Рішення

від 18.12.2018 по справі 0540/5678/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 р. Справа№0540/5678/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

за участі представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дзержинської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 0021664312-118 від 02 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Дзержинська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України (надалі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), про визнання протиправним та скасування рішення від 02.04.2018 №0021664312-118, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальній сумі 30 365,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що місцезнаходженням позивача є територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі - АТО), а тому за приписами чинного законодавства під час проведення АТО штрафні (фінасові) санкції та пеня до платників, які знаходяться на обліку у органах доходів та зборів в зоні проведення АТО, не застосовуються.

06 серпня 2018 року судом отриманий відзив Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити Дзержинській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що позивач є платником ЄСВ та в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - закон № 2464) зобов'язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж. В свою чергу відповідач, як контролючий орган виконує обов'язки, встановлені ст. 25 вказаного закону та «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 499 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393) зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 за № 609/28739.

Ухвалою суду від 05 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 27 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Буряк І.В. призначено у справі підготовче засідання.

23 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про вирішення питання про розмір судових витрат понесених позивачем. При цьому зазначив, що надасть докази та розмір судових витрат, коли стане зрозуміло скільки судових засідань ще матимуть місце у даній справі, просив вирішити питання про стягнення витрат після ухвалення судового рішення у справі.

27 листопада 2018 року до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на адміністративний позов, відповідно до яких ГУ ДФС у Донецькій області надало пояснення щодо періодів нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені позивачу та їх розмір, а також повідомило суду, що згідно облікових даних інформаційної системи органів доходів та зборів позивачем самостійно нараховувались зобов'язання з ЄСВ, проте такі сплачені несвоєчасно, що і стало підставою для прийняття спірного у справі рішення. У додатках відповідачем надано розрахунок штрафної санкції.

05 грудня 2018 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 18 грудня 2018 року.

У судовому засіданні від 18 грудня 2018 року позивач вимоги позовної заяви підтримав, з мотивів викладених у останній, просив вимоги позовної заяви задовольнити повністю також наголосив на стягненні з відповідача витрат на правову допомогу.

Крім того, зазначив про неможливість в силу ст. 245 КАС України, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на зазначену статтю є неправомірним, з підстав неможливості виділити окремі положення такого акта.

Відповідач у судовому засіданні від 18 грудня 2018 року проти позовної заяви заперечувала, з мотивів, викладених у відзиві, додатково зазначила, що у спірному рішенні правильно вказано ЄДРПОУ відповідача, що пов'язано з реорганізаціями податкового органу, належних доказів у цій частині суду не надано. При цьому визнала, що доводи попереднього представника у цій частині були помилковими.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, Дзержинська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України, зареєстрований в якості юридичної особи, ідентифікаційний номер 027223837, місцезнаходження: 85203, Донецька обл., місто Торецьк (колишній Дзержинськ), вулиця Герцена, будинок 3, перебуває на обліку в Костянтинівській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Торецьке відділення), дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску: 05-31-11-11431, дата взяття на облік: 07.02.1991.

02 квітня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області прийняв рішення №0021664312-118, яким до позивача, на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску в загальній сумі 30 365,17 гривні, у тому числі: штраф у розмірі 4083,88 грн. (10% до 01 січня 2015 року, за період з 22 жовтня 2013 року до 01 квітня 2017 року), штраф у розмірі 18 594,60 грн. (20% з 01 січня 2015 року, за період з 21 січня 2015 року до 23 березня 2016 року) та нараховано пеню у розмірі 7 686,69 грн. (0,1% суми недоїмки).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся зі скаргою від 10.04.2018 року № 27 до ГУ ДФС у Донецькій області, за результатами розгляду якої рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 27.04.2018 № 18475/10/05-99-10-01 скарга залишена без розгляду.

16.05.2018 року позивач звернувся зі скаргою №35 до ДФС України за змістом якої просив скасувати рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 02.04.2018 № 0021664312-118, за результатами розгляду якої, рішенням ДФС України від 15.06.2018 № 20467/6/99-99-11-02-02-25 скаргу залишено без розгляду.

Зі спірного рішення судом встановлено період за який здійснено таке донарахування: 22.10.2013 по 23.03.2016 року.

При цьому судом встановлено, що сума донарахованої пені та штрафних санкцій сформована з наступних складників:

- 244,38 грн., нарахована пеня за період з 22.10.2013 - 14.04.2014;

- 614,64 грн., нараховані штрафні санкції за період 22.10.2013 - 14.04.2014;

- 7 442,31 грн., нарахована пеня за період з 14.04.2014р. - 23.03.2016;

- 22 063,80 грн., нараховані штрафні санкції за період з 14.04.2014 - 23.03.2016;

Підставою для винесення вказаного рішення стало встановлення податковим органом факту несвоєчасної сплати позивачем ЄСВ, починаючи з 21.10.2013 року, що підтверджується даними ІКП.

Нарахування та сплата грошових коштів з призначення платежу єдиний внесок за вказані вище періоди підтверджується даними ІКП позивача.

Сторонами у справі даний факт не оспорюється.

Розмір та факт нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ підтверджується даними ІКП позивача.

Предметом спору у даній справі є правомірність винесення податковим органом рішення від 02 квітня 2018 року № 0021664312-118 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 22.10.2013 до 01.04.2015 та за період з 21.01.2015 до 23.03.2016, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої ст. 25 закону №2464-VI, а також перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI на період проведення антитерористичної операції.

Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом в порядку передбаченому ст. 211, 217 КАС України.

Правова позиція суду обгрунтована наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ. (надалі Закон № 2464)

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464 регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу» .

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» .

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» .

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, суд виходить з того, що саме перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до такого платника заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення закону №2464-VІ.

Місто Торецьк (колишня назва Дзержинськ), на території якого розташований податковий орган на обліку якого перебуває позивач, як платник єдиного внеску входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населенного пункту, де проводилася така операція.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення податкового органу прийняте 02 квітня 2018 року, відповідно до частини десятої, яка передбачає нарахування пені за кожний день прострочення платежу, та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, яка передбачає накладення штрафу, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

У межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені відбулося за період як до 14 квітня 2014 року так і після вказаної дати.

Тобто, у межах даної справи розглядається питання правомірності здійснених податковим органом донарахувань як до початку АТО, так і після початку її проведення.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 ст. 291 КАС України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно ч. 10 ст. 290 КАС України передбачено, що у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

30 березня 2018 року Верховним судом винесено рішення у зразковій справі (справа №812/292/18 адміністративне провадження №Пз/9901/22/18) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Зазначене рішення набрало законної сили 06 листопада 2018 року згідно постанови ОСОБА_3 Верховного Суду у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18).

У даному рішенні поміж іншого закріплено, що Висновки ОСОБА_3 Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах за зверненням платника єдиного внеску до суду з позовом до органів доходів і зборів з вимогами скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI.

Також визначено обставини, які можуть впливати на інше застосування норм права, а саме:

Перебування платника єдиного внеску, місцезнаходження якого зареєстроване на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, на обліку в органі доходів і зборів, яке розташоване за межами території проведення антитерористичної операції, виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VІ.

Дочірні підприємства юридичної особи, структурні підрозділи юридичної особи, які є самостійними платниками єдиного внеску, підпадають під дію Закону № 2464-VІ в частині звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за умови перебування саме їх на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені абзацом третім пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, не застосовуються виключно в цей період. Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов'язків, які виникли до 14 квітня 2014 року та/або після закінчення антитерористичної операції.

Суд проаналізувавши висновки Верховного суду щодо обставин, які можуть спричиняти інше застосування норм права ніж викладене у даній зразковій справі, констатує, що у справі, яка розглядається вбачаються обставини, які виключають звільнення платника єдиного внеску від відповідальності за несвоєчасну сплату останнього.

Так як встановлено за матеріалами справи та констатовано судом вище, донарахування пені та штрафних (фінансових) санкцій мало місце як до початку АТО, так і після.

Зокрема судом встановлено на підставі даних ІКП, що заборгованість з ЄСВ, яка виникла у позивача за період весь спірний період, погашена в повному обсязі 23.03.2016.

При цьому загальна сума пені нарахована за період з 22.10.2013 по 14.04.2014 складає 244,38 грн.

Сума штрафних (фінансових) санкцій - 614,64 грн.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин, суд прийшов до висновку щодо відсутності правових підстав для нарахування Дзержинській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України штрафних санкцій на суму 22 063,80 грн. та пені на суму 7 442,31 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 14.04.2014 по 23.03.2016 року.

Тоді як за період до вказаної дати, суд вважає, що платник єдиного внеску несе відповідальність за несвоєчасну сплату зобов'язання на загальних підставах.

При цьому відповідно п. 16 ст. 25 закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Щодо аргументів позивача про відсутність у суду повноважень щодо часткового скасування спірного у справі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, з огляду на неможливість виокремлення періодів, виходячи зі змісту рішення та відсутність у суду повноважень змінювати рішення суб'єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.

За змістом п.2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

В свою чергу дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справі, що розглядається, повноваження податкового органу та механізм вчинення дій встановлені ПК України, Законом № 2464 та Законом № 1669, при цьому завдання суду в даному випадку полягає у перевірці правомірності застосування вказаних вище положень законодавства. У випадку встановлення порушення таких приписів, обов'язком суду відповідно є визнання їх протиправними та скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення може бути скасовано в частині, якщо воно не відповідає вимогам законності.

При цьому, скасовуючи частину спірного рішення податкового органу, суд не здійснює самостійного донарахування зобов'язання з ЄСВ, а перевіряє правильність застосування контролюючим органом законодавства у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція зокрема висловлена Першим апеляційним адміністративним судом у справі № 805/2382/18-а.

Щодо посилання позивача на недоліки спірного рішення в частині невірного зазначення ЄДРПОУ органу на рахунок якого має здійснюватись перерахування, штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» передбачено створення як юридичних особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, відносно Донецької області зокрема: ГУ ДФС у Донецькій області, Костянтинівської ОДПІ.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від від 28 березня 2018 р. № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком.

Зокрема реорганізовано у вказаний спосіб Костянтинівську ОДПІ ГУ ДФС шляхом приєднання як структурного підрозділу до ГУ ДФС у Донецькій області.

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Торецьке відділення є структурним підрозділом Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 41308902, код ЄДРПОУ Костянтинівької ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 39883581

Таким чином вбачається, що зазначення ЄДРПОУ, який належить Бахмутській ОДПІ ГУ ДФС є помилковим.

В даному випадку суд розцінює дану обставину як формальну помилку (технічну описку), що за своєю суттю не впливає на зміст та підстави виявленого порушення. Інші реквізити вказані у спірному рішенні дозволяють ідентифікувати юридичну особу одержувача платежу.

Аналогічна правова позиція щодо подібних за своєю суттю правовідносин висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.03.2016 №К/800/25693/15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 02 квітня 2018 № 0021664312-118 на суму: 7 442,31 грн., нарахована пеня за період з 14.04.2014р. - 23.03.2016 та 22 063,80 грн., нараховані штрафні санкції за період з 14.04.2014 - 23.03.2016.

Судові витрати підлягають стягнення відповідно задоволеним позовним вимогам, на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дзержинської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України (Донецька область, м. Торецьк, вул. Герцена, буд. 3, ЄДРПОУ 02723837) до Головного управління ДФС у Донецькій області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування рішення № 0021664312-118 від 02 квітня 2018 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0021664312-118 від 02 квітня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперахування) на суму 29 506,11 грн., у тому числі нарахованої пені у розмірі 7 442,31 грн., суму штрафних санкцій у розмірі 22 063,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114) на користь Дзержинської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України (Донецька область, м. Торецьк, вул. Герцена, буд. 3, ЄДРПОУ 02723837) судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 1 709,14 гривень.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 грудня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.