Рішення

від 24.12.2018 по справі 826/11637/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/11637/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета Інженерінг ЛТД"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

від 16 квітня 2018 року №0001224001,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета Інженерінг ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року №0001224001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Бета Інженерінг ЛТД" не має об'єкта оподаткування, не провадить діяльність, що об'єктом оподаткування (не виробляє, не імпортує скраплений газ), у Товариства відсутні поставки для реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального, так як Товариство не здійснює продаж пального з АЗС, відсутні пункти реалізації пального, здійснює функцію посередника, у зв'язку з чим відсутній фактичний перехід права власності та відсутній об'єкт оподаткування. На думку позивача, ТОВ "Бета Інженерінг ЛТД" не було порушено підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, тому відсутні підстави до застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 117.3 статті 117 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04 вересня 2018 року.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки ТОВ "Бета Інженерінг ЛТД" займається реалізацією пального на підставі договорів поставки, а отже є платником акцизного податку, водночас позивач здійснював операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у порядку передбаченому Податковим кодексом України, чим порушив вимоги підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 зазначеного Кодексу.

Також, відповідачем на підтвердження своєї позиції до вказаного відзиву було надано копію висновку Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 06 липня 2018 року №126/18-е, зазначивши, що в залежності від того, чи у конкретному випадку виникають правовідносини з приводу реалізації пального, вирішується питання про необхідність подальшого віднесення суб'єкта господарювання до переліку осіб (суб'єктів), які реалізують пальне та його визнання платником акцизного податку з покладанням на такого суб'єкту обов'язків щодо реєстрації в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та реєстрації акцизних накладних в ЄРПН при купівлі-продажі нафтопродуктів.

14 вересня 2018 року позивач подав до суду відповідь на відзив, зазначивши, що відзив відповідача не спростовує доводів та аргументів викладених позивачем у позовній заяві.

Також, позивач зазначив, що наданий відповідачем висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 06 липня 2018 року №126/18-е не узгоджується з вимогами статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути взятий до уваги при вирішенні даної справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 13 листопада 2018 року для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 13 листопада 2018 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета Інженерінг ЛТД" (код ЄДРПОУ 21491551) взято на податковий облік в органах державної фіскальної служби 08 липня 1993 року, станом на час вирішення справи перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у період з 13 березня 2018 року по 16 березня 2018 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета Інженерінг ЛТД" (код ЄДРПОУ 21491551) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами-контрагентами при придбанні та реалізації підакцизних товарів (пального), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку звітності) із підприємствами-контрагентами за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2017 року.

Вказаною перевіркою було встановлено, що ТОВ "Бета Інженерінг ЛТД" здійснювало операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у порядку передбаченому Податковим кодексом України. Податковим органом встановлено порушення ТОВ "Бета Інженерінг ЛТД" підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 23 березня 2018 року №7/26-15-40-01/21491551.

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки позивач подав скаргу до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11 квітня 2018 року №15155/10/26-14-40-01-23 залишено висновки наведені в акті від 23 березня 2018 року №7/26-15-40-01/21491551 без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Актом перевірки, зокрема, було встановлено, що позивачем в період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2018 року було здійснено придбання підакцизного палива у наступних контрагентів-постачальників: ТОВ Поліхімікс (код ЄДРПОУ 37856933) та ТОВ Метіда (код ЄДРПОУ 34702464).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Поліхімікс було укладено Договір поставки нафтопродуктів від 19 вересня 2016 року №27СГ/16, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ Поліхімікс ) зобов'язується передати у власність Покупця (позивач) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СПБТ, ПБА (інших марок) (в подальшому - товар ), а Покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього Договору (а.с.51-52, Т-1).

Підпунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати (в т.ч. часткової), узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання.

Відповідно до підпункту 2.1 та 2.2 вказаного Договору, поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом Покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє Покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), термін поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах.

Перехід права власності на товар оформлюється актом приймання-передачі або відповідною накладною.

Між позивачем та ТОВ Поліхімікс до Договору поставки нафтопродуктів від 19 вересня 2016 року №27СГ/16 було укладено додаткові угоди (а.с.53-74).

Відповідно до вказаних додаткових угод Постачальник (ТОВ Поліхімікс ) зобов'язується передати у власність Покупця (позивач), а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти - газ скраплений ПТ, газ скраплений СПБТ, газ скраплений (надалі - Товар) за ціною та об'ємах вказаних в зазначених додаткових угодах. Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом. Місце поставки - с. Плюти, м. Бровари, Київська обл.

Як встановлено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, на виконання зазначених договорів ТОВ Поліхімікс складено і видано на адресу позивача видаткові накладні, що підтверджують приймання передачу скрапленого газу (а.с.113-135).

Між позивачем та ТОВ Метіда було укладено Договір постачання нафтопродуктів від 23 жовтня 2015 року №01/10, відповідно до умов якого Продавець (ТОВ Метіда ) зобов'язується передати у власність Покупця (позивач) товарно-матеріальні (в подальшому - товар ), а Покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього Договору (а.с.75-76, Т-1).

Підпунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати (в т.ч. часткової), узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання.

Відповідно до підпункту 2.1 та 2.2 вказаного Договору, поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом Покупця (само вивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє Покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), термін поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах.

Перехід права власності на товар оформлюється актом приймання-передачі або відповідною накладною.

Як встановлено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, на виконання зазначених договорів ТОВ Метіда складено і видано на адресу позивача видаткові накладні, що підтверджують приймання передачу вуглеводного скрапленого газу (а.с.136-137).

Також, податковим органом під час перевірки згідно бази даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що за період з 01 вересня 2016 по 30 квітня 2017 року постачальниками пального (ТОВ Поліхімікс , ТОВ Метіда ) було складено та зареєстровано на адресу позивача податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки (а.с.32-33).

Перевіркою встановлено, що позивачем в період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2017 року пальне в подальшому реалізовувалось Фермерському господарству Врожайне (Договір поставки від 20.09.2016 №015/09) та ТОВ Мета-Капітал (Договір поставки зрідженого вуглеводневого газу (пропан технічний, СПБТ) від 21.09.2016 №016/09), за умовами яких Продавець (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця зріджений вуглеводний газ (пропан технічний, СПБТ (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти Товар та оплачувати його вартість.

Вказаних договорів до матеріалів справи не надано, водночас в матеріалах справи наявні видаткові накладні, які на виконання зазначених договорів позивачем складено і видано на адресу ТОВ Мега-Капітал видаткові накладні, (а.с.138-155, 157, 159-163, Т-1) та на адресу Фермерського господарства Врожайне (а.с.164, 166, Т-1), що підтверджують приймання передачу вуглеводного скрапленого газу.

Зокрема, постачання товару здійснювалось ТОВ Маяк-КАП та ТОВ А-Ріалті , що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які на виконання рахунку-фактури від 16.11.2016 №030/11 позивачем складено і видано на адресу ТОВ А-Ріалті (а.с.156, 158, Т-1) та на виконання рахунку-фактури від 28.09.2016 №022/09 на адресу ТОВ Маяк-КАП (а.с.165 Т-1), що підтверджують приймання передачу вуглеводного скрапленого газу.

З таких операцій постачання, як зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, "Бета Інженерінг ЛТД" на адресу покупців було складено видаткові накладні на загальну суму 5 933 262,04 грн, у тому числі ПДВ 988 877,02 грн (а.с.138-166, Т-1).

Податковим органом під час перевірки згідно бази даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що за період з 01 вересня 2016 по 30 квітня 2017 року позивачем було складено та зареєстровано на адресу покупців податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки (а.с.35).

Як зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наданих до перевірки бухгалтерського обліку по рахункам 361 в бухгалтерському обліку позивача відносини з покупцями пального по відображені наступним чином: Дебет 361 - Кредит 702 - 5 933 262,04 грн (відображено дохід від реалізованого пального) (а.с.195, 197, 199, 201).

При цьому, позивачем не заперечується те, що позивач не був зареєстрований платником акцизного податку в період за який проводилась перевірка.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Тому, суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Як вже встановлено судом, позивач не був зареєстрований платником акцизного податку в період за який проводилась перевірка.

Пунктом 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України встановлено, що Здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Як встановлено судом на підставі долучених до матеріалів справи документів, предметом договорів поставки позивача з вказаними вище постачальниками було отримання пального у власність покупцю. Такі поставки здійснювались з наданням позивачу видаткових накладних на пальне та оприбуткуванням пального на його рахунках бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що подальша реалізація пального з вказаними вище покупцями товару, поставка та передача пального у власність останнім. Така передача здійснювалась з випискою позивачем видаткових накладних на пальне та списанням пального з рахунків бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи, що позивач фактично здійснив операції з реалізації пального (передбачає перехід права власності) без реєстрації платником акцизного податку, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафу передбаченого п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України.

Щодо посилань позивача на те, що у нього не виникає обов'язок щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних, оскільки у позивача відсутні власні (орендовані) АЗС, ним не здійснено фактичного отримання пального і фізичного відпуску пального кінцевим споживачам, тобто не відбувся фактичний руху пального через цього суб'єкта господарювання, оскільки такий можливий лише через АЗС, суд зазначає наступне.

Реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є не тотожними в розумінні Податкового кодексу України.

Метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов'язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб'єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Крім того, необхідно зазначити, що з метою посилення контролю за обігом підакцизного товару з 1 березня 2016 року набрали чинності і зміни до Податкового кодексу України внесені Законом України від 24.12.2015 року № 909-VII у частині запровадження акцизних накладних при реалізації пального, єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального (ст.ст. 231, 232 Податкового кодексу України).

Так, зокрема п. 213.1 доповнено пп. 213.1.12 яким визначено, що об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Таким чином, облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим. При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об'єкта оподаткування відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Проте такий облік можливий лише за умови реєстрації суб'єкта господарювання платником акцизного податку.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року №815/2461/17.

Оскільки, як було встановлено вище, позивачем реалізовувалось пальне без реєстрації платником акцизного податку, тому висновки викладені в акті податкової перевірки позивача щодо порушення "Бета Інженерінг ЛТД" підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Щодо наданого контролюючим органом Висновку науково-правової експертизи на запит ГУ ДФС у м. Києві, затвердженого Головою ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 06.02.2018 року Н.М. Пархоменко (вих. № 126/18-е від 06.02.2018року), суд зазначає наступне.

Згідно вказаного висновку, в контексті переданого на вирішення питання науково-правової експертизи експерт дійшов висновку про те, що суб'єкт господарювання є платником акцизного податку в розумінні п.п. 212.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу якщо відповідно до видаткових та податкових накладних ним здійснюються операції з отримання палива та його подальшої реалізації з одночасним отриманням (наданням) смарт-карток і талонів на таке пальне, та якщо в бухгалтерському обліку зазначена операцій відображена як оприбуткування/списання пального.

При цьому, об'єкт оподаткування акцизним податком відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу виникатиме у разі, якщо обсяги реалізованого пального за смарт-картками та талонами на пальне перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку (постачальників), за які сплачено акцизний податок.

Відповідно до статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Зміст висновку експерта у галузі права встановлюється статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обовязковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань (стаття 113 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов'язком суду.

При цьому, такий висновок може стосуватися лише передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Натомість, наданий висновок експерта в галузі права стосується питань застосування законодавства України, при цьому питання, визначені приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах даної справи не виникали.

З огляду на вищенаведене наданий відповідачем висновок експерта в галузі права не приймається судом до уваги.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі №826/6667/16 (номер провадження №К/9901/44343/18).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета Інженерінг ЛТД" відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова