Рішення

від 24.12.2018 по справі 826/4694/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 24 грудня 2018 року                                                    № 826/4694/18           Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді  Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Серго» до  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії                                                                                                                           встановив:           Товариство з обмеженою відповідальністю “Серго” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо невиконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, а саме, не підготування висновку про повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань позивачу з відповідного бюджету та не подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; - зобов'язати ГУ ДФС у м. Києві підготувати висновок про повернення ТОВ “Серго” надміру сплачених грошових грошових зобов'язань у сумі 433 240,40 грн. та подати його до виконання до відповідної державної казначейської служби.           Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача обліковується переплата з орендної плати за землю, що не заперечується відповідачем, в зв'язку з чим позивач 31 серпня 2017 року звернувся до податкового органу з заявою у порядку, визначеному Податковим кодексом України, про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань у сумі 433240,40 грн. У відповідь на звернення позивача, котролюючий орган повідомив про необхідність проведення контрольно-перевірочних заходів. Однак положення статті 43 Податкового кодексу України не передбачають жодних перевірок у випадку звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів. При цьому, припускаючи необхідність проведення відповідних перевірок, у відповідача було достатньо часу для їх проведення, оскільки на час звернення до суду із позовом та вирішення справи, відповідач не вирішив питання згідно з вимогами чинного законодавства щодо повернення коштів.           У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.           Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.           Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд у встановленому порядку завершив розгляд справи у письмовому провадженні.           Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Серго” звернулось листом №3 від 31 серпня 2017 року до начальника ДПI Солом'янського району м. Києва із заявою, в якій просило перерахувати переплату з орендної плати за землю з розрахункового рахунку 33217812700010 на рахунок плати податку на землю 33218811700010 в розмірі 433240,40 грн.           Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення лист отримано податковим органом 04 вересня 2017 року.           У відповідь на звернення позивача ГУ ДФС у м. Києві листом №29992/10/26-15-12-09-18 від 22 вересня 2017 року повідомило ТОВ “Серго”, що, зокрема, “...Механізм  повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань передбачено ст. 43 Податкового кодексу. Згідно інформаційних ресурсів ДФС України в інтегрованій картці платника податку ТОВ “Серго” станом на 04.09.2017 обліковується переплата по орендній платі в сумі 433240,40 грн. Зазначена переплата виникла в зв'язку з тим, що ТОВ “Серго” в податковій декларації по орендній платі: за 2017 рік задекларовано зменшення податкового зобов'язання в сумі 1299721,20 грн. Документальна перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати орендної плати за період виникнення переплати відсутня. Отже, повернення на розрахунковий рахунок платника надміру сплаченої суми, що виникла внаслідок зменшення задекларованих зобов'язань по орендній платі, можливе лише після проведення документальної перевірки.”           Товариство з обмеженою відповідальністю “Серго” у відповідь на лист №29992/10/26-15-12-09-18 від 22 вересня 2017 року повторно направило відповідачу лист №17/777юв від 13 жовтня 2017 року, в якому наголосило на відсутності у статті 43 Податкового кодексу України вимог щодо проведення будь-яких податкових перевірок на звернення платників щодо повернення надміру сплачених коштів. Проте відповіді на своє звернення позивач не отримав, а тому звернувся до суду із заявленим позовом.           Вирішуючи спір суд виходив з наступного.           Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.           Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.           Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (стаття 1 Податкового кодексу України).           Права платника податків визначені статтею 17 Податкового кодексу України.           У відповідності з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.           Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені врегульовані статтею 43 Податкового кодексу України.           Так, згідно з пунктом 43.1 статті 43 Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.           Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Кодексу обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.           Згідно пункту 43.4 цієї статті платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.           В свою чергу, відповідно до пункту 43.5 статті 43 Кодексу, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.           На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.           Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.           З огляду на лист податкового органу №29992/10/26-15-12-09-18 від 22 вересня 2017 року останнім не заперечувалась наявність переплати у ТОВ “Серго” на суму 433240,40 грн.  В той же час, не наведено жодних аргументів  та доказів щодо наявності податкового боргу у ТОВ “Серго”. Відповідно, з часу одержання заяви позивача від 31 серпня 2017 року у контролюючого органу виник обов'язок до вчинення дій, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України.           Як у вищенаведеному листі №29992/10/26-15-12-09-18 від 22 вересня 2017 року, так і у своєму відзиві на позов відповідач вказував на необхідність проведення контрольно-перевірочних заходів перш ніж вчиняти дії щодо повернення надміру сплачених коштів.           Види перевірок наведені у статті 75 Податкового кодексу України.           Відповідно до пункту 75.1 цієї статті контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.           Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.           Так, згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.           Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.           Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.           Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.           Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".           Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.           Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.           Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.           Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.           Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).           З наведеного вбачається, що перевірки з питань подання платниками податків заяв на повернення надміру сплачених коштів не передбачені у статті 75 Податкового кодексу України.           Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі “Рисовський проти України “... Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119)...”.           Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.           На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України №787 від 09 вересня 2013 року зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.           Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі — платежі) (пункт 2 Порядку).           Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.           Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи) (пункт 3 Порядку).           Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.           Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.           У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.           З наведеного слідує, що відповідач з часу звернення позивача з заявою від 31 серпня 2017 року про повернення надміру сплачених коштів проявив протиправну бездіяльність і не вчинив алгоритм дій, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №787 від 09 вересня 2013 року. Тому доводи позивача суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.           Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.           В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.           У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.           Відповідач не виконав покладений на нього статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.                     Керуючись статтями 2,77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –                                                                  в и р і ш и в:           Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Серго” задовольнити.           Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо невиконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, а саме, не підготування висновку про повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань Товариству з обмеженою відповідальністю “Серго” з відповідного бюджету та не подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.           Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дій щодо підготовки висновку про повернення Товариству з обмеженою відповіжальністю “Серго” надміру сплачених грошових грошових зобов'язань у сумі 433 240,40 грн. та подання його до виконання до відповідної державної казначейської служби.           Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Серго” (код ЄДРПОУ 21456508, 03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762,00 грн.           Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.           Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295– 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Т.І. Шейко