Рішення

від 06.12.2018 по справі 826/8220/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 грудня 2018 року справа №826/8220/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Горбайчук Л.В.;

Розваляєвої Т.С.;

відповідача: Івах Г.В.;

Ясковець О.В.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер" (далі по тексту - позивач, ТОВ "КУА "Стокмастер") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2018 року №№0002584208, 0002594208, 0002604208 На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним нарахування ТОВ "КУА "Стокмастер" податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних (фінансових) санкцій, мотивуючи позовні вимоги наступним: операції ТОВ "КУА "Стокмастер" із відчуження об'єктів нерухомості, що належать на праві власності інституту спільного інвестування (ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ), є діяльністю з управління активами, визначення якої наведено в Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"; ТОВ "КУА "Стокмастер" (ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ) в установленому законодавством порядку подавалась звітність про договори купівлі-продажу до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, з якої регулятор будь-яких порушень не виявив; відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини презумуються принципи індивідуальної відповідальності та добросовісності платника податків; відповідно до направлень, зазначених в акті перевірки, відповідач здійснює перевірку ТОВ "КУА "Стокмастер", проте, аналіз господарських операцій, які наведені в акті перевірки та призвели до донарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору, був проведений на підставі аналізу договорів, які укладалися ТОВ "КУА "Стокмастер" за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду "Київщина-Житло" недиверсифікованого виду закритого типу; аналіз та донарахування податкових зобов'язань за операціями, пов'язаними з відчуженням квартир, власником яких є Фонд, не могли бути предметом перевірки та винесення за її результатами оскаржуваних рішень, оскільки ТОВ "КУА "Стокмастер" (ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ) від відповідача не отримані передбачені статтею 81 Податкового кодексу України документи; оскаржувані рішення по донарахуванню податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також штрафних (фінансових санкцій) по ним, не відповідають нормам чинного законодавства, в зв'язку з їх не доведенням щодо невідповідності ціни, визначеної в договорах купівлі-продажу, звичайним цінам та порушення принципів та норм визнання звичайної ціни; в розрахунках податкового зобов'язання відповідачем неправильно визначено різницю між оцінкою та продажем квартир, оскільки відповідно до Звітів про оцінку майна (висновків суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єктів оцінки) загальна ринкова вартість об'єктів оцінки (42 квартир) станом на дату оцінки становить суму з податком на додану вартість, а в договорах купівлі-продажу визначена ціна договору (вартість купівлі-продажу квартир) без урахування податку на додану вартість; виходячи із норм статті 41 Закону України "Про інститути спільного інвестування", пайовий фонд не є юридичною особою, а тому ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ не має статусу податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору; дохід, який отримано фізичною особою, як додаткове благо, від надання знижки юридичною особою, має бути самостійно включено фізичною особою до загального річного оподатковуваного доходу податку та подана річна декларацію з цього податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8220/18 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

В судовому засіданні 06 грудня 2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 травня 2018 року №0002584208 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "е" підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статі 171 Податкового кодексу України ТОВ "КУА "Стокмастер" визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 906 758,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 1 139 786,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 766 972,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 травня 2018 року №0002594208 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України ТОВ "КУА "Стокмастер" нараховано суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 157 620,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 93 961,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63 659,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 травня 2018 року №0002604208 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України до ТОВ "КУА "Стокмастер" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 23 квітня 2018 року №477/26-15-14-06-02/33744299 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КУА "Стокмастер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано серед іншого наступні порушення:

- підпункту "е" підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статі 171 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 139 786,00 грн., та підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України в частині перерахування військового збору у розмірі 93 961,00 грн., а саме: ТОВ "КУА "Стокмастер" не утриманий податок з доходу в сумі 6 264 055,00 грн., утвореного при реалізації об'єктів житлової нерухомості (квартир) фізичним особам нижче оціночної (ринкової вартості), яка зазначена у договорах купівлі-продажу; на думку відповідача, фізичні особи отримали оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага, який утворився в результаті не повної (часткової) оплати об'єктів житлової нерухомості, вартість яких визначена відповідними актами оцінок, що зазначені в договорах купівлі-продажу об'єктів житлової нерухомості;

- пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України щодо надання документів завірених належним чином не в повному обсязі: посадовим особам позивача вручені запити від 02 квітня 2018 року, від 13 квітня 2018 року та від 16 квітня 2018 року, у відповідь на які підприємством не в повному обсязі надано необхідні документи, зазначені у запитах, а саме: не надано належним чином завірені копії інвестиційних договорів з додатками, що зафіксовано актом про ненадання документів від 18 квітня 2018 року №1229/3/26-15-14-03-02.

Суд встановив, що ТОВ "КУА "Стокмастер" здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) на підставі ліцензії №376, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 05 квітня 2016 року. У 2013 році діяла попередня ліцензія серія АВ №581093, видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 25 березня 2011 року, строком дії до 25 березня 2016 року. Позивач також отримав свідоцтво №894 від 14 серпня 2006 року про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів; свідоцтво №478 від 27 вересня 2006 року про внесення ТОВ "КУА "Стокмастер" (венчурний пайовий інвестиційний фонд "КИЇВЩИНА-ЖИТЛО" недиверсифікованого виду закритого типу) до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (ЄДРІСІ 233478); свідоцтво №477 від 09 жовтня 2006 року про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, що здійснюється ТОВ "КУА "Стокмастер" (венчурний пайовий інвестиційний фонд "КИЇВЩИНА-ЖИТЛО" недиверсифікованого виду закритого типу); свідоцтво №04494 від 17 вересня 2013 року про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, що здійснюється ТОВ "КУА "Стокмастер" (венчурний пайовий інвестиційний фонд "КИЇВЩИНА-ЖИТЛО" недиверсифікованого виду закритого типу); зареєстрований проспект емісії інвестиційних сертифікатів Венчурного пайового інвестиційного фонду "КИЇВЩИНА-ЖИТЛО" недиверсифікованого виду закритого типу разом з Регламентом (додаток №1 до проспекту емісії інвестиційних сертифікатів) та інвестиційною декларацією (додаток №1 до Регламенту).

Як свідчать наявні у справі докази, за перевірений період ТОВ "КУА "Стокмастер" здійснювало операції з продажу об'єктів житлової нерухомості (квартир), діючи за рахунок та в інтересах венчурного пайового інвестиційного фонду "КИЇВЩИНА-ЖИТЛО" недиверсифікованого виду закритого типу, на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, укладених із фізичними особами, інформація про що вказана у додатку №8 до акта перевірки.

Відповідно до підпункту "е" підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпункт "а" пункту 171.2 статі 171 Податкового кодексу України визначає, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Як вбачається із висновків акта перевірки, відповідач вважає ТОВ "КУА "Стокмастер" податковим агентом, який повинен утримувати податок із фізичних осіб за операціями продажу квартир, проданих, на думку відповідача, нижче оціночної (ринкової) вартості, що в свою чергу вважається додатковим благом.

Таким чином, у межах спору належить встановити обставини, чи має позивач статус податкового агента та факт отримання фізичними особами-покупцями знижки звичайної ціни (вартості) квартир.

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, зокрема наказ ГУ ДФС від 14 березня 2018 року №3904 про проведення перевірки, повідомлення від 16 березня 2018 року №69/26-15-14-06-02 проведено перевірку ТОВ "КУА "Стокмастер".

Проте, зі змісту акта перевірки вбачається, що у межах спірних правовідносин перевірка проводилась на аналізу договорів, які укладалися ТОВ "КУА "Стокмастер" за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду "Київщина-Житло" недиверсифікованого виду закритого типу (далі по тексту - ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ).

За визначенням частини першої статті 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" діяльність з управління активами - це професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.

У свою чергу згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про інститути спільного інвестування" активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Пункт 10 статті 1 Закону України "Про інститути спільного інвестування" визначає інститут спільного інвестування як корпоративний або пайовий фонд, яким в даному випадку виступає ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ.

Відповідно до частин першої та третьої статті 41 Закону України "Про інститути спільного інвестування" пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про інститути спільного інвестування" бухгалтерський та податковий облік операцій і результатів діяльності із спільного інвестування, які проводяться компанією з управління активами через пайовий фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій і результатів діяльності інших інститутів спільного інвестування, активи яких перебувають в її управлінні.

Укладаючи договори за рахунок активів пайового фонду, компанія з управління активами діє від свого імені в інтересах пайового фонду з обов'язковим зазначенням у таких договорах реквізитів фонду.

Активи пайового фонду, в тому числі нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з обов'язковим зазначенням реквізитів такого фонду.

У разі якщо регламентом передбачено, що активи пайового фонду включають нерухоме майно, компанія з управління активами укладає договір з оцінювачем майна пайового фонду.

Одним із суб'єктів, які обслуговують діяльність інституту спільного інвестування, Закон України "Про інститути спільного інвестування" визначає компанію з управління активами.

Так, відповідно до частини першої статті 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією.

Компанія з управління активами здійснює управління активами інституту спільного інвестування.

Частина шоста статті 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" передбачає, що у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами.

У відносинах з третіми особами компанія з управління активами пайового фонду повинна діяти від власного імені, в інтересах учасників такого фонду та за його рахунок або в разі недостатності коштів фонду - за власний рахунок.

Таким чином, компанія з управління активами пайового фонду - ТОВ "КУА "Стокмастер" та власне пайовий фонд - ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ мають різний правовий статус, є окремими суб'єктами та мають особливості щодо характеру діяльності, а також ведуть окремий бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності.

Однак, у межах спірних правовідносин відповідач здійснив фактично перевірку діяльності ТОВ "КУА "Стокмастер" ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ та на підставі документів, складених у процесі діяльності пайового фонду, що суперечить предмету та цілям документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КУА "Стокмастер" як окремого суб'єкта та платника податків.

При цьому, як зазначає позивач, посадових осіб ГУ ДФС допущено до перевірки лише щодо ТОВ "КУА "Стокмастер", а договори купівлі-продажу квартир, які є власністю ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ, надавалися виключно для перевірки правильності нарахування винагороди позивача відповідно до статті 65 Закону України "Про інститути спільного інвестування".

Враховуючи викладене, суд вважає, що проведення перевірки особи, не зазначеної у наказі, свідчить про перевищення контролюючим органом повноважень при проведенні такої перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та до відсутності правових наслідків, та погоджується із твердженням позивача про те, що аналіз та донарахування податкових зобов'язань за операціями, пов'язаними з відчуженням квартир, власником яких є ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ, не могли бути предметом перевірки та винесення за її результатами оскаржуваних ППР, оскільки перевірки ТОВ "КУА "Стокмастер" ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ, як інституту спільного інвестування, не призначалась та не проводилась.

Крім того, виходячи зі змісту спірних правовідносин, ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ має статусу податково агента щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки відповідно до норм статті 41 Закону України "Про інститути спільного інвестування" не є юридичною особою та не відповідає ознакам Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Вичерпний перелік випадків, за якими проведення оцінки майна є обов'язковим наведено в статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", згідно з якою оцінка об'єктів нерухомості, що придбаваються фізичною особою не є обов'язковою.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику, за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Виходячи із наведених правових норм вбачається, що для визначення суми доходу, отриманого фізичною особою як додаткове благо, від знижки звичайної ціни (вартості) товарів, оціночна вартість є звичайною ціною лише у випадку, коли проведення оцінки є обов'язковим; в інших випадках звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Суд також звертає увагу, що в ході проведення перевірки відповідач не досліджував ринкові ціни які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Крім того, відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Так, на замовлення ТОВ "КУА "Стокмастер" щодо проведення оціночно-будівельного дослідження на предмет визначення ринкової вартості квартир, необхідного для розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/8220/18, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 21 серпня 2018 року №10675/18-42/16611ч16651/18-42.

У висновку за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи встановлено ринкову вартість квартир №№18, 57,3 61, 62, 65, 66, 69, 70, 72, 73, 74, 77, 78, 79, 81, 82, 84, 85, 86, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 108, 110, 111, 112, 114, 115, 116 по вул. Київська, 3 в м. Українка Обухівського району Київської області, які були предметом договорів купівлі-продажу квартир, укладених між ТОВ "КУА "Стокмастер", що діє за рахунок та в інтересах ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ, та фізичними особами.

Порівнявши ціну, погоджену сторонами договорів купівлі-продажу квартир, із ринковою ціною, встановленою результатами експертного дослідження, суд встановив, що квартири продано за цінами, вищими від ринкових, а тому вважає, що висновки акта перевірки про реалізацію об'єктів житлової нерухомості (квартир) фізичним особам нижче оціночної (ринкової вартості), яка зазначена у договорах купівлі-продажу, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що фізичні особи-покупці квартир отримали оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага у вигляді не повної (часткової) оплати об'єктів житлової нерухомості.

Крім того, в розрахунках податкового зобов'язання відповідач неправильно визначив різницю між оцінкою та продажем квартир, оскільки відповідно до звітів про оцінку майна (висновків суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єктів оцінки) загальна ринкова вартість об'єктів оцінки (42 квартир) станом на дату оцінки становить суму з податком на додану вартість, а в договорах купівлі-продажу визначена ціна договору (вартість купівлі-продажу квартир) без урахування податком на додану вартість.

Таким чином, визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб не узгоджується із нормами Податкового кодексу України та є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 травня 2018 року №0002584208 підлягає скасуванню.

Оскільки, військовий збір нараховується і сплачується із об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, беручи до уваги помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд приходить до висновку про безпідставність додаткового нарахування позивачу суми військового збору та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 травня 2018 року №0002594208.

Досліджуючи питання правомірності застосування до позивача штрафу за надання документів, завірених належним чином, не в повному обсязі, суд керується наступним.

Пункт 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачає, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як зазначає позивач, він отримав запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження в строк до 03 квітня 2018 року, складений Ясковець Ольгою Вікторівною, радником податкової та митної справи III рангу, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок суб'єктів господарювання в зв'язку з припиненням юридичних осіб управління аудиту окремих об'єктів та категорій платників Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, та надало відповідні пояснення та документи.

Згідно з пунктом 85.7 статті 85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику.

Проте, у справі відсутні докази, які б свідчили, що посадова особа контролюючого органу склала опис прийнятих документів та вручила його під підпис представнику ТОВ "КУА "Стокмастер".

Позивач також отримав запит від 13 квітня 2018 року про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження в строк до 13 квітня 2018 року, складений Ясковець Ольгою Вікторівною, радником податкової та митної справи III рангу, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок суб'єктів господарювання в зв'язку з припиненням юридичних осіб управління аудиту окремих об'єктів та категорій платників Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві.

Проте цей запит також складений із порушенням вимог пунктів 85.4, 85.7 статті 85 Податкового кодексу України, про що вказано вище.

У свою чергу ТОВ "КУА "Стокмастер" самостійно склало опис копій документів, наданих за запитом посадової особи контролюючого органу Ясковець О.В. від 13 квітня 2018 року та довідку від 13 квітня 2018 року №13/04/18-1, отримані ГДРІ Ясковець О.В.

При цьому у довідці позивач зазначив, що надало пояснення, що у складі ТОВ "КУА "Стокмастер" не обліковуються об'єкти нерухомого майна, за якими могли укладатися правочини, зазначені в запиті; об'єкти нерухомого майна обліковувалися у складі ВПІФ "Київщина-Житло" НВЗТ, однак, про надання документів фонду в запиті не зазначено.

Крім того, позивач отримав ще один запит від 16 квітня 2018 року про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження в строк до 17 квітня 2018 року, складений Ясковець Ольгою Вікторівною, радником податкової та митної справи III рангу, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок суб'єктів господарювання в зв'язку з припиненням юридичних осіб управління аудиту окремих об'єктів та категорій платників Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві.

Однак, щодо третього запиту у справі також відсутні докази дотримання вимог пунктів 85.4, 85.7 статті 85 Податкового кодексу України при його складенні. Крім того, позивач зазначає, що запит вручений після закінчення робочого часу товариства.

Наведене свідчить, що відповідач не довів факт ненадання позивачем контролюючому органу копій документів при здійсненні податкового контролю та, відповідно, наявність правових підстав для застосування штрафу на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, з урахуванням чого податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 травня 2018 року №0002604208 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "КУА "Стокмастер" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до частини першої-третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд встановив, що за подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 30 973,32 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 21 травня 2018 року №65

Крім того, позивач поніс витрати, пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 57 657,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23 червня 2018 року №83 та актом здачі-приймання висновку судових експертів №10675/18-42/16611ч16651/18-42 від 21 серпня 2018 року.

Загальна сума понесених позивачем судових витрат складає 88 630,92 грн. (30 973,32 грн.+ 57 657,60 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 16 травня 2018 №0002584208, №0002594208 та №0002604208.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер" понесені ним судові витрати у розмірі 88 630,92 грн., з яких: 57 657,60 грн. (п'ятдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень шістдесят копійок) витрати, пов'язані із проведенням експертизи; 30 973,32 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят три тисячі тридцять дві копійки) витрати по сплаті судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б; ідентифікаційний код 33744299);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980)

Дата складення повного рішення суду - 20 грудня 2018 року.

Суддя В.А. Кузьменко