Рішення

від 20.12.2018 по справі 920/889/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2018 Справа № 920/889/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представника позивача – не з'явився

представника відповідача – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/889/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина», м. Суми

до Приватного підприємства «Еверест М», м. Ромни Сумської області

про стягнення 23310,51 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось ТОВ «Горобина» з позовом до ПП «Еверест М» про стягнення заборгованості у сумі 23310,51 грн., у тому числі: 19844,69 грн. основного боргу згідно умов договору поставки лікеро-горілчаних виробів та продуктів харчування № 1105008 від 18.05.2018, 2318,96 грн. пені за несвоєчасні розрахунки, 180,55 грн. 3% річних, 966,31 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, представник відповідача у судове засідання не з'явився, ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача була повернута до суду з довідкою пошти про неможливість вручення у зв'язку з тим, що особа за адресою не знаходиться.

Разом з тим, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується актуальність адреси місцезнаходження відповідача, зазначеної у позовній заяві та ухвалі про відкриття провадження у справі.

Тому, суд продовжує розгляд справи у відсутності представника позивача та представника відповідача, який вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка мотивована частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме: основного боргу у розмірі 19844,69 грн. згідно платіжного доручення № 238 від 19.12.2018. Тому, згідно нового розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3465,82 грн., в тому числі: 2318,96 грн. пені, 180,55 грн. 3% річних, 966,31 грн. інфляційних нарахувань.

Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України суд приймає зменшення позивачем позовних вимог до 3465,82 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

18 травня 2011 року Слобожанською філією ТОВ «Горобина» (постачальник) і Приватним підприємством «Еверест М» (покупець) було укладено договір поставки лікеро-горілчаних виробів та продуктів харчування № 1105008 (а.с.10-11).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору поставки лікеро-горілчаних виробів та продуктів харчування № 1105008 від 18.05.2011 (далі - Договір поставки, Договір) постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію (далі - товар), а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору поставки асортимент, кількість, ціна товару відображається в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору та товарно-транспортних накладних на кожну партію товару.

Пунктом 2.6. Договору поставки передбачено, що моментом здійснення поставки товару постачальником є отримання товару покупцем з відповідною відміткою в товарно-транспортній накладній.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено передачу відповідачу товару на загальну суму 20463,62 грн., що підтверджується відповідними вибутковими накладними та товарно-транспортними накладними від 21.06.2018, 06.07.2018, 12.07.2018, 19.07.2018, 25.07.2018, 27.07.2018 (а.с.12-23).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 7 (сім) календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від постачальника, якщо інше не встановлено додатковою угодою.

Відповідачем надані послуги в повному обсязі не оплачено. Проведено часткову сплату 27.07.2018 у розмірі 974,72 грн.

Крім того, на стадії судового розгляду відповідачем сплачено основний борг у розмірі 19844,69 грн. згідно платіжного доручення № 238 від 19.12.2018.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийнятті товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) – ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищезазначене, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати в обумовлений строк отриманого товару чим порушив умови Договору.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог п.п. 4.2. Договору, відповідач вважається таким, що прострочив з 29.06.2018 за видатковою накладною від 21.06.2018 № РН012913, з 14.07.2018 за видатковою накладною від 06.07.2018 № РН013964, з 20.07.2018 за видатковою накладною від 12.07.2018 № РН014362, з 27.07.2018 за видатковою накладною від 19.07.2018 № РН014999, з 02.08.2018 за видатковою накладною від 25.07.2018 № РН015444, з 04.08.2018 за видатковою накладною від 25.07.2018 № РН015805.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з п.п. 6.4. Договору за порушення строків сплати винагороди та її розмірів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у момент прострочення, від суми несвоєчасно сплачених коштів, за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши, в межах позовних вимог, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, облікові ставки НБУ, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: в частині 2318,96 грн. пені, 180,55 грн. 3% річних, 666,45 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо інфляційних збитків в частині 299,86 грн. то вони задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за Договором в частині 2318,96 грн. пені, 180,55 грн. 3% річних, 666,45 грн. інфляційних нарахувань.

Тому, враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 3165,96 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині, а в решті позовних вимог суд відмовляє за необгрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідача, суд дійшов висновку судовий збір покласти на відповідача у повному обсязі.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236–238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Еверест М»» (42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Шевченка, будинок 29, приміщення 67; ід. код 37138052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 121; ід. код 31162928) заборгованість за Договором поставки лікеро-горілчаних виробів та продуктів харчування № 1105008 від 18.05.2011 в сумі 3165,96 грн., в тому числі: 2318,96 грн. пені, 180,55 грн. 3% річних, 666,45 грн. інфляційних нарахувань; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1762 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 22.12.2018.

Суддя                                                                                          В.Л.Котельницька