Рішення

від 21.12.2018 по справі 120/4281/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2018 р. Справа № 120/4281/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кончаківського Романа Сергійовича (вул. Героїв України, 8, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24400)

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кончаківського Романа Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 31472,80 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що у спірній постанові не вказано розміру заборгованості, періоду за який вона утворилася, не зазначено розрахунку заборгованості по роках (за 3 роки). Крім того, позивач зазначив, що резолютивна частина оскаржуваної постанови всупереч вимог чинного законодавства України не містить порядку та строків її оскарження. Вважає рішення державного виконавця про накладення штрафу на позивача незаконним, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Однак, 18.12.2018 року на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Крім того, позивач вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

З урахуванням викладеного, суд вирішує даний спір за наявними матеріалами на підставі ч. 6. ст. 162 КАС України.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На виконанні у Бершадському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження ВП №28552960 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-1477, виданого 22.09.2010 року, Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини (сина) в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, до досягнення сином повноліття.

06.09.2018 року головним державним виконавцем Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кончаківського Романа Сергійовича, вжито примусових заходів до боржника, які передбачені Закону України Про виконавче провадження .

Зокрема, головним державним виконавцем 06.09.2018 року прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 31472,80 грн., що становить 50 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження № 1404 (далі Закону № 1404).

Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.

Суд звертає увагу відповідача, що абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вказану статтю доповнено цією нормою згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Згідно з статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2015 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" введена лише з 28.08.2018 році, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.

Крім того, відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом'якшує відповідальність особи.

Окрім того, суд зазначив, що у постанові про накладення штрафу головний державний виконавець Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кончаківського Романа Сергійовича від 06.09.2018 року ВП №28552960 визначив, як юридичну підставу статтю 75 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої передбачена відповідальність за невиконання рішення у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає відповідно 1 700,00 грн.

Відтак, посилання у постанові про накладення штрафу як юридичну підставу ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої був накладений на позивача штраф у розмірі 31472,80 грн., взагалі відсутнє.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови покладено на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 31472,80 грн.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кончаківського Романа Сергійовича від 06.09.2018 року ВП №28552960 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 31472,80 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 34821997, адреса: вул. Героїв України, 8, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24400).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1)

Відповідач: головний державний виконавець Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кончаківського Романа Сергійовича (адреса: вул. Героїв України, 8, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24400)

Повний текст рішення виготовлено: 21.12.2018

Суддя Чернюк Алла Юріївна