Постанова

від 18.12.2018 по справі 906/51/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/51/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018

та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018

у справі № 906/51/18

за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

до Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод", Житомирська обласна рада

про стягнення 184 853,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ДП "Староконстянтинівський молочний завод" звернулось до господарського суду з позовною заявою до КП "Агенція з питань регіонального розвитку" про стягнення 184853,85 грн. - в рахунок відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2016 між КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради та ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" було укладено договір оренди нерухомого майна №1177 та передано у користування підсобні приміщення № 1, 16, 17, корисною площею 50,1кв.м. в будівлі за адресою: м.Житомир, вул.Сингаївського, 3, які перебували за договором оренди у позивача.

Стверджує, що зобов'язання за договором оренди припинені від 01.10.2015, а тому обставини встановлені в рішенні Господарського суду Житомирської області від 08.09.2016 у справі №906/116/16 та рішенні Господарського суду Хмельницької області у справі №924/1148/16 від 11.01.2017 щодо моменту розірвання договору та повернення орендованого майна саме 25.04.2016, не відповідають дійсності та порушують законні права та інтереси позивача.

У зв'язку з чим, внаслідок зловживання КП "Агенція з питань регіонального розвитку" своїми правами, ДП "Староконстянтинівський молочний завод" на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2017 у справі №924/1148/16 було змушене безпідставно списати грошові кошти зі своїх рахунків та перерахувати їх відповідачу, що призвело до понесення ним збитків у розмірі 184853,85 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.02.2018 було залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" та Житомирську обласну раду.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі № 906/51/18 у задоволенні позову ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", Житомирська обласна рада, про стягнення 184 853,85 грн. відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у справах № 906/116/16, № 924/1148/16 встановлені обставини щодо моменту розірвання договору оренди нерухомого майна № 751 від 05.04.2014 та повернення орендованого майна саме 25.04.2016, а також те, що умовами договору передбачено сплату орендної плати за час дії договору та до моменту повернення об'єкта оренди, які мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують доказування. Рішення у вказаних справах набрали законної сили та підлягають виконанню.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 рішення господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі №906/51/18 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що наведені позивачем порушення не є підставою для скасування винесеного господарським судом Житомирської області рішення, тим більше, що воно базується не на запереченнях відповідача щодо позову та додаткових поясненнях третьої особи, а на фактах встановлених рішеннями судів у справах №906/116/16, №924/1148/16, які не скасовані і набрали законної сили.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі № 906/51/18, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень зазначає невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Заявник касаційної скарги вважає незаконним застосуванням ст. 75 ГПК України у даній справі щодо преюдиційного значення справ № 906/116/16, № 924/1148/16 та звільнення відповідача від доказування, оскільки у вказаних справах відповідачем було повідомлено неправдиві відомості щодо передачі відповідних приміщень третій особі.

Зловживання правом відповідача полягало у порушенні норм закону та нормативних актів п. 8.2. договору оренди, ч. 1 ст. 176, ч. 3 ст. 188, ч. 1 ст. 193 ГК України, що проявлялось у ненаданні відповіді у встановлений термін на листи позивача про розірвання договору оренди та ненаданні правдивих відомостей та запутування суду при розгляді справ № 906/116/16 та № 924/1148/16 у зв'язку з чим порушено інтереси позивача, який вимушений понести збитки у сумі 664853,85грн. на виконання вказаних рішень суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2018 для розгляду справи № 906/51/18 за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 904/51/18 відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі № 906/51/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі № 906/51/18 залишити без змін, посилаючись на те, що встановлені судовими рішеннями у справах № 906/116/16 та № 906/1775/15, які набрали законної сили, обставини мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу Житомирська обласна рада заперечує проти касаційної скарги ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та просить оскаржувані рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 906/51/18 залишити без змін, з огляду безпідставності та необґрунтованості доводів касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 05.06.2014 між КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради (орендодавцем/відповідачем) та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (орендарем/позивачем) укладено договір оренди нерухомого майна №751.

Згідно з пп.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування з метою розміщення складів нежилі приміщення в будівлі за адресою: м.Житомир, вул.Сингаївського 3, що знаходиться на балансі Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради, вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 2893080,00грн. без ПДВ, загальною площею 1847,80кв.м.

Відповідно до пп.8.1 договору строк дії договору - з 05 червня 2014 року по 04 травня 2017 року включно.

Згідно пп.8.2 договору, зміна умов або розірвання даного договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом місяця з дня отримання пропозицій.

Відповідно до пп.8.3 договору, даний договір може бути розірвано достроково на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадку невиконання умов даного договору та інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно акту приймання-передачі від 05.06.2014 Житомирське КП "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради передало, а ДП "Старокостянтинівський молочний завод" прийняло відповідно до договору оренди нерухомого майна №751 від 05.06.2014 нежилі приміщення (морозильні камери інв. №3,4,6,14, корисною площею 1223,60кв.м.; підсобні приміщення №1,2,5,16,17,18,35,36,37,38,39, корисною площею 126,70кв.м.) в будівлі за адресою: м.Житомир, вул.Сингаївського 3, загальною площею 1847,80кв.м. Стан орендованого майна задовільний.

Позивач 27.08.2015 та 29.09.2015 звертався до голови Житомирської обласної ради з листами про дострокове розірвання договору оренди.

Житомирська обласна рада листом №р-5-21/1680 від 29.10.2015 повідомила позивача, що відповідно до п.8.3 договору від 05.06.2014 №751 договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї з сторін за рішенням суду, у випадку невиконання умов даного договору та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, а тому робочою групою з питань використання майна обласної ради, засідання якої відбулося 20.10.2015р, прийнято рішення відмовити в достроковому розірванні договору оренди нерухомого майна.

Рішенням робочої групи з питань використання майна обласної ради (витяг з протоколу №78 від 07.04.2016), зокрема, надано погодження орендодавцю КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради на дострокове розірвання договору оренди укладеного з ДП "Староконстянтинівський молочний завод", що перебуває на балансі Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради в будівлі за адресою: м. Житомир, вул. Сингаївського, 3, загальною площею 1847,80кв.м, з моменту передачі нерухомого майна ТОВ "Андрушівський маслозавод".

КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради листом від 21.04.2016 за №801/12 повідомило ДП "Староконстянтинівський молочний завод" про відмову від договору №751 та запропонувало повернути передані в оренду нежилі приміщення в будівлі за адресою: м.Житомир, вул.Сингаївського, 3, що знаходяться на балансі Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради за актом приймання-передачі. Крім того, запропоновано направити уповноваженого представника ДП "Староконстянтинівський молочний завод" 26.04.2016 о 17:00 для оформлення передачі об'єкта оренди.

На виконання рішення робочої групи з питань використання майна Житомирської обласної ради від 07.04.2016 та наказу № 30 Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради (балансосутрисувач), якому доручено та створено комісію по прийманню нерухомого майна від ДП "Староконстянтинівський молочний завод" по договору оренди №751, комісією у складі представників балансоутримувача, орендодавця та власника майна було встановлено, що нежилі приміщення морозильні камери інв. №3,4,6,14 корисною площею 1223,60кв.м.; підсобні приміщення інв. №1,2,5,16,17,18,35,36,37,38,39 корисною площею 126,70кв.м. в будівлі за адресою: м.Житомир, вул.Павла Сингаївського, 3, загальною площею 1847,80кв.м. перебувають опломбованими та зачиненими замками орендаря про що складено акт від 26.04.2016. В акті вказано про не зёявлення представників орендаря та їх відмову від передачі ключів від орендованого приміщення.

З метою виконання рішення робочої групи з питань використання майна Житомирської обласної ради від 07.04.2016 та ухилення орендаря від передачі орендованого майна балансоутримувачу, комісією було прийнято рішення прийняти орендоване майно без участі представника від ДП "Старокостянтинівський молочний завод". Отже, згідно матеріалів справи 26.04.2016 приміщення в односторонньому порядку прийнято з оренди.

Поряд з цим, 15.04.2016 між КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради та ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" було укладено договір оренди нерухомого майна №1177.

15.04.2016 між орендодавцем, балансоутримувачем - Житомирським комунальним комерціалізованим підприємством "М'ясомолторг" і орендарем - ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" підписано акт приймання-передачі за яким, балансоутримувач передає, а орендар приймає відповідно до договору оренди нерухомого майна від 15.04.2016р №1177 нежилі приміщення (морозильні камери інв.№26,9,10,11,12), корисною площею 1152,3кв.м.; підсобні приміщення №1,16,17 корисною площею 50,1 кв.м. в будівлі за адресою: м.Житомир, вул. Павла Сингаївського, 3 (а.с.95).

Актом приймання-передачі від 27.04.2016 балансоутримувач - Житомирське комунальне комерціалізоване підприємство "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради передав, а орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" прийняв відповідно до договору оренди нерухомого майна від 15.04.2016р №1177 нежилі приміщення (морозильні камери інв.№3,4,7,14), корисною площею 1230,80кв.м.; підсобні приміщення №35,36 корисною площею 31,10кв.м. в будівлі за адресою: м.Житомир, вул. Павла Сингаївського, 3.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір про визнання припиненим зобов'язання за договором оренди нерухомого майна від 05.06.2014 № 751 саме з 01.10.2015 та про зобов'язання вчинити дії по оформленню угоди про розірвання вказаного договору між особами, що є сторонами у даній справі, розглядався господарськими судами у межах справі № 906/116/16.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.09.2016 у справі №906/116/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017, встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 05.06.2014 №751 достроково розірваний з 25.04.2016, а предмет оренди - приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Сингаївського, 3, загальною площею 1847,80грн., в односторонньому порядку прийнято з оренди 26.04.2016.

Крім того, судами встановлено, що листи позивача від 27.08.2015 №27/08-15, №971 від 29.09.2015 з пропозицією розірвати договір направлялись третій особі - Житомирській міській раді, яка не є стороною договору, відтак позивач безпідставно визначив дату припинення договору з 01.10.2015, у зв'язку з тим, що він припинив користуватися орендованим приміщенням, оскільки питання щодо розірвання договору він не погоджував з орендодавцем.

Крмі того, у справі №924/1148/16, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2017р та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017р встановлено, що момент розірвання договору та поверненням орендованого майна - 25.04.2016, а умовами договору передбачено сплату орендної плати за час дії договору та до моменту повернення об'єкта оренди, а тому КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради правомірно нараховано за період до 25.06.2016 орендну плату на підставі договору оренди нерухомого майна від 05.04.2014 року №751.

Згідно частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено відсутність доказів наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для покладення на особу відповідальності за шкоду, завдану у деліктних правовідносинах.

Обставини щодо моменту розірвання договору та повернення орендованого майна саме 25.04.2016, а також те, що умовами договору передбачено сплату орендної плати за час дії договору та до моменту повернення об'єкта оренди за договором оренди нерухомого майна №751 від 05.04.2014, встановлені судовими рішеннями у справах №906/116/16, №924/1148/16, тобто мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують доказування. Рішення у вказаних справах набрали законної сили та підлягають виконанню.

Крім того, судами встановлено, що 07.07.2017 позивач звертався до Господарського суду Житомирської області із заявою про перегляд рішення суду у справі № 906/116/16 за нововиявленими обставинами. Нововиявленою обставиною позивач вважав встановлений ним факт укладення 15.04.2016 договору оренди з іншою особою, в той час як в рішенні суду зазначено, що договір оренди цього ж майна між сторонами у справі розірвано з 25.04.2016.

Господарським судом Житомирської області ухвалою від 13.10.2017 у справі №906/116/16 відмовлено позивачу в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами виходячи з мотивів, що обставина, про яку вказував позивач, не має правового значення для вирішення спору, отже не є істотною для скасування рішення Господарського сужу Житомирської області від 08.09.2016 про відмову у задоволенні позову про визнання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 05.06.2014 № 751 припиненим саме 01.10.2015.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини слугують підставою для пред'явлення даного позову.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлені судовими рішеннями у справах №906/116/16, №924/1148/16, які набрали законної сили обставини, зокрема щодо моменту розірвання договору та повернення орендованого майна саме 25.04.2016, а також те, що умовами Договору оренди нерухомого майна №751 від 05.04.2014 передбачено сплату орендної плати за час дії договору та до моменту повернення об'єкта оренди, мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують доказування, а також про те, що підсобні приміщення №1, №16, №17, корисною площею 50,1 м2, по вул. Сингаївського, 3 в м. Житомир перебували в користуванні позивача у період з 05 червня 2014 року по 25 квітня 2016 року на підставі вищезазначеного Договору оренди нерухомого майна №751, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення 184853,85 грн. в рахунок відшкодування шкоди.

Враховуючи встановлені судами обставин у справах №906/116/16, №924/1148/16, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що вони мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують доказування.

Списання грошових коштів на вказану суму відбувалось на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2017 у справі №924/1148/16, яким встановлено, що вказані кошти є заборгованістю з орендної плати, яка виникла за час дії договору оренди та до моменту повернення об'єкта оренди.

Таким чином, відсутність доказів щодо наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, як то шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина протиправності діянь відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між завданою позивачу шкодою та діями відповідача, виключає можливість притягнення такої особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди в сумі 184853,85грн.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та наведені ними мотиви, колегія суддів вважає висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій процесуальних норм щодо преюдиційного значення справ № 906/116/16, №924/1148/16 у зв'язку із наданням відповідачем неправдивих відомостей у вказаних справах щодо передачі відповідних приміщень третій особі, судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації".

У вказаній справі Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відтак, наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

З урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі № 906/51/18 прийняті у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

З огляду на те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі №906/51/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Жуков С.В.