Ухвала

від 21.12.2018 по справі 2-н-221/10

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-н-221/10

провадження №4-с/562/20/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2018 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області скаргу Комунального підприємства Здолбунівкомуненергія на неправомірні дії та рішення державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, -

в с т а н о в и в:

У поданій до суду скарзі представник КП Здолбунівкомуненергія просить:

- визнати дії заступника начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 28 березня 2018 року по виконавчому провадженню №24127926 про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними;

- постанову заступника начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 28 березня 2018року по виконавчому провадженню №24127926 про повернення стягувачу виконавчого документа №2-н-221/10, виданого 21 жовтня 2010 року, скасувати;

- зобов'язати заступника начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 прийняти для повторного примусового виконання виконавчий документ №2-н-221/10, виданий 21 жовтня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП Здолбунівкомуненергія 1988,46 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та 30 грн. судових витрат, а про хід виконання ухвали повідомити суд та стягувача не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

В обґрунтування своїх вимог представник КП Здолбунівкомуненергія покликається на те, що оскаржувана постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в ході примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості не вжито всіх необхідних заходів, не перевірено наявність майна за місцем проживання, не вжито заходів щодо перебування майна у інших осіб.

У судове засідання представник заявника та державний виконавець не з'явилися, хоча повідомлялися про розгляд справи завчасно та належним чином, просять справу розглянути без їх участі.

У поданий до суду запереченнях державним виконавцем зазначено, що при примусовому виконанні рішення суду вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо встановлення майна боржника. Під час проведення виконавчих дій було встановлено, що у боржника відсутнє майно та доходи на які можна звернути стягнення, а тому відповідно і було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Просить в задоволенні скарги відмовити.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Установлено, що 21 жовтня 2010 року Здолбунівським районним судом Рівненської області судовим наказом у справі №2-н-221/10 стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП Здолбунівкомуненергія 1988,46 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та 30 грн. судових витрат.

28 березня 2018 року постановою заступника начальника Здолбунівського районного відділу ДВС указаний вище виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , тобто за відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до положень ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у зв'язку з чим здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст.10 Закону України Про виконавче провадження одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права) боржника.

Заперечуючи вимоги викладені у скарзі заступник начальника Здолбунівського районного відділу ДВС ОСОБА_1 у письмових поясненнях зокрема, посилається на те, що 23 лютого 2018 року було складено акт про те, що під час виходу за місцем проживання боржника майна належного до стягнення не було виявлено.

Пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (далі Інструкція) встановлюються вимоги до акта, який складається державним виконавцем.

Зокрема, текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

Вказаних вимог Інструкції при складанні 23 лютого .2018 року акта державного виконавця на який вказує заступник начальника Здолбунівського РВ ДВС дотримано не було і відповідні відомості не були зазначені.

З спірного акта не вбачається, хто з боржників чи власників квартири був присутній при вчиненні відповідної виконавчої дії і яким чином державний виконавець зайшов до квартири за відсутності вказаних осіб, оскільки перевірка майна боржника за місцем його проживання можлива була лише при огляді квартири.

Отже, заступником начальника Здолбунівського РВ ДВС не доведено факт перевірки наявності майна, на яке можливо звернути стягнення в квартирі за місцем проживання боржника, а відомості про відсутність майна зазначені у вказаному акті державного виконавця від 23 лютого 2018 року, через його невідповідність вимогам п.8 Інструкції, не можуть судом прийматися до уваги.

Аналогічні висновки викладені у постанові Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року (справа №2-312/10).

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що дії заступника начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління у Рівненській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу є неправомірними, порушують права стягувача, а тому скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України , суд

у х в а л и в:

Скаргу Комунального підприємства Здолбунівкомуненергія задоволити.

Визнати дії заступника начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 28 березня 2018 року по виконавчому провадженню №24127926 про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними.

Постанову заступника начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 28 березня 2018 року по виконавчому провадженню №24127926 про повернення стягувачу виконавчого документа №2-н-221/10, виданого 21 жовтня 2010 року, скасувати.

Зобов'язати Здолбунівський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області прийняти для повторного примусового виконання виконавчий документ №2-н-221/10, виданий 21 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП Здолбунівкомуненергія 1988,46 грн. та 30 грн. судових витрат.

Про хід і виконання ухвали повідомити Здолбунівський районний суд Рівненської області та стягувача Комунальне підприємство Здолбунівкомуненергія не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року).

Суддя: