Рішення

від 22.12.2018 по справі 140/1991/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/1991/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 кооператив Термнівський про визнання частково протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання частково протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1994 року у власності позивача перебуває побудований у встановленому порядку та введений в експлуатацію гараж № 160а, що розташований по вул. Теремнівська, 85а в м. Луцьку. Позивач є членом ОСОБА_2 кооперативу Теремнівський , на земельній ділянці якого і розташований зазначений гараж, який є нерухомим майном.

У вересні 2018 року позивачу стало відомо про рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.03.2016 № 156-16 Про демонтаж металевих конструкцій на вул. Писаревського, 9, 11 , яким зобов'язано власників металевих конструкцій, що розташовані без правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. Писаревського, 9, 11 (згідно з переліком, наведеним в додатку), протягом 5 днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати їх за власний рахунок.

Позивач вважає, що вказане рішення в частині демонтажу належного ОСОБА_1 гаражу № 160а по вул. Теремнівській, 85а є протиправним з таких підстав.

Відповідно до підпункту 2.5.5.1.13 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2, на об'єктах благоустрою міста забороняється самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми.

Проте, належний позивачу гараж не є рекламоносієм, конструкцією, інформаційно-рекламним плакатом чи стаціонарною малою архітектурною формою, а є нерухомим майном відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження, що розміщений на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 кооперативу Теремнівський .

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.03.2016 № 156-16 Про демонтаж металевих конструкцій на вул. Писаревського, 9, 11 в частині, що стосується демонтажу гаража № 160а по вул. Теремнівській, 85а ОСОБА_1

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово, а також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 кооператив Теремнівський (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 16.11.2018 (а. с. 89-92) представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте правомірно, при цьому, спірний гараж є тимчасовою спорудою, а не об'єктом нерухомості, який не розміщений на земельній ділянці кооперативу та за відсутності правовстановлюючих документів підлягає демонтажу.

12.11.2018 на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_2 кооперативу Теремнівський від 09.11.2018 № 41, у яких підтверджено, що позивач є членом цього кооперативу та власником гаража № 160а з 1994 року, який знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні кооперативу (а. с. 83).

Крім того, 28.11.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у яких доводи відзиву позивач заперечує з огляду на те, що вони не підтверджені відповідними доказами (а. с. 110-111).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є членом ОСОБА_2 кооперативу Теремнівський та йому належить гараж № 160а, розташований по вул. Теремнівська, 85а в м. Луцьку, загальною площею 18,9 кв. м., площа основи 19,5 кв. м., який побудований господарським способом та введено в експлуатацію у 1994 році, та знаходиться на земельній ділянці площею 1,147 га (кадастровий номер 0710100000:34:034:0082), що підтверджується довідкою ОСОБА_2 кооперативу Теремнівський від 19.04.2018 № 34 (а. с. 54), поясненнями ОСОБА_2 кооперативу Теремнівський від 09.11.2018 № 41 (а. с. 83).

23.03.2016 Виконавчий комітет Луцької міської ради прийняв рішення № 156-16 Про демонтаж металевих конструкцій на вул. Писаревського, 9, 11 , пунктом 1 якого зобов'язано власників металевих конструкцій, що розташовані без правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. Писаревського, 9, 11 (згідно з переліком, наведеним в додатку), протягом 5 днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати їх за власний рахунок (а. с. 56).

Копію вказаного рішення було надано представнику позивача згідно із листом Виконавчого комітету Луцької міської ради від 21.09.2018 № М-3473-270 (а. с. 55).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до підпункту 7 пункту а статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів від 06.09.2005 № 2807-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 2807-IV) благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Як передбачено частиною першою статті 73 Закону № 280/97-ВР, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2 Про Правила благоустрою міста Луцька затверджені Правила благоустрою міста Луцька.

Згідно із пунктом 1 цих Правил (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) Правила благоустрою міста Луцька (далі - Правила) установлюють порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою міста Луцька, визначають права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою на території міста. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини і містять загальнообов`язкові норми, щодо порядку здійснення благоустрою, належного утримання та раціонального використання територій міста, організації упорядкування і охорони об`єктів благоустрою міста, за порушення яких настає відповідальність, передбачена законодавством України.

Відповідно до підпункту 2.5.5.1.13 Правил на об'єктах благоустрою міста забороняється: самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми.

Пунктом 9.3.5 Правил передбачено, що малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується, як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені об'єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені приписом строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не набуває права власності на них.

Пунктом 9.4 Правил регламентований порядок демонтажу самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд та конструкцій, який включає в себе такі положення: демонтаж, перевезення, зберігання самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд та конструкцій, власники яких ухиляються від демонтажу (або власники яких не відомі), відновлення благоустрою на місці самовільного їх встановлення, здійснюється за кошти місцевого бюджету.

Як вбачається із оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.03.2016 № 156-16 Про демонтаж металевих конструкцій на вул. Писаревського, 9, 11 , воно прийняте на підставі Законів № 280/97-ВР, № 2807-IV та Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2.

При цьому, приймаючи вказане рішення щодо належного позивачу гаража, відповідач виходив з того, що це є металева конструкція, тимчасова споруда.

Проте, як убачається із технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна (гараж № 160а в ГК Теремнівський по вул. Теремнівська, 85а в м. Луцьку) (а. с. 51-53) та висновку експертного будівельно-технічного дослідження Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту від 30.07.2018 № 8528 (а. с. 47-50), гараж № 160а в ОСОБА_2 кооперативі Теремнівський по вул. Теремнівська, 85а в м. Луцьку є об'єктом нерухомого майна.

Відтак, оскільки Правилами благоустрою міста Луцька, затвердженими рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2, передбачена можливість прийняття Виконавчим комітетом Луцької міської ради рішень про демонтаж лише самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд та конструкцій, а належний позивачу гараж є об'єктом нерухомого майна, тому суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення у частині демонтажу спірного гаража.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що за правилами статті 376 Цивільного кодексу України спори щодо об'єктів нерухомого майна, які є самочинним будівництвом, вирішуються у судовому порядку.

Суд при вирішенні спору виходить з того, що оскаржуване рішення стосується належного позивачу гаражу, що не заперечується усіма учасниками справи, а відтак вказаним рішенням порушені права позивача.

Крім того, на думку суду, оскільки позивачу про оскаржуване рішення стало відомо у вересні 2018 року після отримання на запит представника листом від 21.09.2018 № М-3473-270 копії цього рішення, тому суд дійшов висновку, що даний позов подано з дотриманням шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

Суд також звертає увагу, що при вирішенні цієї справи правова оцінка наявності у позивача дозвільних та правовстановлюючих документів на спірний гараж не надається, оскільки відсутність у відповідача повноважень на прийняття рішення про демонтаж об'єктів нерухомого майна є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, оскільки до повноважень виконавчого комітету Луцької міської ради не належить прийняття рішень про демонтаж об'єктів нерухомого майна та при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач помилково виходив з того, що належний позивачу гараж є металевою конструкцією, тому з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.03.2016 № 156-16 Про демонтаж металевих конструкцій на вул. Писаревського, 9, 11 в частині, що стосується демонтажу гаража № 160а по вул. Теремнівській, 85а ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн., сплаченого квитанцією від 04.10.2018 (а. с. 2).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23 березня 2016 року № 156-16 Про демонтаж металевих конструкцій на вул. Писаревського, 9, 11 в частині, що стосується демонтажу гаража № 160а по вул. Теремнівська, 85а в м. Луцьку, належному ОСОБА_1.

Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Хмельницького, 19, ідентифікаційний код 04051327) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 гривні 80 копійок (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх