Рішення

від 06.12.2018 по справі 910/14194/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018Справа № 910/14194/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до приватного підприємства Фірма В.М.С.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 60 828,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Цимбаліст В.В. - представник (довіреність № 062/15/2/03-42 від 04.01.2018),

від відповідача не з'явився

від третьої особи Цимбаліст В.В. - представник (довіреність № 062/02/07-9444 від 29.10.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2018 року комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (далі - КП Київжитлоспецексплуатація , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства Фірма В.М.С. (далі - ПП Фірма В.М.С. , відповідач) про стягнення 60 828,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1166-1 від 29.07.2016 в частині сплати орендних платежів, а також компенсації витрат за користування земельною ділянкою.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 60 828,56 грн., з яких: 50 615,39 грн. - заборгованість з орендної плати за період з 10.03.2018 по 30.09.2018, 1 859,47 грн. - компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2018 по 30.09.2018, 591,10 грн. - 3% річних, 1 103,64 грн. - інфляційна складова боргу, 6 658,96 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/14194/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.11.2018, залучено до участі у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності м. Києва, третя особа).

31.10.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані третьою особою пояснення, в яких остання підтримала позицію позивача, викладену ним у позовній заяві, та просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірах визначених позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2018 викликано ПП Фірма В.М.С. , як відповідача, у наступне судове засідання, призначене на 06.12.2018.

05.12.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані позивачем пояснення щодо здійснених відповідачем протягом спірного періоду оплат та їх часткового зарахування в оплату боргу за попередній період в розмірі 7 352,79 грн.

У судовому засіданні 06.12.2018 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.05.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець, Департамент комунальної власності м. Києва), приватним підприємством Фірма В.М.С. (далі - орендар, ПП Фірма В.М.С. ) та комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (далі - підприємство, балансоутримувач, КП Київжитлоспецексплуатація ) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1166, згідно з умовами якого орендодавець зобов'язувався передати у строкове платне користування орендаря нежитлові приміщення загальною площею 130,40 кв. м., в т.ч. 1 поверх - 54,00 кв.м., підвал - 76,40 кв. м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору, розташовані за адресою: проспект Правди, 66-А, літер. А (далі - об'єкт оренди).

На виконання умов договору оренди, об'єкт оренди загальною площею 130,40 кв. м. був переданий в користування орендаря - ПП Фірма В.М.С. , що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.05.2013.

Згодом частина орендованих нежилих приміщень загальною площею 63,50 кв. м. була повернута орендарем (відповідачем) орендодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 21.02.2014.

29.07.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва (орендодавець), ПП Фірма В.М.С. (орендар) та КП Київжитлоспецексплуатація (підприємство, балансоутримувач) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1166-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.05.2014 № 1166) (далі - договір оренди), згідно з умовами якого орендодавець зобов'язувався передати у строкове платне користування орендаря нежитлові приміщення загальною площею 66,90 кв. м., в т.ч. підвал - 17,1 кв. м., 1 поверх - 49,80 кв. м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору, розташовані за адресою: проспект Правди, 66-А, літер. А (далі - об'єкт оренди), а орендар зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату, а також інші передбачені умовами договору оренди платежі, своєчасно і в повному обсязі.

Таким чином, на підставі вищевказаного договору оренди № 1166-1 від 29.07.2016 у користуванні відповідача залишилась частина переданих йому раніше нежитлових приміщень загальною площею 66,90 кв. м.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди вартість об'єкта оренди, згідно з затвердженням 27.04.2016 висновком про вартість майна, станом на 31.01.2016 становить 1 081 900,00 грн.

Згідно з п. 3.1 договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - червень 2016 року 80,86 грн. за 1 кв. м., що в цілому складає 5 409,50 грн.

Крім орендної плати, орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за червень 2016 року складає 209,02 грн. на місяць (п. 3.1.1 договору оренди).

Пунктом 3.2 договору оренди передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 3.6 договору оренди орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору.

Пунктом 3.7 договору оренди передбачено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем не залежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Положеннями. п. 4.2 договору оренди на орендаря покладений обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору оренди, виконував не належним чином, орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою протягом спірного періоду сплатив частково та з порушенням строків, встановлених умовами договору оренди.

Так, згідно з довідкою про нарахування і надходження орендної плати розмір орендної плати, що підлягала сплаті протягом спірного періоду з березня по вересень 2018 року, становив 54 076,02 грн., проте відповідач протягом вказаного періоду сплатив на користь позивача грошові кошти в оплату орендної плати в розмірі 13 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 174 від 06.04.2018, № 294 від 25.06.2018, № 343 від 02.08.2018, № 354 від 08.08.2018. Вказана оплата в розмірі 13 500,00 грн., відповідно до пояснень позивача поданих до суду 05.12.2018, була частково (в розмірі 10 039,37 грн.) зарахована в оплату заборгованості за попередній період, інша частина оплати в розмірі 3 460,63 грн. була зарахована позивачем в оплату заборгованості за спірний період.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати орендної плати за період з 10.03.2018 по 30.09.2018 становить 50 615,39 грн.

З довідки про нарахування і надходження компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою вбачається, що розмір вказаних витрат, що підлягали сплаті за спірний період з лютого по вересень 2018 року, становить 1 859,47 грн. Відповідач оплату зазначеної заборгованості не здійснював.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем з відшкодування витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2018 по 30.09.2018 становить 1 859,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 10.03.2018 по 30.09.2018 у розмірі 50 615,39 грн., а також про стягнення з відповідача компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2018 по 30.09.2018 у розмірі 1 859,47 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаних розмірах.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 658,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 договору оренди передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Здійснивши власний розрахунок пені по заборгованості з оплати орендної плати та заборгованості по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, суд встановив, що загальний розмір вказаної позовної вимоги становить 5 778,81 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вказана позовна вимога заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 591,10 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1 103,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.2 договору оренди у разі якщо на дату сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж один місяць, орендар згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу по заборгованості з оплати орендної плати та заборгованості по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, суд встановив, що загальний розмір вказаних позовних вимог становить 523,07 грн. для 3% річних та 933,35 грн. для інфляційної складової боргу, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вказані позовні вимоги заявлені позивачем правомірно, проте підлягають задоволенню у розмірі, визначеному судом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 10.03.2018 по 30.09.2018 у розмірі 50 615,39 грн., заборгованості з компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2018 по 30.09.2018 у розмірі 1 859,47 грн., 3% річних у розмірі 523,07 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 933,35 грн. та пені в розмірі 5 778,81 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Фірма В.М.С. (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 66-А, ідентифікаційний код 31172145) на користь комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість з орендної плати у розмірі 50 615,39 грн. (п'ятдесят тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 39 коп.), заборгованість з компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 1 859,47 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 47 коп.), 3% річних у розмірі 523,07 грн. (п'ятсот двадцять три грн. 07 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 933,35 грн. (дев'ятсот тридцять три грн. 35 коп.), пеню в розмірі 5 778,81 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 81 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 729,60 грн. (одна тисяча сімсот двадцять дев'ять грн. 60 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 22.12.2018.

Суддя О.Г. Удалова