Рішення

від 17.12.2018 по справі 908/2307/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/112/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2018 Справа № 908/2307/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Запоріждіпроводгосп" (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" (69050, м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, буд. 61)

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.12.2018, свідоцтво №ЗП 001814 від 27.09.2018, ОСОБА_2, наказ №110-ос від 04.05.2018;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 05.11.2018 звернувся державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Запоріждіпроводгосп" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" про стягнення заборгованості в розмірі 116.046,10 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/112/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 05.12.2018. Сторонам суд запропонував надати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (за наявності).

До початку судового засідання, яке було призначено на 05.12.2018 жодна із сторін не надала заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 05.12.2018 за клопотанням представника відповідача в порядку ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 17.12.2018, про що стороні повідомлено під розписку.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представники позивача в судовому засіданні 17.12.2018 підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилались на те, що адміністративна будівля за адресою пр. Леніна, 105 в м. Запоріжжі була введена в експлуатацію в березні 1970 року та збудована за рахунок державних коштів з метою розміщення працівників водогосподарських організацій та інституту «Запоріждніпроводгосп» за відповідним проектом наданим Запорізьким філіалом «Укргіпроводгосп» . Вказана інформація підтверджується Актом приймання будинку (споруди) виробничої будівлі «Укргіпроводхоза» по пр. Леніна, 105. З 1970 року по 1993 рік єдиним балансоутримувачем будівлі був Державний регіональний проектно вишукувальний інститут «Запоріждіпроводгосп» , який здійснював технічне обслуговування, експлуатаційні витрати на утримання площ загального користування будівлі, прибудинкової території, технічне обслуговування і утримання внутрішніх та зовнішніх мереж тепло-, водо-, електропостачання, каналізації, зв'язку. Інститут проводив сплату комунальних послуг (опалення, електропостачання, вода, стоки, вивіз сміття) за всю будівлю відповідним обслуговуючими організаціями, на договірних засадах. Інші користувачі будівлі (Запорізькій облводгосп, трест «Запоріжводбуд» ), які займали 25% площі будівлі були орендарями і відшкодовували інституту комунальні послуги і експлуатаційні витрати пропорційно займаної площі. 15 лютого 1993 року головою Державного комітету України по водному господарству було затверджено «Розподіл площ адміністративної будівлі (м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105), які з 1970 року знаходяться на балансі «Запоріждіпроводгосп» , між організаціями Держводгоспу України» , згідно якого адміністративна будівля по проспекту Леніна, 105 в м. Запоріжжі, була розподілена між п'ятьма організаціями. У 2005 році згідно наказу Державного агентства водних ресурсів України відбувся перерозподіл площ будівлі між балансоутримувачами, зроблений технічний паспорт будівлі. Враховуючи те, що на балансі Інституту (Позивач) залишились всі інженерні комунікації будівлі та з метою забезпечення належної експлуатації будівлі, Позивачем було укладено відповідні договори з виконавцями житлово -комунальних послуг, а саме: договір №964/2 від 01.09.2006 з КП "Водоканал", договір №274 від 26.11.2007 з ВАТ "Запоріжжяобленерго" та договір №34000795 від 04.01.2011 з ТОВ "Ремондіс Запоріжжя". Внаслідок цього з усіма балансоутримувачами і власниками будівлі були укладені відповідні договори на відшкодування витрат понесених Інститутом по сплаті наданих послуг та утримання обслуговуючого персоналу (копія яких надається). Не виключенням стало і ТОВ "Наш дім", з яким укладено відповідні договори про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та експлуатаційні витрати на утримання адміністративного будинку по пр. Леніна, 105 в 2013, 2014 та 2015 роках.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та експлуатаційні витрати на утримання адміністративного будинку по пр. Леніна, 105 від 01.01.2015 за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 116.046,10 грн. Позов заявлено на підставі ст. ст. 15, 360, 509, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Надали пояснення щодо розміру позовних вимог, а саме зазначили, що колегією Донецького апеляційного господарського суду у справі №908/454/16 від 01.03.17, прийнято рішення, яким у задоволенні позову ДРПВІ "Запоріждіпроводгосп" (позивач у справі) відмовлено у стягненні з ТОВ "Наш Дім" заборгованості з відшкодування податку на землю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 297 Податкового кодексу України, де платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Згідно свідоцтва ТОВ "Наш Дім" (серія А №813773 від 21.05.2012р.), останнє є платником податку третьої групи, а отже, на думку колегії, не має обов'язку зі сплати податку на землю. З урахуванням викладеного, позивач не враховував суму боргу податку на землю в розмірі 4.190,11 грн. в загальний розмір позовних вимог. Також суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.12.2018 до договору про надання правової допомоги та платіжне доручення від 14.12.2018 №1247 на суму 3.500,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Суду надано клопотання (вх. №08-08/22621/18) в якому відповідач висловлює своє заперечення проти розрахунку позивача, у зв'язку із тим, що позивач фактично не використовував приміщення та відповідно фактично не споживав комунальні послуги, оскільки не був допущений представниками відповідача до власних приміщень. З цього приводу відповідач був змушений звертатися до правоохоронних органів. Звертав увагу, що наразі до правоохоронних органів надіслано запит про результати розгляду заяви ТОВ "Наш дім", результати звернення будуть надані суду в наступному судовому засіданні. З метою всебічного та повного розгляду справи просив суд відкласти розгляд справи на встановлений судом строк для надання доказів та розрахунку з урахуванням зазначених доказів, та підготовки відзиву на позовну заяву.

Представники позивача заперечили проти доводів відповідача та проти відкладення судового засідання.

Заслухавши думку представників позивача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку про відсутність необхідності відкладати розгляд справи та достатність матеріалів до всебічного та повного вирішення спору між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

В судовому засіданні 17.12.2018 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Запоріждіпроводгосп" (інститут, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" (відповідач у справі) 01.01.2015 уклали договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та експлуатаційні витрати на утримання адміністративної будинку по пр. Леніна, буд. 105 (далі - договір).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що ТОВ "Наш Дім" бере на себе обов'язок по відшкодуванню витрат Інституту:

- за комунальні послуги (за воду та стоки на підставі показань лічильника на воду);

- вивіз сміття у сумі 20 гривень за місця;

- сплачує за користування земельною ділянкою (податок на землю) пропорційно займаної корисної площі;

- за утримання 4-х вахтерів, 1-ї прибиральниці, (з розрахунку оплати праці, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" у розмірі мінімальної заробітної плати яка у 2013 році складає 1218 грн., пропорційно займаної корисної площі будівлі яка належить ТОВ "Наш Дім": площа всієї будівлі 3678,2 кв.м., загальна корисна площа, яка належить ТОВ "Наш Дім" 308,8 кв.м., (сума відшкодування витрат на оплату праці 4-х вахтерів, 1-ї прибиральниці ТОВ "Наш Дім" складає 512, 60 грн.);

В розділі 2 договору сторонами узгоджено, що ТОВ "Наш Дім" відшкодовує вартість комунальних послуг, з розрахунку власної корисної площі 308,8 м 2 на всю корисну площу адміністративної будівлі 3678,2 м , сплачує за комунальні послуги (за воду та стоки на підставі показань лічильника на воду), вивіз сміття, користування земельною ділянкою (податок на землю) пропорційно займаної корисної площі, за утримання 4-х вахтерів, 1-ї прибиральниці, (з розрахунку оплати праці, відповідно до Закону України "Про державний бюджет України" у розмірі мінімальної заробітної плати, пропорційно займаній корисної площі будівлі, на підставі виставленого рахунку Інститутом на його розрахунковий рахунок не пізніше 10 числа місяця, слідую чого за звітним.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що Інститут зобов'язаний не пізніше 05-го числа місяця слідуючого за звітним, вручити відповідальному представнику ТОВ "Наш Дім" рахунок на відшкодування вартості комунальних послуг, утримання 4-х вахтерів, 1-ї прибиральниці, податку на землю.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що ТОВ "Наш Дім" зобов'язаний своєчасно відшкодувати Інституту вартість зазначених у п. 3.1 цього договору витрат.

Згідно з п. 5.4 та 5.4.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 року. Якщо не одна із сторін не заявила письмову вимогу про припинення цього Договору за 15 днів до закінчення терміну його дії іншу Сторону, дії вказаного Договору автоматично пролонгується на новий той же строк.

На момент подання позовної заяви жодних заяв про розірвання дії договору від відповідача не надходило, відповідне рішення судомне приймалося та припинення юридичних осіб не відбувалося.

Таким чином, договір є діючим та таким, що підлягає виконанню сторонами.

Позивач повідомив суд, що у зв'язку з тим, що між сторонами склалися правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, позивач, сплативши всі необхідні щомісячні платежі виробникам та постачальникам комунальних послуг, виставив відповідачу відповідні рахунки на відшкодування понесених позивачем витрат.

Матеріали справи містять докази надсилання на адресу відповідача рахунків на оплату, актів наданих послуг, розрахунків оплати за комунальні послуги та експлуатаційні втрати на будівлю, розрахунки споживання води та електроенергії, витрати на утримання обслуговуючого персоналу за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

Також суду повідомлено, що відповідачем, за вказаний вище період отримання послуг, не підписано зі своєї сторони жодного Акту виконаних послуг, які разом з розрахунком послуг повертались позивачу з причин - "закінчення встановленого строку зберігання". Вказані дії відповідач вчиняє навмисно, ігноруючи обставини фактичного споживання наданих послуг, не розуміючи, що проявлена бездіяльність не відміняє обов'язку у останнього з оплати та компенсації отриманих послуг, що прямо закріплено в п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875.

Відповідач претензій відносно ненадання або надання не в повному обсязі таких послуг в розумінні ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875 за весь цей період позивачу не пред'являв.

Відповідач зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого заборгованість за наданні житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 склала 116.046,10грн.

З метою врегулювання спору в позасудовому порядку на адресу відповідача була спрямована претензія №212 від 10.08.2018 (т. 2, арк.. 72-73).

Зазначена претензія отримана відповідачем 17.09.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. 2, арк.с. 75), в той же час залишена без відповіді, борг без оплати.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та експлуатаційні витрати на утримання адміністративної будинку по пр. Леніна, буд. 105 від 01.01.2015 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 116.046,10 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо відшкодування вартості комунальних послуг за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на суму 116.046,10 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 116.046,10 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов'язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 3.500,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке:

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №001814 від 27.09.2018р., видане ОСОБА_1.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір №б/н від 01.11.2018р. про надання правничої допомоги та докази його виконання, а саме: акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.12.2018 на суму 3.500,00 грн., платіжне доручення №1247 від 14.12.2018 на суму 3.500,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для стягнення з винної сторони витрат на професійну правничу допомогу є доведеність стороною належного виконання адвокатом зобов'язань за договором про надання правничої допомоги, які полягають у грамотному, своєчасному складанні документів для представництва інтересів клієнта в суді.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем, доведений, підтверджений належними доказами та є співрозмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час, складність справи та ціну позову, тому підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача, в розмірі задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 1.762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Запоріждіпроводгосп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" про стягнення 116.046,10 грн. заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" (69050, м.Запоріжжя, вул. Радгоспна, буд. 61, ідентифікаційний номер 30611452) на користь державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Запоріждіпроводгосп" (69095, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105, ідентифікаційний номер 01039228) 116.046,10 грн. (сто шістнадцять тисяч сорок шість грн. 10 коп.) заборгованості, 3.500,00 грн. (три тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу, 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова