Рішення

від 24.12.2018 по справі 0940/2027/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2018 р.                                                             справа № 0940/2027/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Калуш-Транс-Сервіс" про стягнення заборгованості на суму 177886,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду із позовом до Приватного підприємства "Калуш-Транс-Сервіс" про стягнення заборгованості на суму 177886,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем, станом на 16.10.2018 рахується податковий борг в розмірі 177886,12 гривень по податку на прибуток приватних підприємств за 2016 рік в сумі 3082,88 грн та по орендній платі за землю в сумі 174803,24 гривень, який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих сум податкового зобов`язання. Заборгованість станом на день розгляду справи боржником не сплачена. На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити та стягнути вказану заборгованість.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом не скористався. Ухвала про відкриття провадження, яка йому надсилалась за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулася до суду з відміткою ПАТ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання". В силу частини 4 статі 124 КАС України, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву, заперечень у зазначені строки.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Калуш-Транс-Сервіс" є юридичною особою та перебуває на обліку у Калуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області як платник податків і зборів.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що станом на 16.10.2018 сума боргу за зобов"язаннями відповідача становить 177886,12 грн. Відповідний податковий борг зумовлений несплатою відповідачем зобов"язань, самостійно задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток підприємств та орендної плати за землю, зокрема:

- 3082,88 грн - податок на прибуток підприємств. У податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік поданій 17.02.2017 відповідачем зазначено зобов"язання на суму 3492,00 грн в тому числі переплату у розмірі 409,12 грн за попередній період. Таким чином, різниця заборгованості, що належить до виплати за звітний період 2016р., - становить - 3082,88 грн;

- 174 803,24 грн - орендна плата з юридичних осіб. За даними витягу з інтегрованої картки платника з орендної плати за землю станом на 30.09.2018 нарахування щодо податкового зобов"язання за 9 місяців звітного періоду становить 265198,66 грн, з яких відповідачем сплачено 119 482,04 грн до бюджету, однак починаючи з 30.04.2018 сформувалася заборгованість у розмірі 174 803, 24 грн, зокрема:

- 30.04.2018 - 29086,59 грн. (за мінусом переплати 56,74 грн. за попередній період);

- 30.05.2018 - 29143,33 грн;

- 30.06.2018 - 29143,33 грн;

- 30.07.2018 - 29143,33 грн;

- 30.08.2018 - 29143,33 грн;

- 30.09.2018 - 29143,33 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вказує наступне.

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового Кодексу України).

Згідно із пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.1, пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункт 285.1, пункт 285.2 статті 285 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статті 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункту 288.2, пункту 288.3 статті288 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відтак, самостійно визначені відповідачем сума грошових зобов`язань у податковій декларації з орендної плати за землю станом на 30.09.2018 є узгодженою та підлягає обов`язковій сплаті в загальному розмірі 174803,24 гривень.

Окрім того, статтею 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1.,9.1.3. пункту9.1статті9 Податкового кодексу Україниналежать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту133.1статті133та пункту180.1статті180 Податкового кодексу Україниє платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до приписів пункту54.3статті54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цьогоКодексута наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до пункту57.3. статті57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту54.3статті54цьогоКодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідачем не розпочато процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень, а у встановлений законом строк, застосовані суми штрафів добровільно не сплачені та на момент судового розгляду даної адміністративної справи теж залишаються не сплаченими.

Згідно з пунктом59.1статті59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу направлялася податкова вимога форми "Ю" № 617-17 на суму 3082,88 грн., яка ним отримана 16.06.2017 (а.с.10).

Відповідно до підпункту14.1.162пункту14.1статті14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пунктом126.1статті126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту127.1статті127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно з підпунктом129.1.2пункту129.1статті129 ПК України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом20.1.34пункту20.1статті 20 Податкового кодексу України.

Таким чином, вищенаведені грошові зобов'язання в загальному розмірі 177886,12 гривень вважаються узгодженими, набули статусу податкового боргу та підлягають стягненню в судовому порядку. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин, на момент розгляду справи та ухвалення рішення, не встановлено.

Згідно з пунктом87.1. статтею87 Податкового кодексу Україниджерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статтіПодаткового кодексу Українипередбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом95.1статті95 Податкового кодексу Українипередбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом95.3. статті95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом95.4статті95 Податкового кодексу Українивстановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, щоадміністративний позов підлягаєзадоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Калуш-Транс-Сервіс" (код ЄДРПОУ 35518267, вул. Б.Хмельницького 84, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300) в дохід державного бюджету заборгованість на суму 177886 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 12 коп., з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують дане товариство або за рахунок готівки, що йому належить.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                             Шумей М.В.