Постанова

від 20.12.2018 по справі 2040/6725/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6725/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2018, суддя Панов М.М., повний текст складено 09.11.18 по справі № 2040/6725/18

за позовом Приватного підприємства "Оліс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Оліс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 08.08.2018 №5718 про проведення фактичної перевірки ПП "Оліс".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними, а наказ винесено всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2018р. адміністративний позов Приватного підприємства "Оліс" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Скасовано наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 08.08.2018 №5718 про проведення фактичної перевірки ПП "Оліс" .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосування норм права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пп. 1 п. 5 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказує, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу про проведення фактичної перевірки та направлення на проведення такої перевірки; у свою чергу непред'явлення таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Зазначає, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам, що передбачені до їх змісту підпунктом 81.1 статті 81 Кодексу, а саме, містить дату видачі (08.08.2018 року); найменування контролюючого органу (ГУ ДФС у Харківській області); найменування та реквізити суб'єкта (ПП ОЛІС податковий номер 30136415); адреса об'єкта (Харківська область. Шевченківський р-н, с. Старовірівка); мету (з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)); вид перевірки (фактична); підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом (на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Кодексу); дата початку (з 09.08.2018); тривалість перевірки (в наказі містить посилання на пункт 82.3 статті 82 Кодексу, який передбачає, що тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб); період діяльності, який буде перевірятися (з 09.08.2015 по теперішній час). Таким чином, посилання позивача на порушення контролюючим органом вимог ПК України щодо відсутності в наказі підстав для призначення фактичної перевірки є безпідставним, оскільки зі змісту оскаржуваного наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки з огляду на існування в його тексті посилань на пункти Податкового кодексу України. Враховуючи зазначене, вказують, що оскаржуваний наказ ГУ ДФС у Харківській області Про проведення фактичної перевірки ПП ОЛІС від 08.08.2018 №5718 прийнятий за відсутності порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки, за наявності передбаченої Кодексом підстави для її проведення та дотриманням обов'язкових для цього умов. Окрім того, звертають увагу суду на те, що позивачем не було допущено перевіряючих до проведення перевірки, чим реалізовано його право на захист, а тому на даний час наказ Про проведення фактичної перевірки від 08.08.2018 № 5718 не підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що він вичерпав термін своєї дії та жодним чином не порушує прав позивача. Враховуючи вищенаведене просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 по справі №2040/6725/18, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства Оліс відмовити.

Від Приватного підприємства Оліс до суд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення з правильним встановленням обставин справи та судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство Оліс є юридичною особою за законодавством України, дата проведення державної реєстрації 04.12.1998 за №14731200000000133. Перебуває на обліку як платник податків та зборів в Салтівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, дата взяття на облік 21.06.2000 за №92. Підприємство здійснює свою діяльність за юридичною адресою: с. Старовірівка, Шевченківського р-ну Харківської обл.

14.08.2018 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було здійснено вихід/виїзд за адресою підприємства з метою проведення фактичної перевірки ПП Оліс .

З метою проведення перевірки, інспекторами ГУ ДФС України в Харківській області було пред'явлено для ознайомлення головному бухгалтеру ПП Оліс службові посвідчення працівників ГУ ДФС України в Харківській області, наказ ГУ ДФС у Харківській області від 08.08.2018 за №5718 Про проведення фактичної перевірки ПП Оліс , направлення на перевірку №7690, №7691 від 08.08.2018.

В наказі ГУ ДФС у Харківській області від 08.08.2018 за №5718 Про проведення фактичної перевірки ПП Оліс було вказано, що на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, буде проведено фактичну перевірку господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ПП Оліс (ЄДРПОУ 30136415), розташованого за адресою: Харківська обл., Шевченківський р-н, с. Старовірівка, з 09 серпня 2018 року тривалістю у відповідності до вимог п. 82.3 ст. 82 ПКУ. Перевірку провести за період діяльності з 09.08.2015 по дату завершення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги вказані законодавцем як підстава для перевірки в п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та інформація про від'ємне значення в травні місяці 2018 року з податку на додану вартість, яка зазначена в доповідній записці ГУ ДФС у Харківській області ніяким чином не пов'язані між собою. Оскільки питання від'ємного значення з податку на додану вартість не регулюються та не підпадають під визначення фактичних перевірок.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевірки контролюючих органів регулюються главою 8 Податкового кодексу України, а фактичні перевірки п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 та статтями 80-82 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. ОСОБА_3 перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 Податкового кодексу України, де зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Аналізуючи положення п.п. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, щодо підстав для проведення контролюючими органами фактичних перевірок, суд робить висновок, що обов'язковою умовою для їх проведення є виявлення або отримання в установленому законодавством порядку інформації з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), які можливо були порушені платником податків. Тобто на момент складання наказу про проведення фактичної перевірки фахівцям фіскальної служби вже відомо про порушення, допущене платником податків, а отже є можливість вказати його у наказі на перевірку.

В оскаржуваному наказі ГУ ДФС у Харківській області від 08.08.2018 за №5718 Про проведення фактичної перевірки ПП Оліс підставою для проведення перевірки було вказано п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Будь-яка інша інформація в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущено ПП Оліс в наказі відсутня.

Як підставу для прийняття спірного наказу, відповідачем до суду було надано копію доповідної записки від 06.07.2018 №537/20-40-12-01-08 ГУ ДФС у Харківській області, в якій, серед інших підприємств було зазначено ПП Оліс , як таке, що вперше задекларувало суму від'ємного значення у сумі 0,9 млн.грн.

Вимоги вказані законодавцем, як підстава для перевірки в п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та інформація про від'ємне значення в травні місяці 2018 року з податку на додану вартість, яка зазначена в доповідній записці ГУ ДФС у Харківській області ніяким чином не пов'язані між собою.

Оскільки питання від'ємного значення з податку на додану вартість не регулюються та не підпадають під визначення фактичних перевірок.

При цьому колегія суддів зазначає, що саме по собі від'ємне значення з податку на додану вартість, яке підприємство задекларувало вперше у сумі 0,9 млн.грн. не є свідченням наявності будь яких порушень з боку підприємства, а жодних інших доводів та обґрунтувань відповідач не приводить (співставлення з іншими показниками, тощо), навіть якщо таке відшкодування виникло вперше.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для її проведення та протиправності оскаржуваного наказу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Відповідачем, Головним управлінням ДФС у Харківській області, не доведено правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Приватного підприємства "Оліс" підлягають задоволенню.

Також колегія суддів зазначає, що згідно п. 2, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути прийнято з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Проте відповідачем, жодним чином не обґрунтовано для яких цілей проводилась фактична перевірка в зв'язку з наявністю у позивача від'ємного значення з податку на додану вартість

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було допущено перевіряючих до проведення перевірки, чим реалізовано його право на захист, а тому на даний час наказ Про проведення фактичної перевірки від 08.08.2018 № 5718 не підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що він вичерпав термін своєї дії та жодним чином не порушує прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Фактичний не допуск до перевірки не нівелює дію наказу, при цьому визначення правомірності чи не правомірності наказу на пряму впливає на права платника податків та права податкового органу, в тому числі щодо застосування дій за неправомірний не допуск до перевірки передбачений Податковим кодексом України, зокрема ст. 94 ПКУ арешт майна платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 по справі № 2040/6725/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 22.12.2018.