Рішення

від 24.12.2018 по справі 826/9850/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/9850/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Інтехінструмент доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Інтехінструмент (далі - позивач, ПП Інтехінструмент ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:

- визнання протиправним та скасування рішення про недоцільність погодження заяви щодо досягнення компромісу №3439/10/26-51-23-31 від 23.03.2015;

- зобов'язати ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти рішення про застосування податкового компромісу щодо суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 138613,00 грн, суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103977,00 грн ПП ІНТЕХІНСТРУМЕНТ за податковий період: з 01.01.2007 по 31.12.2008, в розрізі контрагента - ПП Плавікс , сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств становить в розмірі 5 відсотків - 6930,65 грн та на додану вартість становить в розмірі 5 відсотків - 5198,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимог Податкового кодексу України, відповідач безпідставно відмовив позивачу у застосуванні податкового компромісу, при тому що останнім дотримано всіх передбачених законодавством умов для застосування податкового компромісу. Позивач зазначив, що податкові зобов'язання визначенні в податковій вимозі є неузгодженими, оскільки податкова вимога була оскаржена в судовому порядку. Тому на думку позивача, він мав право на застосування податкового компромісу.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити, оскільки згідно поданої заяви про застосування податкового компромісу позивачем було порушено ряд ознак, що дають своєю підставою недоцільність застосування податкового компромісу, а саме підприємством не вказано рішення, (нормативно-правовий акт та /або акт індивідуальної дії, що породжує зміни майнового стану підприємства (податкове повідомлення-рішення), а також порушено вимоги п.11 Закону України від 25.12.2014 №63-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2016 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із сплатою судового збору за одну немайнову вимогу та не на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №5028 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/9850/16 та вказану справу 27.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/9850/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України 22.05.2018 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою адміністрацією у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ПП Інтехінструмент з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП Плавікс за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №28/35-40/33882268 від 15.04.2010.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ПП Інтехінструмент :

- п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 138613,00 грн;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 103977,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010:

- №0001243500/0/13162, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 138613,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 69306,50 грн;

- №0001253500/0/13161, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 103977,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 51988,50 грн.

За результатами неодноразового оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.04.2010 №0001243500/0/13162 та №0001253500/0/13161 в адміністративному порядку, контролюючим органом скарги позивача залишено без задоволення та винесено нові податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 №0001243500/1/25316 та №0001253500/1/25317, від 20.09.2010 №0001243500/2/34486 та №0001253500/2/34487, від 14.12.2010 №0001243500/3/48463 та №0001253500/3/48464 на ці ж самі суми.

31.03.2014 відповідачем сформовано податкову вимогу №193-25, відповідно до якої сума податкового боргу позивач за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток та з податку на додану вартість станом на 30.03.2014 становить 361661,29 грн.

Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою позивач оскаржив її в судовому порядку.

10.03.2015 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про застосування податкового компромісу.

Позивач вирішив скористатися процедурою податкового компромісу в зв'язку з тим, що в провадженні Київського апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №826/15262/14 за позовом ПП Інтехінструмент на податкову вимогу ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 №193-25, якою донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 136703,19 грн, з податку на додану вартість у розмірі 103643,77 грн та штрафні санкції в розмірі 121314,33 грн.

Крім того, у заяві позивач зазначив, що для досягнення податкового компромісу ПП Інтехінструмент визначило суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 138613,00 грн, суму з податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103977,00 грн, зокрема по періодах 01.01.2007 - 31.12.2008 в розрізі контрагента ПП Плавікс .

Тому на думку позивача, сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств становить в розмірі 5 відсотків - 6930,65 грн та податку на додану вартість становить в розмірі 5 відсотків - 5198,85 грн.

За результатом розгляду заяв прийнято рішення від 23.03.2015 №3439/10/26-51-23-31 Про недоцільність погодження заяви щодо досягнення компромісу , оскільки згідно поданої заяви про застосування податкового компромісу позивачем не вказано рішення, (нормативно-правовий акт та /або акт індивідуальної дії, що породжує зміни майнового стану підприємства (податкове повідомлення-рішення), а також не відповідають вимогам п.11 Закону України від 25.12.2014 №63-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу .

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідачів, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (п. 1.1 ст.1 Податкового кодексу України) (далі - ПК України).

17 січня 2015 року набув чинності Закон України №63-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу (далі - Закон №63-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п.2 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).

За правилами встановленими у п.7 відповідного підрозділу процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Отже, процедуру застосування податкового компромісу врегульовано підрозділом 9-2 Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу розділу ХХ Перехідні положення ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

З аналізу зазначених норм вбачається, що процедура податкового компромісу може розповсюджуватися як на випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток шляхом подання уточнюючих розрахунків, так і на випадки наявності неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Особливості досягнення податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, визначені в пункті 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою застосування процедури податкового компромісу є наявність на час звернення платника податків неузгоджених сум податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями. Після звернення платника із відповідною заявою такі зобов'язання стають узгодженими.

З матеріалів справи вбачається, податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 №0001243500/0/13162 та №0001253500/0/13161, від 14.07.2010 №0001243500/1/25316 та №0001253500/1/25317, 20.09.2010 №0001243500/2/34486 та №0001253500/2/34487, 14.12.2010 №0001243500/3/48463 та №0001253500/3/48464, в судовому порядку не оскаржувались, а тому є узгодженими.

31.03.2014 відповідачем сформовано податкову вимогу №193-25, відповідно до якої сума податкового боргу позивач за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток та з податку на додану вартість станом на 30.03.2014 становить 361661,29 грн.

Позивачем було оскаржено податкову вимогу у судовому порядку.

Разом з тим, позивач вирішив скористатися процедурою податкового компромісу в зв'язку з тим, що в провадженні Київського апеляційного адміністративного суду знаходиться справа № 826/15262/14 за позовом ПП Інтехінструмент на податкову вимогу ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 №193-25, якою донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 136703,19 грн, з податку на додану вартість у розмірі 103643,77 грн та штрафні санкції в розмірі 121314,33 грн.

Податковим кодексом України передбачено, що лише у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу не передбачена можливість відмови податкового органу у застосуванні податкового компромісу.

Крім того, слід зазначити, що згідно п.11 Підрозділу 9-2, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Норми п.102.1 ст.102 ПК визначають право контролюючого органу, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В той же час, позивач розпочав процедуру податкового компромісу щодо податкового боргу, який виник відповідно до податкових зобов'язань, визначених у вищезазначених повідомленнях-рішеннях за 2010 рік.

З огляду на приписи пункту 1 підрозділу 9-2 предметом податкового компромісу не може бути податковий борг, який виник відповідно до податкових зобов'язань, визначених в вищезазначених повідомленнях-рішеннях за 2010 рік, а перевірка по цих зобов'язанням контролюючим органом проводилась за періоди з 01.01.2007 по 31.12.2008, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки, за наслідками розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Приватного підприємства Інтехінструмент до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Приватне підприємство Інтехінструмент (код ЄДРПОУ 33882268, адреса: 02091, м. Київ, вул. Вербицького, 11-А, кв.60).

Відповідач - Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39479227, адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця,3).

Суддя: Н.А. Добрівська