Рішення

від 20.12.2018 по справі 567/872/18

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/872/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАВТО-ПЛЮС" про визнання договору недійсним та стягнення сплачених за договором коштів,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс про визнання договору недійсним та стягнення сплачених за договором коштів. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що наприкінці минулого року, з метою обробітку земельної ділянки, на інтернет-сайті OLX , вона знайшла оголошення про продаж мінітракторів різних марок та моделей. Зателефонувавши за контактним телефоном, дізналась, що представництво фірми ТзОВ Фінавто Плюс , яка займається продажем автомобілів та сільськогосподарської техніки, є в м. Рівне. Після цього вона поїхала у м. Рівне для укладання договору на придбання трактора у розстрочку. Також їй було повідомлено, що мінітрактор, який вона хотіла придбати - Fоton/Lovol ТЕ-244, із комплектацією: фреза та плуг, є у наявності за ціною 65 000 грн. Маючи намір придбати трактор вона звернувся до ТзОВ Фінавто-плюс , з яким 26 грудня 2017 року, в особі представника за довіреністю № 1 від 30 листопада 2017 року, уклала договір на придбання мінітрактора " Fоton/Lovol ТЕ-244", із комплектацією: фреза та плуг та того ж дня сплатила попередню оплату за придбання сільськогосподарської техніки мінітрактора, в сумі 15000 гривень, через банківську установу АТ Ощадбанк .

Після сплати авансового плажету вона звернулась до представника фірми, з яким підписала ряд документів яких вона не читала, а лише звернула увагу на договір, оскільки він був виготовлений на спеціальних бланках. Підписи вона ставила на кожному аркуші вказаного договору, вважала, що підписує договір купівлі-продажу мінітрактора, модель та марку якого попередньо узгоджувала із представником фірми, із наданням їй розстрочки у виплаті його вартості, з урахуванням вже сплаченого авансового платежу. Підписавши усі документи, представник фірми надав їй екземпляру договору та пояснив, що їй зателефонують.

Невдовзі поштовим зв'язком на її адресу прийшов лист у якому містився Аналітичний висновок №100307/1 від 09.01.2018. Перечитавши його вона зрозуміла, що її ввели в оману, шляхом приховання надання інформаційно - консультаційних послуг щодо пошуку мінітрактора під продаж його у розстрочку із сплатою авансового платежу. Згідно вказаного аналітичного висновку, ТзОВ Фінавто-Плюс провело лише пошук пропозиції по Україні щодо продажу бажаної нею марки та моделі мінітрактора, а також зазначило, що такої моделі та марки за бажаною ціною вже не має та запропоновані інші варіанти, тобто інші більш дорогі марки та моделі мінітракторів.

Позивач вважає, що відповідачем при укладенні договору її введено в оману щодо сплати грошових коштів в розмірі 15000 гривень виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.п. 3.1 оскаржуваного договору № 100307, довіритель доручає, а товариство зобов'язується вчиняти за винагороду фактичні або юридичні дії, надавати інформаційно-консультативні послуги з питань отримання замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу. Згідно п.3.2. договору назва транспортного засобу, ціна, за якою замовник бажає його придбати, обумовлюється окремою заявкою замовника, що є додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.12.2 договору визначено, що послуга згідно з цим договором це: укладання договору отримання транспортного засобу від імені та за рахунок довірителя. Для вчинення юридичних дій довіритель надає повіреному майно та/або кошти, за мови, що цього вимагає характер доручення на виконання юридичних дій. Перелік юридичних дій зазначається Сторонами у окремій заявці замовника.

На виконання п.3.2. договору ОСОБА_1 26.12.2017 надано відповідачу заявку № 1 до договору від 26.12.2017, відповідно до умов якої, вона просила відповідача вчинити дії, зазначені у п. 3.1. договору які будуть направлені на отримання в подальшому транспортного засобу мінітрактора марки Foton ТЕ-244 , із комплектацією: фреза та плуг за бажаною ціною 65000 гривень.

Пунктом 6.2.1 Договору закріплено, що відповідач зобов'язаний надати позивачу послуги, передбачені п.З цього договору, тобто відповідно до визначеного предмету договору. Таким чином, вона повністю виконала взяті на себе зобов'язання, а саме сплатила відповідачу грошові кошти у сумі 15000 гривень.

Вважаючи, що умови договору відповідачем належним чином та в обсязі, визначеному у вказаному договорі, не виконанні направила відповідачу лист про повернення грошових кошів у повному обсязі із подальшою відмовою від виконання договору.

Зазначила, що 15.02.2018 від ТзОВ Фінавто-Плюс надійшов лист про відмову відповідача у поверненні отриманих коштів з підстави надання аналітичного висновку. Вважає, що вказаний аналітичний висновок містить інформацію про спецтехніку- трактори, вартістю понад 150000,00 грн., а також зовсім інших моделей, аніж тієї, яка обумовлювалась при укладенні договору, що не відповідає умовам вказаних в договорі та заявці. Окрім того висновок не містить інформації щодо реквізитів продавця або інших конкретних даних, у зв'язку з чим зазначений висновок не може свідчити доказом виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Зазначила, що договір №100307 від 26 грудня 2017 року суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів внаслідок здійснення ТОВ Фіавто-плюс нечесної підприємницької практики і є таким, що містить несправедливі умови, а тому повинен бути визнаний недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину. Просила визнати недійсним договір №100307 укладений 26 грудня 2017 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс , стягнувши з ТзОВ Фінавто-плюс на її користь 15000 гривень коштів отриманих за недійснивм договором та 150 грн. сплачених банківських послуг.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, подала до заяву згідно якої заявлені позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу у її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 128 ЦПК України, а саме за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов до суду не надходило.

Ухвалою від 12 липня 2018 року по вищевказаній справі відкрите провадження та прийняте рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ст. ст. 280-282 ЦПК України , з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно у відсутності сторін по справі.

За загальним правилом (частина 1статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до ч. 1статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно достатті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною першою статті 1002 ЦК України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно достатті 1005 ЦК України, повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), зокрема, якщо це передбачено договором. Якщо договором доручення передбачена можливість вчинення дій замісником, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

Статтею 1008 ЦК Україниви значено підстави припинення договору доручення, а саме, у разі: 1) відмови довірителя або повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного.

За змістом частини другої статті 1008 довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

За змістом частини першої статті 1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Судом встановлено, що 26 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс в особі представника за довіреністю було укладено договір доручення № 100307.

Усі дані, що стосуються особи довірителя, дати укладання договору, вписані в бланк договору від руки, що свідчить про те, що сторони підписали розроблений, типовий для відповідача договір, роздрукований у формі бланку.

Предметом договору за змістом п. 3.1 договору, зазначено: довіритель доручає, а повірений зобов'язується вчинити за винагороду фактичні або юридичні дії пов'язані з наданням інформаційних, консультаційних, юридичних послуг довірителю з подальшим укладенням та/або виконанням замовником договору щодо надання в користування, володіння та розпорядження транспортного засобу (в т.ч. сільськогосподарського), а саме: пошук належного транспортного засобу; виконання підготовчих дій з метою надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу; інформування клієнта про умови і види правочинів, згідно яких можливе надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, що пропонуються відповідними продавцями на території України, а також про права і обов'язки сторін договору, що пропонується до укладання; скласти документи (заявки, специфікації, рахунки, акти виконавчих робіт/ надання послуг, тощо, що підтверджують виконання цього договору; одержати платежі (винагороду) за цим договором; здійснити аналіз і оцінку ризиків в межах переданих повноважень, а також розрахунки платежів (внесків) за можливим укладеним договором щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу; надати допомогу Замовнику при представництві його інтересів, яка полягає в інформуванні про основні моменти укладення договорів щодо надання в користування, володіння чи розпорядження транспортного засобу, отримані у відповідного продавця ( а.с.8).

Як вказано в пункті 3.2 договору назва транспортного засобу, ціна за якою замовник бажає його придбати обумовлена окремою заявкою, що є додатком № 1 до договору ( а.с.8).

Пунктом 2.12. Договору визначено, що юридична послуга згідно з умовами цього договору це: здійснювана діяльність повіреного з надання інтересів замовника на території України у відносинах з юридичними та фізичними особами, державними органами з питань супроводу виконання умов можливих контрактів/договорів замовника і контролю за своєчасним надходженням платежів контрагентів за вищевказаними контрактами/договорами, а в разі виникнення порушень умов контрактів/договорів чи затримок по платежах - представництво інтересів в судах України та Державній виконавчій службі України ( а.с.8).

Згідно пункту 2.12.2. укладення договору отримання транспортного засобу від імені та за рахунок довірителя вчинення юридичних дій Довіритель надає повіреному майно та/або кошти, за умови, що вимагає характер доручення на вчинення юридичних дій. Перелік юридичних дій зазначається Сторонами у окремій заявці замовника ( а.с.8).

Як свідчать матеріали справи на виконання пункту 3.2. договору позивачем 26 грудня 2017 року було надано відповідачу додаток № 1 до договору відповідно до умов якого, ОСОБА_1 просила відповідача вчинити дії, зазначені у пункті 3 договору які будуть направлені на отримання нею в подальшому транспортного засобу мінітрактору " Foton /Lovol ТЕ-244" у власність за бажаною ціною 65000 грн.

Пунктом 6.2.1 договору закріплено, що відповідач зобов'язаний надати позивачу послуги, передбачені пункті 3 цього договору, тобто відповідно до визначеного предмету договору ( а.с.9).

Відповідно до п. 11.1, 11.2 договору у зв'язку з виконанням зобов'язань по цьому договору повіреному належить винагорода. Розміри винагороди за послуги, зазначені у п.3, обраховуються відповідно до договору ( а.с.10).

Згідно пункту 16.7 договору винагорода, яка вказана у п. 11.1, 11.2 договору не підлягає поверненню. ( а.с.11).

Судом встановлено, що позивачем 26 грудня 2017 року сплачено на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс 15000 грн., що підтверджується копією квитанції № 107 від 26 грудня 2017 року, яка міститься в матеріалах справи ( а.с.15).

Як зазначено в пункті 16.5 договору, замовник має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє повіреного, шляхом направлення рекомендованою поштою, на адресу повіреного відповідного листа з чітким волевиявленням щодо відмови від договору та зазначенням власних банківських реквізитів. ( а.с.11).

У випадку відмови замовника від договору до надання послуг, повірений повертає кошти протягом 15 банківських днів з дня укладення сторонами відповідної додаткової угоди. Додаткова угода укладається а підставі отриманої від замовника заяви про відмову від договору та повернення коштів із зазначенням власних банківських реквізитів ( п.16.6 договору). ( а.с.11).

Водночас, право виходу з контракту передбачено статтею 6 Директиви 97/7/ЄС Європейського парламенту та Ради Про захист прав споживачів в дистанційних контрактах від 20 травня 1997 року.

Відповідно до цієї норми - споживач має у своєму розпорядженні період обсягом щонайменш сім робочих днів, протягом якого він може оголосити про свій вихід з будь-якого дистанційного контракту без повідомлення причини та без понесення стягнень. Єдиною відповідальністю, яку може понести споживач внаслідок реалізації свого права на вихід з контракту, є компенсація безпосередніх витрат на повернення товарів.

Відповідачем умови договору належним чином та в обсязі визначеному у договорі від 26 грудня 2017 року не виконанні.

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю Фінавто-плюс від 15.02.2018 року № 20, повідомлено, що згідно умов Договору позивачем було сплачено винагороду за послуги, що передбачає плату за послуги зазначені у п. 3 Договору. Ці послуги наступні: інформаційно-консультаційні ( п.3.1.1.) та представництво інтересів замовника (п.3.1.2 та 3.1.3). ТзОВ Фінавто-плюс виконало свої зобов'язання за договором, зокрема надало інформаційно-консультаційну послугу. Згідно п.10.4 договору така послуга надається у формі аналітичного висновку протягом 15 календарних днів з моменту підписання договору та додатку до нього. За указаною адресою позивачки 9.01.2018 року був насдісланий письмовий Аналітичний висновок 100307/1 ( а.с.25).

Дослідивши зазначений аналітичний висновок № 100307/1 складений 09 січня 2018 року, судом встановлено, що він містить інформацію про транспортні засоби (різних марок) за різною ціною, окрім того висновок не містить інформації щодо реквізитів продавця або яких конкретних даних, згідно змісту висновку, отримання міні трактора " Fоton/Lovol ТЕ-244" за бажаною ціною - неможливе, в зв'язку з відсутністю пропозиції на території України. Причина: відсутність пропозицій на території України. Надані пропозиції за аналогічними або максимально близькими критеріями ( а.с.16-24).

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та повністю доведені матеріалами справи, у зв'язку з чим договір №100307 від 26 грудня 2017 року, підлягає визнанню недійсним, з наступних підстав.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу(ст. 215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3ст. 215 ЦК України).

В розділі 16 Строк дії договору. Припинення договору , а саме в п.16.1, 16.2. вказано, що цей договір вступає в силу з момент його підписання сторонами. Цей договір укладено до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

26 грудня 2017 року між сторонами укладений договір №100307, відповідно до розділу 3 Предмет договору , предметом договору є надання виконавцем послуг відповідачем, спрямованих на отримання замовником у власність товару, зазначеного в даному договорі, а саме транспортного засобу.

Відповідно до розділу 3 Предмет Договору №100307, предметом договору є надання виконавцем послуг відповідачем, спрямованих на отримання замовником (позивачем) у власність товару, зазначеного в даному договорі, а саме транспортного засобу. Назва транспортного засобу, ціна, за якою заявник, бажала його придбати, була обумовлена заявкою замовника, що є додатком № 1 до Договору, та згідно якої таким транспортним засобом є: мінітрактор марки Foton /Lovol ТЕ-244 , із комплектацією: фреза та плуг, 17.6 кВт, об'єм: 1,532 см 3, 8-циліндровий, КПП - 8+2, тип приводу: 4x4 (повний). Вказаний мінітрактор ОСОБА_1 бажала придбати за вказаною на сайті оголошень ціною у 65000 грн., відповідно до скрінкопії із сайту. Строк виконання зобов'язань відповідача договором не визначений ( а.с.8,13, 26,27).

Відповідальність відповідача, за неналежне виконання договору або безпідставну відмові від його виконання, договором не визначено.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

У відповідності з ч. ч. 1, 2, п. п. 2 - 4, 7, 10 - 13 ч. 3, ч. ч. 48 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону, так умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів суд дійшов висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до вимог ст.15 Закону України Про захист прав споживачів , споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуг).

Також пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Частиною другою статі 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізично особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

За таких обставин суд вважає, що договір, між позивачем та відповідачем щодо вчинення фактичних або юридичних дій, надання інформаційно-консультативних послуг з питань отримання замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу є несправедливим.

Оскільки відповідно до вимог частини другої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Позивач, як споживач, у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.4; ст.15 Закону України Про захист прав споживачів мала право на отримання такої послуги від відповідача безоплатно, тому укладання договору про надання таких послуг на платній основі є несправедливою умовою.

Всупереч принципу добросовісності, будучи зобов'язаним надати позивачу безоплатно інформаційно-консультативних послуг з питань отримання у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу, відповідач уклав з нею угоду, згідно умов якої такі послуги надаються платно, та за які позивач сплатила 15000 гривень.

Частинами 5 і 6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнане змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні, або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що договір укладений 26 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінавто-Плюс" є недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 виконала взяті на себе зобов'язання, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, пошук належного транспортного засобу та укладення договору отримання транспортного засобу від її імені не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Пунктом 19 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що продукція, це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно положень частин 1,2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Виходячи з аналізу наведених вище норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що умови оспорюваного договору про сплату винагороди виконавцю за інформаційно-консультативні послуги на умовах передоплати після підписання договору без визначення умов повернення такої винагороди (її частини) за надані послуги, які не є позитивними, бажаними (очікуючими) для споживача, є несправедливими, а тому підлягають визнанню недійсними.

Відтак, позовні вимоги щодо застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з відповідача на користь позивача платежу у розмірі 15000 гривень, та 150 гривень сплачених банківських послуг підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , захист прав споживачів здійснюється судом, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За змістом ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України Про захист прав споживачів , тому судовий збір в сумі 1409 гривень 60 копійок за подання позовної заяви підлягає стягненню з ТОВ Фінавто-плюс в дохід держави.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 95, 141-142, 258-259, 264-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України , ст.ст. 16, 22, 203, 204, 215, 216, 220, 227, 229, 230, 625, 626, 627, 638, 640, 1000, 1002,1003,1005,1008,1009 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів ,

у х в а л и в

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Хорів, вул. Соколюка, 12 Острозького району Рівненської області, НОМЕР_1, виданий Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області 09.03.2000, ОКПП 25870002581) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАВТО-ПЛЮС" (код СДРПОУ 41159995, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, будинок 31, кімната 710) про визнання договору недійсним та стягнення сплачених за договором коштів задовольнити.

Визнати договір № 100307 від 26.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАВТО-ПЛЮС , недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАВТО-ПЛЮС" на користь ОСОБА_1 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. коштів, отриманих за недійсним договором №100307 від 26.12.2017, та 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп., сплачених банківських послуг (комісія банку).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАВТО-ПЛЮС" (код СДРПОУ 41159995, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, будинок 31, кімната 710) на користь держави судовий збір в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2018 року.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_2