Рішення

від 27.12.2018 по справі 0540/9543/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 р.                                                             Справа№0540/9543/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Новотроїцьке рудоуправління” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14 вересня 2018 року №0004014206,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство “Новотроїцьке рудоуправління” (85732, Донецька обл., Волноваський район, смт. Новотроїцьке, вул. Радянська, буд. 85) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14 вересня 2018 року №0004014206на суму 1311384,00 грн. Позов вмотивовано тим, що висновки акту перевірки є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України. Господарські операції з ТОВ “Імпульс-2008” та ТОВ “Промтехавтоматика” підтверджені первинними бухгалтерськими документами, носять реальний характер, що дає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

3 жовтня 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду (суддя Галатіна О.О.) відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання.

17 жовтня 2018 року та 29 жовтня 2018 року ухвалою суду (суддя Галатіна О.О.) відкладено підготовче засідання на 29 жовтня 2018 року та 29 листопада 2018 року відповідно.

28 листопада 2018 року ухвалою суду (суддя Галатіна О.О.) закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 4 грудня 2018 року.

Судове засідання призначене на 4 грудня 2018 року не відбулося.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 4 грудня 2018 року справу передано на розгляд судді Кошкош О.О.

5 грудня 2018 року ухвалою суду (суддя Кошкош О.О.) прийнято до провадження адміністративну справу №0540/9543/18-а та призначено розгляд справи на 19 грудня 2018 року.

У судове засідання призначене на 19 грудня 2018 року представник позивача з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що плановою документальною перевіркою встановлено заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.18) декларації з податку на додану вартість у розмірі 874256 грн.., в т.ч. вересень 2015 року – 178571 грн., лютий 2018 року – 695685 грн. по операціям з ТОВ “Імпульс-2008” та ТОВ “Промтехавтоматика”, які фактично не здійснювались в межах господарських операцій та не мали реального характеру. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються доказами, просив задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Новотроїцьке рудоуправління» (ідентифікаційний код 00191810), зареєстровано як юридична особа, про що 19.07.2000до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

Позивачем до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС подані податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 року, вересень 2015 року. З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, зокрема, включення до податкового кредиту відповідного періоду сум податку на додану вартість.

Відповідач - Офіс великих платників податків ДФС, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

17 серпня 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехавтоматика» (код 32788178) лютий 2018 року та ТОВ «Імпульс-2008» (код 35751643) період взаємовідносин вересень 2015 року за результатом якої складено акт №81/28-10-47-06/00191810. (том 1 а.с.14-37)

В зазначеному вище акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, ст..200, п.201.7 ст. Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.18) декларації з податку на додану вартість у розмірі 874256 грн.., в т.ч. вересень 2015 року – 178571 грн., лютий 2018 року – 695685 грн.

14 вересня 2018 року за результатом розгляду заперечення до акту документальної планової перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області надано відповідь №31685/10/05-99-14-13-16, якою висновки акту визнані правомірними. (том 8 а.с.167-231

2 серпня 2018 року на підставі акту перевірки від 17.08.2018 №81/28-10-47-06/00191810 контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення:

№0004014706, яким за порушення абз «а» п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, ст.200, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1311384,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням – 874256 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 437128,00 грн. . (том 1 а.с. 49)

Порушення, виявлені під час перевірки та зазначені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що видаткова накладна ТОВ «Імпульс-2008» виписана пізніше ніж залізнична накладна, тобто транспортування відбулося до його відвантаження; крім того добувач вугілля ТОВ «ГОВ «Алмазна» знаходиться в м.Красний Луч, тобто на непідконтрольній території України; постачальниками контрагента є підприємства, які також знаходяться на непідконтрольній території України; за аналізом податкової інформації встановлена відсутність придбання ТОВ «Промтехавтоматика» будь яких ТМЦ у підприємства зазначеного в сертифікаті якості; крім того відповідь від ТОВ «Промтехавтоматика» на можливість проведення зустрічної звірки не надано; у зв'язку з чим неможливо встановити реальне джерело походження запчастин. (ТОВ «БВФ Агрокомплект»). (том.1 а.с.18 -35)

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, крім вимог чинного податкового законодавства щодо включення до складу податкового кредиту лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами), податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічні вимоги до правомірності визначення податку на прибуток містяться в пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, згідно якого платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, надано визначання витратам, як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Про реальність вчинення платником податків господарських операцій може свідчити наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. За наслідком таких операцій має відбутися зміна зобов'язань чи власного капіталу платника, що має відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому, відомості, що містяться у податкових накладних, так і в інших первинних документах, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, що є визначальним при вирішенні заявлених позовних вимог

Щодо взаємовідносин ТОВ «Промтехавтоматика» з ПАТ «Новотроїцьке рудоуправління» суд встановив наступне.

27 грудня 2013 року між постачальником ТОВ «Промтехавтоматика» та ПАТ «Новотроїцьке рудоуправління» укладено договір поставки №290/8-13. Згідно умов договору найменування товару, його кількість, строк поставки вказується в Специфікаціях. Також підписані додаткові угоди. (том 1 а.с.53-54)

На виконання умов договору підписано акт приймання Н-28254 від 02.02.2018 на товар – площадка ліва, площадка права, виписано приходний ордер від 02.02.2018 №184, видаткова накладна від 02.02.2018 №5, рахунок на оплату від 18.01.2018 №6; специфікація від 18.01.2018 №41, надано сертифікат якості (том 1 а.с.73-78)

30 листопада 2017 року між постачальником ТОВ «Промтехавтоматика» та ПАТ «Новотроїцьке рудоуправління» укладено договір поставки №566/16-17. Згідно умов договору найменування товару, його кількість, строк поставки вказується в Специфікаціях. (том 1 а.с.70-72)

На виконання умов договорів підписано акт приймання Н-28340 від 15.02.2018 на товар – стріла, виписано приходний ордер від 19.02.2018 №284, видаткова накладна від 14.02.2018 №6, рахунок на оплату від 29.01.2018 №10; специфікація від 18.09.2017 №42, надано сертифікат якості; виписано приходний ордер на товар палець ланки гусеничної від 19.02.2018 №285, видаткова накладна від 14.02.2018 №7, рахунок на оплату від 05.02.2018 №12; специфікація від 27.12.2017 №1, підписано акт приймання Н-28349 від 15.02.2018 на товар – привод, круг роликовий, виписано приходний ордер від 19.02.2018 №297, видаткова накладна від 14.02.2018 №8, рахунок на оплату від 26.01.2018 №9; специфікація від 18.09.2017 №41, надано сертифікат якості; підписано акт приймання Н-28417 від 28.02.2018 на товар – рукоять, виписано приходний ордер від 28.02.2018 №382, видаткова накладна від 23.02.2018 №11, рахунок на оплату від 20.02.2018 №13; специфікація від 31.03.2017 №35, надано сертифікат якості; підписано акт приймання Н-28416 від 28.02.2018 на товар – стойка двуноги, виписано приходний ордер від 28.02.2018 №381, видаткова накладна від 23.02.2018 №12, рахунок на оплату від 18.01.2018 №5; специфікація від 18.01.2018 №41, надано сертифікат якості; підписано акт приймання Н-28418 від 28.02.2018 на товар – кузов, виписано приходний ордер від 28.02.2018 №389, видаткова накладна від 28.02.2018 №13, рахунок на оплату від 15.01.2018 №3; специфікація від 27.12.2017 №1, надано сертифікат якості. (том 1 а.с.79-114, том 2 а.с. 101-109)

ТОВ «Промтехавтоматика» виписані податкові накладні від 02.02.208 №1,від 14.02.2018 №2, від 14.02.2018 №3, від 14.02.2018 №4, від 23.02.2018 №7, від 23.02.2018 №6, від 28.02.2018 №8. (том1 а.с.119-131)

Оплата за товар здійснена шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів, про що свідчать платіжні доручення. (том 1 а.с.133 – 137)

На підтвердження транспортування товару надані товарно-транспортні накладні, подорожні листи. (том1 а.с.142-146)

Поставлені ТОВ “Промтехавтоматика” коплектучі запчастини використовувались в господарській діяльності позивача, а саме в поточному ремонті обладнення, про що свідчать надані первинні бухгалтерські документи.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Імпульс-2008» з ПАТ «Новотроїцьке рудоуправління» суд встановив наступне.

11 листопада 2014 року між покупцем ПАТ «Новотроїцьке рудоуправління» та ТОВ «Імпульс-2008» укладено договір №150/16-14, предметом якого є передача та оплата матеріально-технічних ресурсів, кількість, якість яких вказується в специфікаціях. (том 1 а.с.149-152)

На виконання умов договору підписані специфікації №1 від 11.11.2014, №2 від 15.09.2015, №3 від 30.10.2015 на поставку вугілля, золи залізничним транспортом (том 1 стр.153 -155)

На виконання умов договорів підписано акт приймання Н-24475 від 28.09.2015 на товар – вугілля, виписано прибутковий ордер від 29.09.2015 №609, видаткова накладна від 2.09.2015 №5, рахунок на оплату від 21.09.2015 №21/09-1, надано якісне посвідчення. (том 1 а.с.156 – 159, 164)

ТОВ «Імпульс-2008» виписана податкова накладна від 21.09.2015 №6. (том 1 а.с.160)

Оплата за товар здійснена шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів, про що свідчить платіжне доручення. (том 1 а.с.161)

В підтвердження використання вугілля у господарській діяльності надані акти комісій, відомості складського обліку. (том 1 а.с.165-215, том 2 а.с.19-32)

Щодо зауваження відповідача про відсутність у ТОВ “Імпульс-2008” дозволу на видобуток вугілля, що унеможливлює останнім поставку вугілля позивачу, суд зазначає наступне.

На суб'єктів господарювання, які мають намір придбати товар, діючим законодавством не покладено обов'язок відслідковувати походження цих ТМЦ. Суд зазначає, що вугілля, яке придбано у ТОВ «Імпульс-2008» доставлено на залізничну станцію Велико-Анадоль, після чого товар отримано позивачем та використано на опалення приміщень підприємства. (том1 а.с.162-164, том 2 а.с.104-106)

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство “Новотроїцьке рудоуправління” є виробником продукції, має власні основні засоби (цехи), трудові ресурси, спеціалізується видобутку декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. Підприємство має повний технологічний цикл виробництва, починаючи з добутку сировини, завершуючи випуском готової продукції.

Тобто, саме для використання у виробничому процесі придбавалися матеріали та послуги у контрагентів.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод.

Посилання відповідача на неможливість встановлення реальних джерел походження придбаного товару у ТОВ «Імпульс-2008» та ТОВ «Промтехавтоматика» не є належним доказом твердження про безтоварність господарських операцій.

Отже, аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Імпульс-2008» та ТОВ «Промтехавтоматика» виконані господарські операції по поставці Товарів дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, належних доказів, що вони вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків в матеріалах справи відсутні.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях,позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених вІнформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції” ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, у справі “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: “На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання”.

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання “справедливого балансу” між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що “справедливий баланс” не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій по операціям з контрагентами.

Відтак, підсумовуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір платіжним дорученням від 26 вересня 2018 року №4689 у сумі 19670,76 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Новотроїцьке рудоуправління” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14 вересня 2018 року №0004014206 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14 вересня 2018 року №0004014706.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь Приватного акціонерного товариства “Новотроїцьке рудоуправління” судові витрати у розмірі 19670 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 76 коп.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                 Кошкош О.О.