Рішення

від 21.12.2018 по справі 926/1774/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Справа № 926/1774/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Денисівка-1 , м. Чернівці

до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департаменту фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації, м. Чернівці

про стягнення заборгованості - 166935,00 грн

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Денисівка-1 звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 166935,00 грн за період з 26.01.2015 по 31.12.2015.

В обґрунтування свого позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості наданих послуг з пільгового перевезення громадян автомобільним транспортом на автобусних маршрутах м. Чернівці: №4 вул. Садова-Цецино; №6 вул. Садова-вул. Заставнянська; №27 вул. Садова - вул. ОСОБА_3, згідно укладеного між сторонами договору №1 від 26.01.2015 про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівці та додаткових договорів до нього.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2018 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду у підготовчому засіданні на 20.11.2018.

20 листопада 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 3766), в якому відповідач позов не визнає, обґрунтовуючи це тим, що у Законі України Про Державний бюджет України на 2016 рік №928-VIII від 25.12.2015 відсутня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати пасажирських перевезень окремим категоріям громадян та вказує на відсутність можливості здійснити фінансування неодержаних сум за 2015 рік.

Окрім цього, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які затверджені на відповідні виплати.

Ухвалою від 20.11.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації, а підготовче засідання відкладено на 13.12.2018.

Ухвалою від 13.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та за згодою представників сторін призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 13.12.2018 о 11 год. 10 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2018 просив суд задовольнити позов, посилаючись на обставини та вимоги законодавства, які зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини та вимоги законодавства, які зазначені у відзиві на позовній заяві.

Судове засідання 13.12.2018 завершено на стадії дослідження доказів та за заявою сторін у цьому судовому засіданні оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 21.12.2018.

Присутні у судовому засіданні 21.12.2018 представники сторін у судових дебатах підтримують свої позиції щодо позову.

Неявка представника третьої особи не перешкоджає проведенню судового засідання, оскільки в матеріалах справи міститься лист третьої особи про розгляд справи без її участі, а судом явку третьої особи визнано необов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши усіх учасників справи, дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, господарський суд встановив таке.

26 січня 2015 року між Управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (правонаступником якого є (Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради), як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю Денисівка-1 , як перевізником, укладено договір №1 про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівців (Договір).

Також, 20.03.2015 між тими самими сторонами укладено Додатковий договір № 1 до договору № 1 про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівців, 05.04.2015 - Додатковий договір № 1а, 17.07.2015 р. - Додатковий договір № 2, 07.09.2015 - Додатковий договір №3, 01.12.2015 - Додатковий договір №4 та 15.12.2015 - Додатковий договір №5.

Згідно з пункту 1.1 Договору, предметом цього договору є перевезення пільгових категорій пасажирів на автобусних маршрутах, а саме:

- № 4 вул. Садова - вул. Цецино (54 рейсів в день, 12,47 % дольової участі перевізника у виконанні пільгових рейсів, згідно з рішенням робочої групи з питань розподілу компенсаційних виплат автоперевізникам від 22.01.2015); № 6 Садова - вул. Заставнянька (54 рейсів в день, 12,47% дольової участі перевізника у виконанні пільгових рейсів згідно з рішенням робочої групи з питань розподілу компенсаційних виплат автоперевізникам від 22.01.2015); № 27 вул. Садова - вул. ОСОБА_3 (34 рейсів в день, 7,85 % дольової участі перевізника у виконанні пільгових рейсів згідно з рішенням робочої групи з питань розподілу компенсаційних виплат автоперевізникам від 22.01.2015).

Згідно з умовами п. 1.2. Договору перевізник здійснює перевезення пільгових категорій пасажирів відповідно до вимог чинного законодавства щодо пасажирських перевезень, а Замовник здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд на автобусних маршрутах, вказаних в п.1.1. цього Договору відповідно до обсягів субвенції, отриманої з державного бюджету.

У пункті 1.3 Договору, сторони погодили суму Договору, яка складає 92779 грн, а з урахуванням подальших змін до Договору - 629570 грн.

Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.1.4. Договору, перевізник зобов'язується здійснювати пасажирські перевезення на автобусних маршрутах, відповідно до розкладів та тарифів, затверджених виконавчим комітетом Чернівецької міської ради; до 27 числа поточного місяця надавати замовнику звіт про компенсаційні виплати по перевезенню пільгових категорій громадян, враховуючи передбачені кошторисом суми асигнувань на ці цілі.

Пунктами 2.2.1., 2.2.3. договору передбачено, що замовник зобов'язується приймати звіти по компенсаційних виплатах по перевезенню пільгових категорій пасажирів з 01 січня 2015 року та здійснювати компенсаційні виплати, передбачених пунктом 1.2. цього договору, в обсягах субвенції, отриманої з державного бюджету. та своєчасно у п'ятиденний термін після одержання субвенції здійснювати перерахування її перевізнику.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов Договору, свої зобов'язання щодо надання послуг пільговим категоріям населення міста Чернівці протягом дії вказаного вище договору виконував належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи звітами про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету у листопаді та грудні 2015 року.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки заборгованості по компенсаційних виплатах за пільговий проїзд громадян в автотранспорті, що підписаний та скріплений печатками сторонами, відповідно до якого стан заборгованості відповідача станом на 01.01.2016 рік складає 166938 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України Про автомобільний транспорт .

Відповідно до ст.7 Закону України Про автомобільний транспорт , забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації.

Положенням ч. 1 ст. 29 Закону України Про автомобільний транспорт , автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно ч. 1 ст.31 Закону України Про автомобільний транспорт , відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України Про автомобільний транспорт , договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

За приписами ст. 37 Закону України Про автомобільний транспорт , пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України Про автомобільний транспорт , органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 916 ЦК України встановлено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.

Відповідно до ч.3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з п.2 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положення ст. 612 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що відповідач не заперечує щодо наявної у нього перед позивачем заборгованості за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян, однак, зазначає, що такі обставини виникли у зв'язку з відсутністю субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати пасажирських перевезень окремим категоріям громадян неможливості здійснити фінансування неодержаних сум за 2015 рік.

Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічна приписи містяться у ст. 617 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави вважати, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Аналогічну позицію зазначено у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року по справі № 905/2358/16, а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 р. по справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01, Страсбург 18 жовтня 2005). В силу вимог ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, проаналізувавши спірні правовідносини та законодавство яким здійснюється їх правове регулювання, а також подані позивачем докази, суд констатує, чинним законодавством України не передбачена можливість надання або ненадання пільг з компенсації за послуги перевезення відповідним категоріям громадян залежно від стану фінансування видатків державного чи місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог чинних законів України.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 березня 2018 року в справі № 904/6252/17.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30 листопада 2004 року у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо неоплати ним наданих позивачем послуг з пільгових перевезень пасажирів з покликанням на відсутність бюджетних коштів на рахунку відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2015, 2016, 2017 роки не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання скаржника: Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З врахуванням наведеного, саме відповідач є відповідальною особою за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із Закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань. У відповідача наявний обов'язок компенсувати вартість послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній законодавством категорії громадян за 2015 рік, а відтак, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору стягуються з відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (м. Чернівці, ОСОБА_4, 176, код 26075395) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Денисівка-1 , (м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 64-Б, код 31742567) 166935,00 грн заборгованості та 2504,03 грн судового збору.

3. З часу набрання рішенням законної сили видати наказ про примусове виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/ .

Повне судове рішення складено 22.12.2018.

Суддя О.В. Гончарук