Постанова

від 19.12.2018 по справі 2040/5762/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5762/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018, (суддя Сагайдак В.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 19.09.18) по справі № 2040/5762/18

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК"

до Державної фіскальної служби України , Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018р. адміністративний позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 11.05.2018 року за №693702/40174504 про відмову у реєстрації податкової накладної №276 від 28.06.2017 р. року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю СТРІМ ТРАК .

Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №276 від 28.06.2017 р. року, подану ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю СТРІМ ТРАК .

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" судові витрати в розмірі 3524,00 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права, а саме порядку застосування п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та ст.ст.242 та 244 КАС України в частині незабезпечення повного та всебічного з'ясування обставин у справі. Пояснює, що реєстрація направленої позивачем податкової накладної № 276 від 28.06.2017 була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки вказана податкова накладна (далі по тексту - ПН) відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. №567 виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 49.41. Надісланою на адресу позивача квитанцією позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» пп. 201.16.1 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. Однак, позивачем не надано документів за вказаним переліком. З огляду на викладене, стверджує про правомірність рішення комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної від 11 травня 2018 року №693702/40174504.

Представник відповідачів в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ СТРІМ ТРАК є юридичною особою приватного права з 14.12.2015.

Профільним видом діяльності підприємства є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41). У рамках вказаного напрямку діяльності позивач надає транспортні послуги з вантажного перевезення.

За результатами фінансово - господарської діяльності ТОВ СТРІМ ТРАК 28.06.2017 виписано податкову накладну за №276.

Вказана ПН направлена 22.09.2017 до ДФС для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами обробки реєстрацію ПН було зупинено, підстава виявлено помилки: відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація ПН зупинена, оскільки направлена на реєстрацію податкову накладну № 276 від 28.06.2017 ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРП, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 49.41. Запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. (а.с. 19)

Позивачем, 07.05.2018 надано копії документів та пояснення про підтвердження реальності здійснення операцій за накладною № 276 від 28.06.2017 (а.с.20)

Комісією ДФС прийнято рішення від 11.05.2018 № 693702/40174504 про відмову у реєстрації податкової накладної №276 у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 21).

Згідно вказаного вище рішення підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних слугувало надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Не погоджуючись з рішеннями про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач подав скаргу до ДФС України.

За результатами розгляду поданої скарги, 30.05.2018 комісія ДФС з питань розгляду скарг прийняла рішення № 7984/40174504/2, яким було відмовлено в реєстрації ПН.

Не погодившись з рішенням від 11.05.2018 № 693702/40174504 про відмову у реєстрації податкової накладної №276 у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на надані позивачем документи, якими повністю підтверджено факт здійснення господарських операцій за податковою накладною № 276 від 28.06.2017, відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, виданої по вказаній вище господарській операції, в якому до того ж в порушення пп. 201.16.1 п. 201.16 ст.201 ПК України, не вказано ані чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі по тексту - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування (п.5 Порядку № 1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; - дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи наведені у пункті 201.16 статті 201 ПК України, згідно з якими реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної ТОВ «СТРІМ ТРАК» від 28.06.2017 № 276 стала відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. А саме, за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 49.41.

Відповідно до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризику № 567 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

З наведеного вбачається, що зазначений відповідачем пункт має три підпункти з самостійними критеріями, за якими має здійснюватися моніторинг податкових накладних. Також передбачено окремі самостійні наслідки у випадку встановлення відповідності податкової накладної критеріям, зазначеним в кожному з підпунктів. Крім того, кожен з визначених в підпунктах першому, другому та третьому критеріїв містить ряд складових, наявність яких має бути встановлена при оцінці відповідності такому критерію податкової накладної та віднесенні певної господарської операції до ризикових. Формулювання підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, наведене відповідачем в квитанції від 14.11.2017 (а.с.12), а саме: виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 1201, за змістом не відповідає критеріям, наведеним в п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року за № 567, тобто зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем в даному випадку, на переконання суду, здійснено з підстав, що не передбачена законодавством.

Як у рішенні про зупинення реєстрації, так і в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що спірна податкова накладна відповідає тим критеріям, які наведені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризику № 567 та є підставою для зупинення реєстрації податкової накладної.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в порушення пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України у квитанції від 22.09.2017 (а.с.19) фіскальним органом не вказано ані чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567.

Варто відмітити, що визначення фіскальним органом у вищезазначеній квитанції (а.с.19) конкретного критерію ризиків прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься в зазначеному вище наказі Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.

Відповідачами не надано до суду першої та апеляційної інстанцій обґрунтованих пояснень стосовно того, в чому саме полягає невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 49.41 та якому виду, визначеному пунктом 6 зазначених Критеріїв, вона відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для складання податкової накладної №276 від 28.06.2017 є надання позивачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ПЕРІ УКРАЇНА транспортних послуг з вантажного перевезення згідно ОСОБА_3 здачі-приймання робіт №2019 від 28.06.2017р.

Надання транспортних послуг здійснювалось на підставі Договору про надання транспортних послуг №2406 від 24.07.2016 між ТОВ СТРІМ ТРАК та ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА .

На виконання вказаного договору, 27.06.2017 ТОВ СТРІМ ТРАК та ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА узгоджено зовнішню заявку № 0354 на транспортне перевезення.

Між ТОВ СТРІМ ТРАК - як орендар - з одного боку, та ФОП ОСОБА_3 А І. - як орендодавець - з іншого, 27.06.2017 укладено договір оренди автомобіля і напівпричіпа №2, згідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 передає в платне користування, а ТОВ СТРІМ ТРАК приймає транспортний засіб - автомобіль марки DAF р/н АI 0656ЕР і напівпричіп р/н НОМЕР_1, з водієм.

Складання акту прийому - передачі ТЗ не було передбачено умовами Договору; автомобіль та причіп передаються в користування орендарю з моменту підписання сторонами договору оренди.

На виконання договору Виконавцем були надані транспортні послуги з використанням орендованих транспортних засобів, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 3964с від 28.06.2017, з відповідними відмітками.

Позивачем 28.06.2017 виписано рахунок-фактуру №2019 на суму 12200,0 грн., в т.ч. ПДВ 2033,33 грн., підписано з ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА акт здачі-приймання робіт №2019.

Таким чином, факт здійснення господарської операції за договором про надання транспортних послуг №2406 від 24.07.2016 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

На вимогу відповідача позивачем 07.05.2018 надано копії документів та пояснення про підтвердження реальності здійснення операцій за накладною № 276 від 28.06.2017

Однак, комісією ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення від 11.05.2018 № 693702/40174504 про відмову у реєстрації податкової накладної №276 у Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав ненадання платником податку копій розрахункових документів, а саме платіжних документів на отримання коштів від замовника, за сплату орендодавцю автомобіля (а.с. 21).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" від 29.03.2017 №190 (далі по тексту - Постанова №190) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства» , або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Проте, в оскаржуваному рішенні комісії ДФС України не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, якого законодавства, в чому полягає порушення, та/або яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття комісією рішень про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «СТРІМ ТРАК» від 28.06.2017 № 276.

При цьому посилання податкового органу на ненадання платником податку копій розрахункових документів, а саме платіжних документів на отримання коштів від замовника, за сплату орендодавцю автомобіля, як на підставу відмови у реєстрації податкової накладної, не відповідає змісту господарської операції, оскільки позивачем надавались транспортні послуги, надання яких підтверджено наданими до повідомлення документами.

Крім того, в момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість, складення податкової накладної відповідає вимогам Податкового кодексу України, а доводи відповідача не спростовують факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Враховуючи викладене, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 276 від 28.06.2017, а відтак, спірне рішення суб'єкта владних повноважень не є обґрунтованим та не відповідає критеріям правомірності, що встановлені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності рішення від 11.05.2018 року за №693702/40174504, про відмову у реєстрації податкової накладної №276 від 28.06.2017 р. року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення від 11.05.2018 року за №693702/40174504, про відмову у реєстрації податкової накладної №276 від 28.06.2017 р. року в Єдиному реєстрі податкових накладних, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для визнання протиправним та скасування даного рішення.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну ТОВ «СТРІМ ТРАК» №276 від 28.06.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_4 проти Нідерландів» , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Пунктами 19, 20 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко передбачено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, та можливості зазначення дати її реєстрації.

Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №276 від 28.06.2017 р., є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати податкову накладну №276 від 28.06.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 2040/5762/18 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 2040/5762/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2018 р.