Рішення

від 06.12.2018 по справі 910/13815/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018Справа № 910/13815/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства Київобленерго

до товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОІННКО

про стягнення 25 522,49 грн.

Представники сторін:

від позивача Грабовий О.С., довіреність №103 від 08.06.2018

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Київобленерго (далі - ПрАТ Київобленерго ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОІННКО (далі - ТОВ ЕКОІННКО ) про стягнення 25 522,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії № 220060928 від 17.08.2014 позивач поставив електричну енергію, а відповідач грошові зобов'язання по сплаті поставленої електричної енергії належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23 466,14 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 445,86 грн., пені у розмірі 1 485,12 грн. та три відсотки річних у розмірі 125,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 20.11.2018.

Представник позивача у судове засідання 20.11.2018 не з'явився, проте через відділ діловодства суду надав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2018 розгляд справи відкладено на 06.12.2018 та повідомлено сторони про дату, час та місце наступного судового засідання.

У судовому засідання 06.12.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позовну заяву не скористався, про день та час проведення засідань повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

17.01.2014 між публічним акціонерним товариством Київобленерго , правонаступником якого є ПрАТ Київобленерго (постачальник), та товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОІННКО (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 220060928 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 50 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів та правилами охорони електричних мереж (далі - ПОЕМ).

Згідно з п. 2.2.2 договору постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик: в межах дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу ); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених у додатку № 3 Режими постачання електричної енергії ; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами України (ГОСТ 13109-97 Норми якості електричної енергії в системах електропостачання загального призначення ).

Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію (надалі - Порядок розрахунків ) та додатку № 6 Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії (п. 2.3.3 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Відповідно до п.1.1 порядку розрахунків, що є додатком № 4 до договору, розрахунковим вважається період з 20 числа календарного місяця до 20 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 2.1 Порядку розрахунків порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточними розрахунками по розрахунковому періоду. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що за період з листопада 2014 року до липня 2018 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію, яка становить 23 466,14 грн., на підтвердження чого позивачем надано рахунки-фактури за спожиту електричну енергію, виставлені ПрАТ Київобленерго відповідачу за період з грудня 2014 року до липня 2018 року та додатки до рахунків-фактур.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 23 466,14 грн. основного боргу, а також 445,86 грн. інфляційних втрат, 1 485,12 грн. пені та 125,37 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір № 220060928 від 17.01.2014 є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Спір виник у справі у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором по сплаті спожитої електричної енергії.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з грудня 2014 року по липень 2018 року у відповідача утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 23 466,14 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2.1 Порядку розрахунків сторони погодили, що остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати за спожиту електричну енергію у розмірі 23 466,14 грн.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання за договором з оплати за спожиту електричну енергію у розмірі 23 466,14 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, доказів на спростування обставин, викладених у позові відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 23 466,14грн.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 445,86 грн., пеню в розмірі 1 485,12 грн. та три відсотки річних у розмірі 125,37 грн. за загальний період нарахування з 08.08.2018 до 11.10.2018.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за загальний період, визначений позивачем з 08.08.2018 по 11.10.2018, суд встановив, що розмір 3% річних становить 125,26 грн., розмір інфляційних втрат 445,48 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 4.2.1 договору, відповідно до якого за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених Додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію , споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три процента річних від простроченої суми. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Суми вказаних нарахувань зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками.

Умовами п. 4.2.1 договору сторони узгодили більший строк, протягом якого нараховується пеня, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 485,12 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 23 466,14грн. основного боргу, 125,26 грн. 3% річних, 445,48 грн. інфляційних втрат та 1 485,12 грн. пені. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовляє.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою ЕКОІННКО (02125, м. Київ, вул. Стальського, буд. 18, кв. 23, ідентифікаційний код 38807837) на користь приватного акціонерного товариства Київобленерго (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 35379567) заборгованість у розмірі 23 466 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 445 (чотириста сорок п'ять) гривень 48 коп., пеню у розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) гривень 12 коп., три відсотки річних у розмірі 125 (сто двадцять п'ять) гривень 26 коп. та судовий збір у розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) гривня 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.12.2018.

Суддя Удалова О.Г.