Рішення

від 06.12.2018 по справі 910/13654/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018Справа № 910/13654/18 За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Дарничанин"

про стягнення 63 274,22 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Шкара М.М. за дов.;

від позивача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дарничанин" про стягнення 63 274,22 грн., з яких: 50 400,09 грн. сума боргу, 1890,87 грн. 3% річних, 4615,51 грн. інфляційних втрат, 5040,01 грн. штрафу, 1327,75 грн. пені за Договором №00731/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 11.06.2002.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором №00731/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 11.06.2002, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2017 по 31.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 відкрито провадження у справі №910/13654/18, Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 22.11.2018 о 10:30 год.

В судовому засіданні 22.11.2018 суд порадившись на місці ухвалив ухвалу (протокольно) про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.12.2018 о 12:15 год. та повідомити відповідача в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 06.12.2018 відповідач не з'явилися, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчиненні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 02206, м. Київ, вул. Миропільська, 17.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (відправлення не вручено під час доставки, інші причини).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2018 підтримав позовні вимоги повністю.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є ПрАТ "АК "Київводоканал" (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельного кооперативу "Дарничанин" (далі - відповідач, абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00731/4-04 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору передбачено, що за договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системи комунального водопостачання в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (надалі правила).

Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 № 24 втратили чинність 01.07.1994 у зв'язку з введенням і дію правил користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Відповідач, в свою чергу зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору, кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представниками відповідача.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.3 договору).

Відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківських установ відповідача (п. 3.4. договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки і цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6. договору щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Кількість води, яка використовується для поливання земельних насаджень, визначається за показниками приладів обліку, встановлених на полив очних межах, або за розрахунками абонента, погоджених з постачальником (п. 3.7. договору).

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.

За своєю правовою природою, договір укладений між сторонами є договором надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Однак, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати за надані послуги.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за договором у період з 01.05.2017 по 31.07.2018 послуг з водопостачання та водовідведення на суму 187 518,86 грн., з яких сплачено 139 225, 99 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 50 400,09 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 2 107,22 грн.) , з яких за послуги з водопостачанню холодної води та стоку становить 27 029,43 грн. та заборгованість по стокам гарячої води становить 23 370,68 грн., строк оплати яких настав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначався Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.1994 (надалі - Правила №65).

З 18.10.2008 вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 р. №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 р. за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 вказаних Правил приймання, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання, абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4 Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

Судом встановлено, що станом на час вирішення справи, заборгованість відповідача перед позивачем по стокам по коду 4-215 та 4-50215, за спірний період з 01.05.2017 по 31.07.2018 послуг з водопостачанню холодної води та стоку становить 27 029,43 грн. та заборгованість по стокам гарячої води у період з 01.05.2017 по 31.07.2018 становить 23 370,68 грн., що разом складає 50 400,09 грн. заборгованості, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Дарничанин" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованості у розмірі 27 029,43 грн. (за кодом 4-215) та 23 370,68 грн. (за кодом 4-502158).

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 940,02 грн. (за кодом 4-215), 1675,49 грн. (за кодом 4-502158) та 3% річних у розмірі 1284,83 грн. (за кодом 4-215), 606,04 грн. (за кодом 4-502158), нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані розрахунки суми інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині, оскільки позивачем було вірно виконано розрахунок.

У зв'язку з чим підлягають задоволенню 2 940,02 грн. (за кодом 4-215), 1675,49 грн. (за кодом 4-502158) та 3% річних у розмірі 1284,83 грн. (за кодом 4-215), 606,04 грн. (за кодом 4-502158), нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 402,02 грн. (за кодом 4-215) та 925,72 грн. (за кодом 4-502158).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 4.2 передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. До повного погашення абонентом заборгованості постачальник має право припинити подачу води та приймання стоків (п. 4.3. договору).

Позивачем вірно обраний спосіб обрахунку (помісячно на заборгованість поточного місяця), пені за заборгованість по коду 402,02 грн. (за кодом 4-215) та 925,72 грн. (за кодом 4-502158).

З огляду на вищезазначені обставини, суд вказує, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 1327,75 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 5040,01 грн. не задовольняється судом, з огляду на наступне.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг Абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до п. 3.6 договору щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору.

Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.4 абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Суду не надано доказів відмови відповідача від сплати платіжних вимог.

Позивач заявляючи вимогу про стягнення штрафу відповідно до п.4.1 договору обчислює її від загальної суми заборгованості (50 400,09 грн.).

Однак, суд не погоджується з зазначеним позивачем розрахунком та вважає, що з аналізу вказаного пункту договору № 00731/4-04 від 11.06.2002 вбачається, що штраф повинен нараховуватись на суму платіжної вимоги (рахунку), яку відповідач відмовився сплатити та не повинен нараховуватись на всю суму заборгованості в цілому або на залишок частково сплачених рахунків від яких відповідач не відмовлявся.

Таким чином, заявлена позивачем вимога на підставі п. 4.1. договору про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 040,01 грн., визнається судом недоведеною та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно заявлених позовних вимог.

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дарничанин" (02206, м. Київ, вул. Миропільська ,17, ідентифікацій код 22884749) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 50 400 (п'ятдесят тисяч чотириста) грн. 09 коп. основного боргу, 4615 (чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 890 (одна тисяча вісімсот дев'яносто) грн. 87 коп. 3% річних, 1 327 (одна тисяча триста двадцять сім) грн. 75 коп. пені та 1621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 65 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2018

Суддя І.І. Борисенко