Рішення

від 12.12.2018 по справі 757/42617/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42617/18-ц

Категорія 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Петровій Ю.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення сервітуту та визнання особи такою, що втратила право користування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3.) про припинення сервітуту визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, в якому просить визнати припиненим сервітут ОСОБА_3 на користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Будинок), що належить на праві власності ОСОБА_2, та визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування Будинком.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що право користування Будинком (сервітут) виник у відповідача як у колишнього власника Будинку. Відповідно, відчуживши право власності (яке складається з прав володіння, користування та розпорядження) відповідач продав/відчужив і право користування.

Також на думку позивача, право користування Будинком (сервітут) відповідача припинився у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 фактично виселився та не проживає у будинку, тобто не користується сервітутом, понад три роки підряд.

В обґрунтування власної позиції, позивач також просив викликати для дачі показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які регулярно бувають у Будинку та можуть підтвердити не проживання відповідача в будинку протягом вказаного позивачем строку.

19.09.2018 р. ухвалою Печерського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.11.2018 р. позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2018 року у цивільній справі відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення сервітуту та визнання особи такою, що втратила право користування та призначено до судового розгляду на 12.12.2018 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості та посилаючись на недостовірність обставин викладених в позові. Зокрема, відповідач наполягав, що між ним, позивачем та ОСОБА_7 укладено усний договір користування Будинком, за яким позивач, як власник будинку надає відповідачу та ОСОБА_7 право безоплатного користування Будинком. Відтак, не припинена обставина, яка була підставою для встановлення сервітуту (права користування Будинком), адже дану домовленість сторони не скасовували.

Відповідач визнавав факт не проживання у Будинку протягом більше трьох років, однак пов'язував дану обставину із перешкодами у користуванні Будинком зі сторони позивача. Також, відповідач стверджував, що внаслідок не допуску до Будинку, інша сторона трьохстороннього договору ОСОБА_7 також припинив своє користування Будинком.

Крім цього, відповідач 12.12.2018 року подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та заперечував щодо існування будь-яких договорів та домовленостей між позивачем та відповідачем.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

02.06.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач продав/передав у власність позивача Будинок.

Після продажу будинку, відповідач не змінив реєстрацію місця проживання, і на момент розгляду справи відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно жодних майнових прав третіх осіб на Будинок, окрім права власності позивача, не зареєстровано.

Згідно приписів ст. 759 ЦК України, договір за яким надається право користування майном (в тому числі нерухомим - Будинком, частиною будинку) іменується договором найму (оренди).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 811 ЦК України, договір найму житла укладається у письмовій формі.

Суд встановив, що ні позивач, ні відповідач не надали жодних доказів наявності трьохстороннього договору про передачу/надання права користування Будинком між позивачем, відповідачем та ОСОБА_7 Слід зазначити, що наряду з цим, судом встановлено відсутність будь-яких доказів того, що відповідач сплачує будь-якого роду платежі за користування та/або утримання Будинку.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивач та ОСОБА_7 перебувають в зареєстрованому шлюбі. В силу приписів ст. 405 ЦК України, ОСОБА_7 має право на користування Будинком за законом, як член сім'ї позивача. Відповідно, останньому не потрібно укладати договір найму, оренди тощо для користування Будинком.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів факту вчинення позивачем перешкод відповідачу та ОСОБА_7 перешкод у користуванні Будинком, на які, як на підставу відмови в позові посилався відповідач.

Більше того, на підставі показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 суд встановив, що у Будинку проживає позивач разом із членом сім'ї - ОСОБА_7, який не проживав у будинку лише протягом коротких періодів, зокрема: з початку грудня 2015 р. по середину січня 2016 р., а також з грудня 2016 р. по середину січня 2017 р., чим спростовується твердження відповідача про не проживання ОСОБА_7 в будинку, а також про те, що останньому чиняться будь-які перешкоди в користуванні Будинком.

Щодо відповідача, то обставина зазначена позивачем та відповідачем, про не проживання першого в будинку протягом останніх трьох років підтверджується і показами вказаних свідків.

Підсумовуючи вище викладене, відсутні будь-які докази того, що між позивачем, відповідачем та ОСОБА_7 укладалась угода/договір про передачу/надання права користування Будинком або його частиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ч. 1 ст. 406 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

При продажу будинку відповідач не знявся з реєстрації та не зареєстрував своє нове місце проживання відповідно до норм Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні .

В силу приписів вказаного закону місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З огляду на зазначене, реєстрація місця проживання відповідача у будинку надає йому право користування чужим житлом. Тобто, за своєю правовою природою у зв'язку із не зняттям з реєстрації після продажу Будинку у відповідача виник сервітут на підставі закону.

Згідно п. п. 5 ч. 1 ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України, сервітут, тобто право користування, припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Згідно ч. 2 ст. 406 ЦК України, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Так, враховуючи факт припинення підстави виникнення права користування у відповідача будинком за адресою: АДРЕСА_1, а саме припинення права власності на цей Будинок та встановлений судом факт не проживання відповідача у будинку протягом трьох років підряд, тягне за собою припинення сервітуту.

На думку суду, встановлена обставина щодо не проживання іншого користувача Будинку ОСОБА_7 протягом встановлених періодів у будинку, на які посилався відповідач у своєму відзиві, жодним чином не впливає на кваліфікацію, суть та зміст правовідносин між позивачем та відповідачем щодо права користування Будинком, а відтак, не заслуговує уваги.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження своїх доводів відповідач не надав.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання сервітуту припиненим та визнання особи такою, що втратила право користування будинком підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1121361531.1 від 30.08.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 704,80 грн. у відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 405, 406, 759, 810, 811 Цивільного кодексу України; ст.ст. 12, 13, 77, 78, 81, 141, 142, 200, 263-265, 267, 273, 280-282, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення сервітуту та визнання особи такою, що втратила право користування - задовольнити.

Сервітут ОСОБА_3 на користування будинком АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, визнати припиненим та визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Печерським РУГУ МВС України в місті Києві 26.07.1996 року, РНОКПП НОМЕР_1, 01015, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 19.06.2007 року, РНОКПП НОМЕР_2, 01015, АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Визначити час проголошення повного рішення о 17 год. 57 хв. 20.12.2018 року.

Суддя І.В. Григоренко