Рішення

від 24.12.2018 по справі 826/4755/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/4755/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація

до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами

про визнання протиправною та скасування вимоги від 07 березня 2018 року № 001867-18,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Представник приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами та просить суд:

- Зупинити дію вимоги № 001867-18 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами, складену головним спеціалістом ОСОБА_1 від 07 березня 2018 року;

- Визнати протиправною та скасувати вимогу № 001867-18 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами, складену головним спеціалістом ОСОБА_1 від 07 березня 2018 року;

- Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем під час проведення обстеження території Голосіївського району міста Києва виявлено порушення типових правил розміщення зовнішньої реклами, про що складено 05 березня 2018 року акт. При цьому, до акту долучено фото, яке зроблено 07 жовтня 2017 року. На думку позивача, жодного обстеження рекламного засобу не проводилося. Окрім того, на підставі висновків, викладених у акті, відповідачем винесено 07 березня 2018 року вимогу № 001867-18 в якій зобов'язано позивача здійснити демонтаж конструкції: щит, що стоїть (суцільний щит). Однак, позивач не погоджується з даною вимогою, вважає її протиправною та такою що підлягає скасуванню, оскільки на вказаний щит позивачем отримано дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Ухвалою суду від 27 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4755/18 (далі - справа) , з одноособовим розглядом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Водночас запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали надати відзив на позовну заяву, або заяву про визнання позову.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги № 001867-18 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами, складену головним спеціалістом ОСОБА_1 від 07 березня 2018 року про демонтаж конструкції: Щит, що стоїть окремо. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, оскільки відповідач може здійснити демонтаж рекламного засобу, чим може завдати збитків позивачу, як репутаційних так і майнових та для їх відновлення в разі задоволення позову потрібно буде витратити значні кошти.

Ухвалою суду від 27 березня 2018 року приватному акціонерному товариству Українська автомобільна корпорація в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановленою судом ухвалою про відмову у задоволенні клопотання, відповідачем оскаржено в апеляційному порядку.

16 травня 2018 року Київським апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року залишено без змін.

06 квітня 2018 року представником позивача подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої, у зв'язку із виявленням технічної помилки в назві відповідача, позивачем уточнено позовні вимоги та висловлено прохання:

Визнати протиправною та скасувати вимогу № 001867-18 Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), складену головним спеціалістом ОСОБА_1 від 07 березня 2018 року;

Судові витрати покласти на відповідача.

22 червня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи та який обґрунтовано тим, що позивачем всупереч нормам права розміщено засіб зовнішньої реклами, який спрямовано на формування та підтримання обізнаності споживачів реклами та їх інтерес щодо товару, який реалізується позивачем відповідно до його господарської діяльності. Посилання позивача на порушення його права приватної власності з боку відповідача шляхом направлення оскаржуваної вимоги є безпідставним. Відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім того, вимога відповідача не є нормативно-правовим актом чи індивідуальним актом та жодних правових наслідків не породжує. За таких обставин, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

18 липня 2018 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив відповідача, який долучено до матеріалів справи та який обґрунтовано тим, що позивачем отримано дозвіл відповідно до чинного законодавства. Строк дії дозволу по 31 січня 2021 року. Окрім того, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689 є регуляторним актом. Всупереч чинному законодавству його не було офіційно оприлюднено. На думку позивача, вимога є індивідуальним актом та підлягає оскарженню.

26 жовтня 2018 року представником відповідача подано додаткові пояснення по справі, які долучено до матеріалів справи та які обґрунтовано тим, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689 не опубліковано в газеті Хрещатик, тобто не набрало чинності, а тому відповідач не мав права його застосувати до правовідносин, які склались між сторонами.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

06 травня 2016 року на підставі заяви № 14076 приватним акціонерним товариством Українська автомобільна корпорація отримано дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 12811-06, адреса місця розташування об'єкта зовнішньої реклами - Голосіївський район, Столичне шосе, 550 від вулиці Новопирогівська ліворуч.

Характеристика об'єкта зовнішньої реклами - Щит що стоїть окремо (суцільний щит), розміри 6,000*3,000 загальна площа 36,00 квадратних метрів, кількість площин 2, зовнішнє підсвічування.

Строк дії вказаного дозволу з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2021 року (а.с. - 12).

13 березня 2018 року позивачем отримано Акт обстеження та вимогу № 001867-18 від 07 березня 2018 року, складену головним спеціалістом ОСОБА_1 про демонтаж об'єкта зовнішньої реклами (а.с. - 13-14).

Як вбачається зі змісту акту обстеження від 05 березня 2018 року, за результатами обстеження території району Голосіївський міста Києва, за адресою: Голосіївський район, Столичне шосе, 550 від вулиці Новопирогівська ліворуч, виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (із змінами і доповненнями), правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, порядку розміщення реклами у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 223/2446, порядку розміщення вивісок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 лютого 2017 року № 224/2446, а саме розміщення спеціальної тимчасової стаціонарної конструкції типу: Щит, що стоїть окремо (суцільний щит).

Закінчився термін дії дозволу або скасовано (п. 17.2 В ) та самовільно встановлений рекламний засіб (п. 172 Б ) (а.с. - 14).

В оскаржуваній вимозі № 001867-18 від 07 березня 2018 року складеної головним спеціалістом ОСОБА_1, вказано, що у позивача виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (із змінами і доповненнями), правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, порядку розміщення реклами у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 223/2446, порядку розміщення вивісок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 лютого 2017 року № 224/2446: Закінчився термін дії дозволу або скасовано (п. 17.2 В ) та самовільно встановлений (п. 172 Б ), на підставі пункту 3 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2016 року № 787 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689.

У зв'язку з чим зобов'язано позивача здійснити демонтаж конструкції: ЩИТ, що стоїть (суцільний щит).

Примітки № 12812-06 від 13 лютого 2006 року.

Строк дії дозволу закінчився 27 грудня 2017 року.

Вказану вимогу підприємством отримано 13 березня 2018 року (а.с. - 13).

З даною вимогою позивач не погоджується в повному обсязі та вважає вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розміщення об'єктів зовнішньої реклами у місті Києві врегульовано Законом України Про рекламу від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96), Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила), Порядком розміщення реклами у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради 22 вересня 2011 року № 37/6253 (далі - Порядок) та Концепцією розвитку зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 20/735 (далі - Концепція).

Відповідно до статті 1 Закону № 270/96 зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби та засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Статтею 16 Закону № 270/96 встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня № 1051/1051 визначено, що розміщення та утримання зовнішньої реклами у місті Києві повинно відповідати вимогам Закону України Про рекламу , Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року№ 2067, а також діючому Порядку, що затверджується розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 2 Типових правил визначено, що спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Згідно з пунктом 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об'єктах благоустрою забороняється: виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Пунктом 1.3 розділу І Порядку встановлено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без наявності виданого у встановленому порядку дозволу; після прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження про відмову у продовженні терміну дії дозволу або його скасування.

Відповідно до пункту 45 Типових правил контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Пунктом 46 Типових правил встановлено, що у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 49 Типових правил демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі: припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця; невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам; порушення благоустрою території.

Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.2 та 3.1.4 розділу ІІ Порядку КП "Київреклама": укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - договір на право тимчасового користування місцем); за дорученням робочого органу здійснює в межах своїх повноважень перевірку за дотриманням вимог цього Порядку, огляд та обстеження РЗ на предмет відповідності їх місця розташування та типу схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку, вимагає усунення виявлених порушень та організовує або проводить власними силами демонтаж РЗ відповідно до цього Порядку; здійснює обстеження місць розміщення РЗ відповідно до виданих у встановленому порядку дозволів та надає дозвільному органу матеріали щодо порушників цього Порядку.

Згідно з пунктом 17.1 розділу ІІ Порядку демонтаж у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання РЗ не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва.

Демонтаж РЗ є засобом протидії порушенню прав територіальної громади міста Києва щодо надання у тимчасове користування місць (для розміщення РЗ) або усунення порушень договірних зобов'язань розповсюджувачами реклами за договорами про надання у тимчасове користування місць (власниками та/або законними користувачами РЗ), а також засобом усунення порушень в інших випадках.

Підпунктами "б" пункту 17.2 розділу ІІ Порядку встановлено, що демонтаж РЗ здійснюється відповідно до цього Порядку у разі виявлення самовільно встановлених РЗ та якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 17.3 розділу ІІ Порядку демонтаж РЗ у випадках, встановлених пунктом 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу.

За правилами пункту 17.4 розділу ІІ Порядку у вказаних у пункті 17.2 цього Порядку випадках (крім випадку, коли власника РЗ неможливо встановити) демонтаж РЗ має бути проведений власниками (законними користувачами) РЗ самостійно за власний рахунок в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу про усунення порушень вимог порядку розміщення зовнішньої реклами.

Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) пункту 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу.

Демонтаж РЗ здійснюється без направлення розповсюджувачу реклами вимоги, якщо власник або адреса власника РЗ не встановлені.

Розповсюджувач реклами зобов'язаний протягом трьох днів або в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу, з моменту отримання вимоги усунути зазначені у вимозі порушення та повідомити в цей же строк дозвільний орган в письмовій формі.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ІІ Порядку якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП "Київреклама", здійснюється демонтаж РЗ.

Пунктами 17.6 та 17.7 розділу ІІ Порядку встановлено, що у разі необхідності демонтажу РЗ дозвільний орган складає перелік РЗ, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП "Київреклама" для забезпечення його виконання.

Організація демонтажу або самостійне проведення демонтажу здійснюється КП "Київреклама" на підставі наказу дозвільного органу на умовах, визначених цим Порядком.

Відповідно до пункту 18.3 розділу ІІ Порядку у разі порушення вимог цього Порядку уповноважені посадові особи дозвільного органу та/або КП "Київреклама" (у межах повноважень) звертаються до розповсюджувача реклами з вимогою про усунення порушень у визначений термін.

З матеріалів справи, а саме з оскаржуваної вимоги вбачається, що підставою для демонтажу об'єкта зовнішньої реклами вказано:

Закінчення терміну дії дозволу або скасовано;

Самоціль встановлений РЗ (а.с. - 13).

Однак, в розумінні пункту 1.3 розділу І Порядку, рекламний засіб - Щит, що стоїть окремо (суцільний щит), не є таким, що самовільно встановлено, оскільки наявний дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами чинний до 31 січня 2021 (а.с. - 12) .

При цьому, жодних доказів на підтвердження обставин скасування дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 12812-06, який надано позивачу, відповідачем до суду не надано.

Наданий дозвіл дійсний до 31 січня 2021 року.

Окрім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження .

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк .

Із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки оскаржувана вимога впливає на права та інтереси позивача, в розумінні КАС України, вона є індивідуальним актом (рішенням), та може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.

Із системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем під час розгляду справи не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, що є підставами для визнання його противним та скасування.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для задоволення позовних вимог та наявністю підстав для визнання протиправною і скасування вимоги № 001867-18 Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), складену головним спеціалістом ОСОБА_1 від 07 березня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог судові витрати позивача у сумі 1762,00 гривень, сплачені згідно з платіжним дорученням від 21 березня 2018 року № 73742000, підлягають стягненню на користь позивача відповідача.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-262 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити адміністративний позов приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 15/2, код ЄДРПОУ: 30302112) до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 41348526) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07 березня 2018 року № 001867-18.

Визнати протиправною і скасувати вимогу № 001867-18 Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), складену головним спеціалістом ОСОБА_1 від 07 березня 2018 року.

Присудити на користь приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 15/2, код ЄДРПОУ: 30302112) за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 41348526) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 копійок.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда