Рішення

від 22.12.2018 по справі 200/11448/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 р. Справа№200/11448/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу №14 Автомобилист-1 до виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області, треті осіби, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення №611/8 від 20.08.2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Житлово-будівельний кооператив №14 Автомобилист-1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №611/8 від 20.08.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у червні 2018 року позивачу стало відомо про оскаржуване рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області від 20.08.2008 року № 611/8 про надання дозволу ОСОБА_1 на реконструкцію квартири АДРЕСА_1, а також про постанову Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 року, якою зобов'язано виконавчий комітет Слов'янської міської ради Донецької області розглянути відповідно до чинного законодавства заяву ОСОБА_1 щодо переведення з житлового у нежитловий фонд вказаної квартири.

Позивач, посилаючись на приписи Конституції України, частини 3 статті 7 Житлового кодексу Української РСР, Цивільного кодексу України вважає рішення Слов'янської міська рада від 20.08.2008 року № 611/8 протиправним, оскільки воно прийнято в супереч вимогам чинного законодавства, без згоди загальних зборів членів кооперативу - Житлово-будівельного кооперативу №14 Автомобилист-1 . Також позивач зазначив, що відповідачем за основу для прийняття рішення було взято постанову Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 року, яке не містить ані номеру справи, яка розглядалася, ані П.І.Б. судді, що підписували постанову. Більш того, вказана постанова відсутня у реєстрі ВАС України, про що свідчить відповідь відповідача на звернення позивача.

Виходячи з наведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області від 20.08.2008 року № 611/8 про надання дозволу ОСОБА_1 на реконструкцію квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою від 31 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача. Також залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2.

15 листопада 2018 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області від 20.08.2008 року № 611/8 про надання дозволу ОСОБА_1 на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 прийнято на підставі звернення ОСОБА_3, статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , положення про порядок переводу житлових приміщень в нежитлові для розміщення об'єктів невиробничої сфери га території Слов'янської міської ради від 26.07.2006 року № 456/11, постанови Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 року. Наданий пакет документів відповідав вимогам вищевказаних нормативно-правових актів і було прийнято рішення виконавчим комітетом, яким було дозволено ОСОБА_1 реконструкцію квартири АДРЕСА_1 під перукарню, з подальшим переведенням у нежитлове приміщення. Відповідач звертає увагу на те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 року зобов'язано виконавчий комітет Слов'янської міської ради Донецької області розглянути звернення ОСОБА_1 про переведення з житлового у нежитловий фонд вказаної квартири без вимоги згоди на це загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу №14 Автомобилист-1 . Також відповідач зазначив, що предметом спору у вказаній адміністративній справі була саме відмова виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області ОСОБА_1 у наданні дозволу на реконструкцію квартири у зв'язку з відсутністю згоди загальних зорів членів Житлово-будівельного кооперативу №14 Автомобилист-1 .

У зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що рішення відповідає вимога чинного законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

23 листопада 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що відповідач, посилаючись на ст. 19, 124, 129 Конституції України стверджує, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, і відповідно, іншого вибору у відповідача не було, як виконати постанову Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 р., якою зобов'язано Виконком прийняти оскаржуване рішення без згоди загальних зборів ЖБК 14 Автомобилист-1 . Однак, у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України Про незалежність судової влади від 13.06.2007 № 8 наголошується, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені. У свою чергу неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так, відповідач, знаючи, що чинним законодавством України, у тому числі, його власним рішенням №456/11 від 26.07.2006 р. передбачено обов'язкову згоду ЖБК, зважаючи на те, що у постанові ВАС України мова йде про те, що квартира ОСОБА_1 належить на підставі договору купівлі-продажу, а відповідачу надано договір дарування, враховуючи той факт, що у постанові ВАС України від 15.03.2007 р. жодних посилань на норми чинного законодавства України, окрім ст. 384 ЦК України, що суперечить ст. 232 КАС України в редакції від 11.03.2007 р., не вжив жодних заходів для з'ясування неправосудності рішення - постанови ВАС України від 15.03.2007 р., при цьому, будучи стороною розглянутої справи. У зв'язку з наведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

06 грудня 2018 року відповідачем подано свої заперечення щодо відповіді на відзив, в яких зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст.129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. На теперішній час ні виконавчий комітет, ні позивач не мають будь-якої інформації стосовно скасування постанови Вищого Адміністративного суду України від 15 березня 2007 року. Тому, посилання позивача на п.10 постанови Пленуму Верховного суду України Про незалежність судової влади від 13.06.2007 № 8 про те, що судові рішення є законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені, взагалі не може бути прийнято до уваги. У зв'язку з викладеним, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу №14 Автомобилист-1 .

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач - Житлово-будівельний кооператив №14 Автомобилист-1 є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 23034326, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Рози Люксембург (на теперішній час - Поштова), будинок 12, місто Слов'янськ, Донецька область, 84122, про що довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12). Згідно статуту Житлово-будівельного кооперативу №14 Автомобилист-1 , кооператив здійснює комплексне обслуговування будинку № 12 по вулиці Поштова у місті Слов'янськ (а.с. 13-25).

20 серпня 2008 року виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області прийнято рішення № 611/8 про надання дозволу ОСОБА_1 на реконструкцію квартири АДРЕСА_1. Рішення прийнято на підставі звернення ОСОБА_3, статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , положення про порядок переводу житлових приміщень в нежитлові для розміщення об'єктів невиробничої сфери га території Слов'янської міської ради від 26.07.2006 року № 456/11, постанови Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 року (а.с. 34). Пунктом 2 та 3 вказаного рішення зобов'язано ОСОБА_1 отримати в управлінні архітектури та містобудування архітектурно-планувальне завдання, а також узгодити в управлінні архітектури та містобудування проект реконструкції, узгодити та отримати дозвіл на проведення відповідних робіт в інспекції містобудування.

Позивач оскаржує вищевказане рішення, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства, а саме прийнято без згоди загальних зборів членів кооперативу.

Враховуючи, що позивач дізнався про наявність оскаржуваного рішення у червні 2018 року, доказів протилежного не надано, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.

Частиною 3 статті 7 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнено в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнено в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Разом з тим, рішенням Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 року у справі № 2-316-04 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Слов'янської міської ради, зобов'язано виконавчий комітет Слов'янської міської ради Донецької області розглянути відповідно до чинного законодавства звернення ОСОБА_1 про переведення з житлового у нежитловий фонд вказаної квартири АДРЕСА_1 без вимоги згоди на це загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу № 14 Автомобілістів (а.с. 35-36).

Задовольняючи позов Вищого адміністративного суду України дійшов висновку, що ОСОБА_1, який є власником виплаченої квартири в Житлово-будівельному кооперативі та має право розпоряджатися нею без згоди кооперативу.

У відповідності до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи обов'язковість вищевказаної постанови Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 року, постанова є чинною та не скасована, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачем за основу для прийняття рішення було взято постанову Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007 року, яке не містить ані номеру справи, яка розглядалася, ані П.І.Б. суддів, що підписували постанову, а також, вказана постанова відсутня у реєстрі ВАС України, оскілки судом витребувана зі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та досліджена безпосередньо адміністративна справа № 2-316-04 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Слов'янської міської ради, в якій наявні всі необхідні реквізити та оригінали рішень судів із зазначенням прізвищ та ініціалів суддів (а.с. 64, 69).

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року у справа № 1-9/2009 зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як встановлено судом оскаржуваним рішенням надано дозвіл ОСОБА_1 на реконструкцію квартири АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу від 10.01.2018 року вищевказана квартира відчужена та належить ОСОБА_2 (а.с. 33). На підставі вищевказаного договору ОСОБА_2 повідомив Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих/будівельних робіт, а саме: право на будівництво передано ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 10.01.2018 року (а.с. 80-81).

Також суд зазначає, що порушення певних Державно будівельних норм України під час будівельних робіт з реконструкції квартири не є підставою для скасування рішення виконавчого комітету про надання дозволу на реконструкцію квартири з переведенням житлового приміщення у нежитловий фонд.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для скасування рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області № 611/8 від 20 серпня 2008 року, а відтак позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу №14 Автомобилист-1 до виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області, треті осіби, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення №611/8 від 20.08.2008 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу №14 Автомобилист-1 (місцезнаходження: вулиця Поштова, будинок 12, місто Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 23034326) до виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області (місцезнаходження: пл. Соборна, будинок 2, місто Слов'янськ, Донецької області, 84122, код ЄДРПОУ 33112931), треті осіби, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) про визнання протиправним та скасування рішення №611/8 від 20.08.2008 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.