А1016-01305/1 від 27.10.2016; №А1116-00096/1 від 01.11.2016; №А1116-00224/1 від 03.11.2016; №А1116-00444/1 від 08.11.2016; №А1116-00588/1 від 10.11.2016; №А1116-00814/1 від 15.11.2016; №А1116-00947/1 від 17.11.2016: №А1116-01138/1 від 22.11.2016; №А1116-01258/1 від 24.11.2016; №А1116-01444/1 від 29.11.2016; №А1216-00056/1 від 01.12.2016; №А1216-00251/1 від 06.12.2016; №А1216-00436/1 від 08.12.2016; №А1216-00686/1 від 13.12.2016; №А1216-00783/1 від 13.12.2016: №А1216-00909/1 від 15.12.2016; №А1216-01170/1 від 20.12.2016; №А 1216-01306/1 від 22.12.2016; №А1216-01494/1 від 27.12.2016; №А1216-01583/1 від 29.12.2016; №А0117-00098/1 від 03.01.2017; №А0117-00210/1 від 05.01.2017; №А0117-00418/1 від 10.01.2017: №А0117-00583/1 від 12.01.2017; №А0117-00940/1 від 17.01.2017; №А0117-01089/1 від 19.01.2017; №А0117-01318/1 від 24.01.2017; №А0117-01479/1 від 26.01.2017; №А0117-01758/1 від 31.01.2017; №А0217-00104/1 від 02.02.2017; №А0217-00352/1 від 07.02.2017: №А0217-00491/1 від 09.02.2017; №А0217-00769/1 від 14.02.2017; №А0217-00905/1 від 16.02.2017; №А0217-01127/1 від 21.02.2017; №А0217-01261/1 від 23.02.2017; №А0217-01509/1 від 28.02.2017; №А0317-00106/1 від 02.03.2017; №А0317-00348/1 від 07.03.2017; №А0317-00464/1 від 09.03.2017; №А0317-00797/1 від 14.03.2017; №А0317-00944/1 від 16.03.2017; №А0317-01127/1 від 21.03.2017; №А0317-01251/1 від 23.03.2017; №А0317-01457/1 від 28.03.2017; №А0317-01629/1 від 30.03.2017; №А0417-00135/1 від 04.04.2017; №А0417-00254/1 від 06.04.2017; №А0417-00458/1 від 11.04.2017; №А0417-00602/1 від 13.04.2017; №А0417-00837/1 від 18.04.2017; №А0417-00977/1 від 20.04.2017; №А0417-01239/1 від 25.04.2017; №А0417-01407/1 від 27.04.2017; №А0417-01583/1 від 28.04.2017; №А0517-00096/1 від 03.05.2017; №А0517-00221/1 від 04.05.2017; №А0517-00381/1 від 05.05.2017; №А0517-00571/1 від 10.05.2017; №А0517-00686/1 від 11.05.2017; №А05І7-01009/1 від 16.05.2017; №А0517-01144/1 від 18.05.2017; №А0517-01380/1 від 23.05.2017: №А0517-01508/1 від 25.05.2017; №А0517-01706/1 від 30.05.2017; №А0617-00068/1 від 01.06.2017; №А0617-00248/1 від 06.06.2017; №А0617-00431/1 від 08.06.2017; №А0617-00681/1 від 13.06.2017; №А0617-00870/1 від 15.06.2017; №А0617-01090/1 від 20.06.2017; №А0617-01206/1 від 22.06.2017; №А0617-01418/1 від 27.06.2017; №А0617-01528/1 від 29.06.2017; №А0717-00137/1 від 04.07.2017; №А0717-00356/1 від 05.07.2017; №А0717- 00295/1 від 06.07.2017; №А0717-00589/1 від 11.07.2017; №А0717-00772/1 від 13.07.2017; №А0717-01011/1 від 18.07.2017; №А0717-01154/1 від 20.07.2017; №А0717-01347/1 від 25.07.2017; №А0717-01541/1 від 27.07.2017; №А0817-00136/1 від 01.08.2017; №А0817-00261/1 від 03.08.2017; №А0817-00527/1 від 08.08.2017; №А0817-00719/1 від 10.08.2017; №А0817-00973/1 від 15.08.2017; №А0817-01135/1 від 17.08.2017; №А0817-01433/1 від 22.08.2017; №А0817-01542/1 від 23.08.2017; №А0817-01710/1 від 29.08.2017; №А0817-01844/1 від 31.08.2017; №А0917-00155/1 від 05.09.2017; №А0917-00327/1 від 07.09.2017; №А0917-00701/1 від 12.09.2017; №А0917-00852/1 від 14.09.2017; №А0917-01073/1 від 19.09.2017; №А0917-01190/1 від 21.09.2017; №А0917-01389/1 від 26.09.2017; №А0917-01571/1 від 28.09.2017; №А1017-00130/1 від 03.10.2017; №А1017-00291/1 від 05.10.2017: №А1017-00541/1 від 10.10.2017; №А1017-00696/1 від 12.10.2017; №А1017-00885/1 від 17.10.2017; №А1017-01060/1 від 19.10.2017; №А1017-01255/1 від 24.10.2017; №А1017-01372/1 від 26.10.2017; №А1017-01525/1 від 31.10.2017; №А1117-00103/1 від 02.11.2017 (т.2, а.с. 123 - 234).

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.2 ст. 334 ЦК України до передання майна прирівнюється вручення товарно-розпорядчого документа на майно. Досліджені судом, зазначені вище видаткові накладні свідчать про передачу позивачем у власність відповідача вказаного у накладних поставленого товару, тобто виконання умов п. 1.1 Договору поставки № 6 від 01.01.2016.

Судом також встановлено, що відповідачем на підставі пунктів 2.2.4, 2.4.5, 3.4. Договору було повернуто позивачу нереалізованої продукції за період з 20.01.2016 по 20.02.2018 на загальну вартість, що становить 29 975,63грн, що вбачається з досліджених судом підписаних сторонами наступних видаткових накладних (повернення): №КА-0000029 від 20.01.2016; №КА-0001758 від 27.01.2016; №КА-0001761 від 03.02.2016; №КА-0001773 від 10.02.2016; №КА-0001801 від 17.02.2016; №КА-0001810 від 24.02.2016; №КА-0001823 від 02.03.2016; №КА-0001830 від 09.03.2016; №КА-0001863 від 16.03.2016; №КА-0001865 від 22.03.2016; №КА-0001879 від 30.03.2016; №КА-0001888 від 06.04.2016; №КА-0001908 від 13.04.2016; №КА-0001918 від 20.04.2016; №КА-0001931 від 27.04.2016; №КА-0001968 від 25.05.2016; №КА-0001950 від 11.05.2016; №КА-0001978 від 01.06.2016; №КА-0002008 від 15.06.2016; №КА-0002012 від 22.06.2016; №КА-0002018 від 29.06.2016; №КА-0002026 від 06.07.2016; №КА-0002047 від 13.07.2016; №КА-0002056 від 20.07.2016; №КА-0002065 від 27.07.2016; №КА-0002074 від 03.08.2016; №КА-0002082 від 10.08.2016; №КА-0002118 від 31.08.2016; №КА-0002131 від 07.09.2016; №КА-0002161 від 21.09.2016; №КА-0002148 від 14.09.2016; №КА-0002168 від 28.09.2016; №КА1116-01002 від 01.10.2016; №КА-0002180 від 05.10.2016: №КА-0002196 від 12.10.2016; №КА-0002207 від 19.10.2016; №КА-0002216 від 26.10.2016; №КА-0002233 від 02.11.2016; №КА-0002256 від 16.11.2016; №КА-0002266 від 23.11.2016; №КА-0002277 від 30.11.2016; №КА-0000033 від 25.01.2017; №А0117-01603 від 26.01.2017: №КА0217-00150 від 30.01.2017; №КА0217-00596 від 30.01.2017; №КА-0000044 від 01.02.2017; №КА-0000080 від 08.02.2017; №КА-0000069 від 15.02.2017; №КА-0000086 від 22.02.2017; №КА-0000093 від 01.03.2017; №КА-0000104 від 07.03.2017; №КА-0003127 від 15.03.2017; №КА-0000137 від 22.03.2017; №КА-0000148 від 29.03.2017; №КА-0000156 від 05.04.2017; №КА-0000169 від 12.04.2017; №КА-0000184 від 19.04.2017; №КА-0000197 від 26.04.2017; №КА-0000215 від 03.05.2017; №КА-0000216 від 10.05.2017; №КА-0000232 від 17.05.2017; №КА-0000259 від 07.06.2017; №КА-0000290 від 21.06.2017; №КА-0000298 від 28.06.2017; №КА-0000311 від 05.07.2017; №КА-0000327 від 12.07.2017; №КА-0000336 від 19.07.2017; №КА-0000346 від 26.07.2017; №КА-0000356 від 02.08.2017; №КА-0000365 від 09.08.2017; №КА-0000386 від 22.08.2017; №КА-0000392 від 30.08.2017; №КА-0000403 від 11.09.2017; №КА-0000419 від 25.09.2017; №КА-0000429 від 04.10.2017; №КА-0000436 від 10.10.2017; №КА-0000453 від 24.10.2017; №КА-0000499 від 30.11.2017; №КА-0000041 від 20.02.2018 (т.2, а.с. 235 - 279). Відповідно до положень п.п. 2.2.4, п.п. 2.4.5 та п.3.4. Договору, ч.1, ч.2 ст. 334 ЦК України позивач набув право власності на повернуту відповідачем попередньо поставлену йому продукцію.

Доставлення продукції на склад відповідача та повернення нереалізованої частини продукції від відповідача до позивача встановлено згідно складених перевізником ТОВ КВ-РЕГІОН на підставі укладених з позивачем договорів про доставку друкованої продукції по регіонах України №410 від 01.09.2015 та №432 від 01.12.2016, наступних товарно-транспортних накладних: №3 від 04.01.2016; №4 від 04.01.2016; №3 від 05.01.2016; №4 від 11.01.2016; №3 від 12.01.2016; №4 від 12.01.2016; №5 від 12.01.2016; №5 від 13.01.2016; №4 від 18.01.2016; №9 від 20.01.2016; №5 від 20.01.2016: №6 від 20.01.2016; №7 від 20.01.2016; №8 від 20.01.2016; №3 від 21.01.2016; №5 від 21.01.2016; №4 від 25.01.2016; №3 від 26.01.2016; №4 від 26.01.2016; №5 від 26.01.2016: №6 від 26.01.2016; №5 від 27.01.2016; №3 від 01.02.2016; №3 від 02.02.2016; №4 від 02.02.2016; ;5 від 02.02.2016; №5 від 03.02.2016; №4 від 08.02.2016; №3 від 09.02.2016; №4 від 09.02.2016; №5 від 09.02.2016; №6 від 09.02.2016; №5 від 10.02.2016; №4 від 15.02.2016; №3 від 16.02.2016; №4 від 16.02.2016; №5 від 16.02.2016; №6 від 16.02.2016; №5 від 17.02.2016; №4 від 22.02.2016; №5 від 23.02.2016; №7 від 23.02.2016; №4 від 23.02.2016; №6 від 23.02.2016; №5 від 24.02.2016; №3 від 29.02.2016; №3 від 01.03.2016: №4 від 01.03.2016; №5 від 01.03.2016; №6 від 01.03.2016; №5 від 09.03.2016; №6 від 09.03.2016; №7 від 09.03.2016; №8 від 09.03.2016; №9 від 09.03.2016; №10 від 09.03.2016; №4 від 10.03.2016; №6 від 10.03.2016; №4 від 14.03.2016; №4 від 15.03.2016; №5 від 15.03.2016; №6 від 15.03.2016; №7 від 15.03.2016; №4 від 21.03.2016; №3 від 22.03.2016: №4 від 22.03.2016; №5 від 22.03.2016; №4 від 28.03.2016; №3 від 29.03.2016; №4 від 29.03.2016; №5 від 29.03.2016; №4 від 30.03.2016; №3 від 04.04.2016; №3 від 05.04.2016: №5 від 05.04.2016; №4 від 05.04.2016; №5 від 06.04.2016; №4 від 11.04.2016; №4 від 12.04.2016; №6 від 12.04.2016; №7 від 12.04.2016; №8 від 12.04.2016; №5 від 12.04.2016; №5 від 13.04.2016; №8 від 13.04.2016; №5 від 19.04.2016; №4 від 19.04.2016; №3 від 19.04.2016; №5 від 20.04.2016; №4 від 25.04.2016; №4 від 26.04.2016; №7 від 26.04.2016; №6 від 26.04.2016; №5 від 26.04.2016; №5 від 27.04.2016; №7 від 04.05.2016; №7 від 04.05.2016; №4 від 04.05.2016; №5 від 04.05.2016; №5 від 05.05.2016; №3 від 05.05.2016; №4 від 05.05.2016; №7 від 10.05.2016; №4 від 10.05.2016; №5 від 10.05.2016; №7 від 11.05.2016; №4 від 11.05.2016; №6 від 11.05.2016; №5 від 11.05.2016; №8 від 11.05.2016: №4 від 16.05.2016; №4 від 17.05.2016; №5 від 17.05.2016; №6 від 17.05.2016; №5 від 18.05.2016; №7 від 18.05.2016; №4 від 23.05.2016; №3 від 24.05.2016; №4 від 24.05.2016; №5 від 24.05.2016; №8 від 25.05.2016; №7 від 25.05.2016; №5 від 25.05.2016; №10 від 25.05.2016; №3 від 25.05.2016; №4 від 30.05.2016; №4 від 31.05.2016; №5 від 31.05.2016; №3 від 31.05.2016; №5 від 01.06.2016; №3 від 06.06.2016; №5 від 07.06.2016; №6 від 07.06.2016; №4 від 07.06.2016; №3 від 07.06.2016; №5 від 08.06.2016; №4 від 13.06.2016; №5 від 14.06.2016; №3 від 14.06.2016; №5 від 15.06.2016; №5 від 21.06.2016; №4 від 21.06.2016; №6 від 21.06.2016; №7 від 21.06.2016; №6 від 22.06.2016; №5 від 29.06.2016: №7 від 29.06.2016; №3 від 30.06.2016; №4 від 04.07.2016; №5 від 05.07.2016; №6 від 05.07.2016; №4 від 06.07.2016; №5 від 06.07.2016; №5 від 11.07.2016; №4 від 11.07.2010; №4 від 12.07.2016; №5 від 12.07.2016; №3 від 12.07.2016; №5 віл 13.07.2016: №6 від 18.07.2016; №7 від 18.07.2016; №5 від 18.07.2016; №4 від 18.07.2016; №4 від 19.07.2016 №5 від 19.07.2016; №6 від 19.07.2016; №5 від 20.07.2016; №5 від 27.07.2016; №3 від 01.0.2016; №4 від 01.08.2016 №5 від 01.08.2016; №3 від 02.08.2016; №4 від 02.08.2016; №5 від 02.08.2016; №6 від 02.08.2016; №5 від 03.08.2016; №4 від 08.08.2016; №5 від 08.08.2016; №3 від 08.08.2016; №3 від 09.08.2016; №5 від 09.08.2016; №4 від 09.08.2016; №4 від 14.11.2016; №5 від 14.11.2016; №3 від 14.11.2016; №4 від 15.11.2016; №3 від 15.11.2016; №5 від 15.11.2016; №6 від 15.11.2016; №5 від 16.11.2016; №4 від 21.11.2016; №7 від 21.11.2016; №6 від 21.11.2016; №5 від 22.11.2016; №3 від 22.11.2016; №4 від 22.11.2016; №5 від 23.11.2016; №4 від 28.11.2016; №3 від 28.11.2016; №4 від 29.11.2016; №5 від 29.11.2016; №3 від 29.11.2016; №5 від 30.11.2016; №3 від 05.12.2016; №4 від 05.12.2016; №5 від 05.12.2016; №4 від 06.12.2016; №5 від 06.12.2016; №6 від 06.12.2016; №7 від 06.12.2016; №5 від 07.12.2016; №4 від 12.12.2016; №5 від 12.12.2016; №6 від 12.12.2016; №5 від 13.12.2016; №4 від 13.12.2016; №3 від 13.12.2016; №5 від 14.12.2016: №4 від 19.12.2016; №5 від 19.12.2016; №6 від 19.12.2016; №3 від 20.12.2016; №4 від 20.12.2016; №5 від 20.12.2016; №5 від 21.12.2016; №4 від 21.12.2016; №3 від 03.05.2017; №2 від 04.05.2017; №4 від 04.05.2017; №5 від 10.05.2017; №6 від 10.05.2017; №7 від 10.05.2017; №8 від 10.05.2017; №9 від 10.05.2017; №10 від 10.05.2017; №3 від 11.05.2017; №4 від 11.05.2017; №5 від 11.05.2017; №6 від 15.05.2017; №4 від 15.05.2017: №5 від 16.05.2017; №4 від 15.05.2017; №3 від 16.05.2017; №5 від 17.05.2017; №6 від 22.05.2017; №4 від 22.05.2017; №6 від 23.05.2017; №4 від 23.05.2017; №5 від 23.05.2017; №2 від 29.05.2017; №1 від 29.05.2017; №1 від 30.05.2017; №2 від 30.05.2017; №1 від 31.05.2017; №1 від 06.06.2017; №2 від 06.06.2017; №3 від 06.06.2017; №1 від 07.06.2017; №2 від 07.06.2017; №2 від 12.06.2017; №1 від 12.06.2017; №2 від 13.06.2017; №1 від 13.06.2017: №2 від 14.06.2017; №3 від 19.06.2017; №1 від 19.06.2017; №1 від 04.07.2017; №2 від 04.07.2017; №1 від 10.07.2017; №2 від 10.07.2017; №2 від 17.07.2017; №1 від 17.07.2017; №2 від 18.07.2017; №1 від 18.07.2017; №2 від 19.07.2017; №1 від 24.07.2017; №2 від 24.07.2017; №1 від 26.07.2017; №1 від 31.07.2017; №2 від 31.07.2017; №1 від 01.08.2017; №2 від 01.08.2017; №2 від 07.08.2017; №1 від 07.08.2017; №1 від 08.08.2017; №2 від 08.08.2017; №2 від 09.08.2017; №2 від 14.08.2017; №1 від 14.08.2017; №2 від 16.08.2017; №1 від 21.08.2017; №3 від 21.08.2017; №2 від 21.08.2017; №1 від 28.08.2017; №2 від 28.08.2017; №2 від 29.08.2017; №1 від 29.08.2017; №1 від 30.08.2017; №3 від 02.10.2017; №1 від 02.10.2017; №2 від 03.10.2017; №1 від 03.10.2017; №1 від 04.10.2017; №3 від 09.10.2017; №1 від 09.10.2017; №1 від 10.10.2017; №2 від 10.10.2017; №2 від 11.10.2017; №4 від 11.10.2017; №1 від 17.10.2017; №2 від 17.10.2017; №3 від 17.10.2017; №1 від 18.10.2017; №2 від 18.10.2017; №4 від 18.10.2017; №2 від 23.10.2017; №1 від 23.10.20)7; №3 від 23.10.2017; №1 від 24.10.2017; №2 від 24.10.2017; №2 від 25.10.2017; №1 від 30. 10.2017; №2 від 30. 10.2017; №2 від 31.10.2017; № 1 від 01.11.2017 (т.1, а.с. 63 - 264, т.2 а.с. 1 - 122).

Внаслідок чого, за період дії Договору № від 01.01.2016 відповідач отримав на виконання Договору у приватну власність поставлену позивачем продукцію з вирахуванням повернутої нереалізованої продукції, всього на 267 444,80 грн .

За період з 01.01.2016 по момент подання позову відповідачем за поставлену продукцію на поточний рахунок позивача було сплачено 209000,00 грн, що вбачається з наданих позивачем Реєстрів кредитованих платіжних документів, виданих ПАТ Перший Український міжнародний Банко , МФО 334851 по р/р позивача № 2600614170 за 12.04.2016 на 10 000 грн, за 12.05.2016 на 12 000 грн, за 14.06.2016 на 12 000 грн, за 12.07.2016 на 12 000 грн, за 12.08.2016 на 4000 грн, за 12.09.2016 на 12 000 грн, за 11.10.2016 а 12 000 грн, за 27.10.2016 на 1000 грн, за 10.11.2016 на 12 000 грн, за 30.11.2016 на 1000 грн, за 13.12.2016 на 12 000 грн, за 11.01.2017 на 12 000 грн, за 14.02.2017 на 12 000 грн, за 24.02.2017 на 1000 грн, за 14.03.2017 на 12 000, за 11.04.2017 на 12 000 грн, за 11.05.2017 на 12 000 грн, за 14.06.2017 на 12 000 грн, за 27.06.2017 на 3000 грн, за 11.07.2017 на 12 000 грн, за 12.07.2017 на 4500 грн, за 11.08.2017 на 12 000 грн, за 19.09.2017 на 2500 грн, за 19.09.2017 на 2000 грн (т.1, а.с. 46 - 57).

Після відкриття провадження у справі, 28.09.2018 року відповідачем за отриману продукцію за Договором від 01.01.2016 додатково було сплачено позивачеві 41 000 грн, що підтверджується Реєстром операцій за період з 28.09.2018 по 28.09.2018, складеного ПАТ Перший Український міжнародний Банко , МФО 334851 по р/р позивача № 2600614170 (т.3, а.с.33).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з виконанням договору поставки.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідженими судом доказами встановлено, що відповідач виконав свій обов'язок щодо оплати поставленої продукції частково, у сумі 250 000 грн, тоді як продукції у власність (з вирахуванням повернутої нереалізованої продукції) отримав на 267 444,80 грн В зв'язку з чим сума основного боргу дорівнює 17444,80 грн . Відповідачем доказів в спростування даних обставин не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вказані вище факти вказують на те, що Відповідачем порушено ч.1 ст.526 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України згідно яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ст. 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами та ч.7 ст.193 ГК України, за якою не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання господарського зобов'язання. Згідно ч.1 ст.219 ГК України за невиконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном. Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість невиконання ним грошового зобов'язання.

Окрім пунктів 2.2.1 , 3.1, 3.2 Договору № 6 від 01.01.2016 року відповідачем також порушено передбачений ч.1 ст. 655 ЦК України обов'язок сплатити за придбаний товар визначену в договорі грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене суд вважає, що передбачені законом права позивача отримати повну вартість за поставлену в адресу відповідача продукцію, а також отримати з відповідача суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають судовому захисту.

Належним способом захисту прав позивача є стягнення коштів, що узгоджується з положеннями ч.1 ст. 15 та п.5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання. Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Керуючись даними нормами суд розглядає викладені позивачем в заяві про зменшення позовних вимог від 11.10.2018 вимоги про стягнення основного боргу в сумі в сумі 18 444,80 грн основного боргу, 2731,81 грн втрат від інфляції та 1263,37 грн три відсотки річних.

Як вбачається з досліджених судом письмових доказів (видаткових накладних на поставку товару, видаткових накладних на повернення товару, товарно-транспортних накладних, банківських реєстрів кредитованих платіжних документів), розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем (з врахуванням оплати 28.09.2018 року) становить 17 444,80 грн, а не 18 444,80 грн як наводить позивач в заяві про зменшення розміру позовних вимог.

В зв'язку з чим, із заявлених позовних вимог 1000 грн основного боргу не підтверджена жодними первинними та розрахунковими документами, наданими позивачем. В судовому засіданні 14.12.2018 представник позивача повідомив суду, що ним при підготовці заяви про зменшення позовних вимог була допущена арифметична помилка на 1000 грн під час розрахунків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Тому провадження в частині стягнення 1000 грн основного боргу підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши письмові докази та керуючись ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України суд приймає розрахунок позивача втрат від інфляції у розмірі 2731,81 грн та трьох відсотків річних у розмірі 1263,37 грн , як обґрунтований.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В зв'язку з чим суд не бере до уваги надані позивачем акти звірення взаємних розрахунків №59 від 31.07.2017, № 68 від 31.08.2017, № 59 від 30.09.2017 (т.1, а.с.а.с.43-45) в якості первинних документів на підтвердження операцій з постачання продукції та розрахунків за неї, оскільки дані акти не є первинними документами в розумінні статті 1, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Наданий позивачем в якості доказу лист від 30.01.2018 року (т.2, а.с.280), яким останній повідомляє відповідача про необхідність погашення заборгованості, суд відхиляє, оскільки позивачем не надано суду доказів направлення цього листа відповідачу. Подана суду роздруківка з електронної пошти позивача (т.2, а.с. 281) не містить даних про накладення електронного цифрового підпису на відправлене вкладення.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача 17 444,80 грн основного боргу, 2731,81 грн втрат від інфляції та 1263,37 грн три відсотки річних, а в частині стягнення 1000 грн основного боргу провадження у справі закрити.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн згідно платіжного доручення № 244 від 17.08.2018 (т.1, а.с.27). Суд враховує, що зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу позивачем відбулось в зв'язку з тим, що відповідачем після відкриття провадження у справі було здійснено часткову оплату, а закриття провадження у справі в частині 1000 грн має місце в зв'язку з арифметичною помилкою під час розрахунків позивача при складенні ним заяви про зменшення позовних вимог, а відтак не впливає на ціну позову. В зв'язку з чим при задоволенні позову з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1762 грн

Судом встановлено, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень, які перерахував адвокату Пшецю Олександру Вікторовичу на підставі Договору про надання правової допомоги від 03.08.2018 № 03/08, предметом якого є аналіз судової практики, підготовка та подача позовної заяви, підготовка всіх необхідних процесуальних документів, прийняття участі у судових засіданнях в суді першої інстанції (т.1, а.с.28). Факт сплати 15000 грн адвокату на підставі вказаного договору підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 13.08.2018 №13/18 (т.1, а.с.30). Водночас актом №1 від 13.08.2018 р. приймання-передачі виконаних робіт за договором №03/08 про надання правової допомоги від 03.08.2018(т.1, а.с.29) сторони підтвердили виконання лише частини робіт за договором: - аналіз судової практики; - підготовка та подача позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на дане положення норми процесуального закону суд врахував, що в межах надання професійної правничої допомоги представник позивача в підготовчому засіданні участі не брав, приймав участь в одному судовому засіданні 14.12.2018 року, та враховуючи принцип співмірності щодо ціни позову та пропорційності щодо задоволення до стягнення основного боргу в сумі в сумі 17 444,80 грн основного боргу, 2731,81 грн втрат від інфляції та 1263,37 грн три відсотки річних, з відповідача слід стягнути 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Козицької Аліни Едуардівни (АДРЕСА_1, 21009, РНОКПП НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Зеніт Дістрібьюшен (вул. Рекордна, буд. 36, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39919130) 17 444 (сімнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн 80 коп. - основного боргу; 2 731 (дві тисячі сімсот тридцять одну) грн 81 коп. - втрат від інфляції; 1 263 (одну тисячу двісті шістдесят три) грн 37 коп. - три відсотки річних; 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. - витрат на правничу допомогу адвоката; 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 1 000,00 грн основного боргу закрити.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 22 грудня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Рекордна, буд. 36, м. Запоріжжя, 69035)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1, 21009)