Рішення

від 13.12.2018 по справі 0640/4709/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м.Житомир

справа № 0640/4709/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представник відповідача - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації Житомирської області щодо відмови віднести до осіб з інвалідністю, внаслідок війни, відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов"язати управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації Житомирської області віднести його до осіб з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення, встановленого зразка.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Працював механізатором в Любарському райавтодорі (на той час Районна державна ремонтно-будівельна дільниця). У серпні-листопаді 1986 року був направлений у відрядження у Народицький район та приймав участь на роботах, пов"язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначає, що з метою підтвердження участі в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони звертався до управлінням цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, однак отримав відповідь про відсутність об"єктивної можливості підтвердити або спростувати факт його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Вважає, що має право на встановлення йому статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв"язку з чим звернувся із відповідною заявою до управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації Житомирської області. Відповідач відмовив йому у встановленні такого статусу та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до ухвали суду від 04.10.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.11.2018 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 01.11.2018 під час розгляду справи оголошена перерва до 23.11.2018, у зв"язку з направленням судом запиту до управління цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації.

Відповідач надіслав до суду письмовий відзив на позовну заяву за вх.№22588/18 від 16.11.2018, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування зазначає, що для встановлення зазначеного статусу відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", необхідне документальне підтвердження залучення особи до складу формувань Цивільної оборони, проте жодних документів, які б підтверджували участь позивача у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідачу подані не були, а тому підстави для встановлення статусу відсутні.

На підтвердження своєї правової позиції представник відповідача посилається на лист Міністерства праці та соціальної політики України №549/о/15-08/014 від 05.08.2008.

Відповідно до довідки від 23.11.2018 розгляд справи відкладено на 13.12.2018, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Позивач в судовому засіданні, 13.12.2018, позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 27.11.2018 (вх.№23288/18). Додатково наголошував, що він, як рядовий працівник при залученні його до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не володів інформацією про включення його до складу певних формувань, бригад, загонів, ланок, груп, оскільки виконував свої обов"язки за прямими вказівками. Щодо посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики від 2008 року зазначає, що такий лист не має статусу нормативно-правового акту, а отже і будь-якої юридичної сили. Вважає доведеним своє право на віднесення його до осіб з інвалідністю, внаслідок війни, в порядку ст.7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Вказує, що законодавством не визначено іншого порядку захисту його порушеного права.

Відповідач у визначений день та час, 13.12.2018, свого повноважного представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 12 грудня 2018 року від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява (вх.№24332/18), в якій просить розглядати справу без участі його повноважного представника.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Державної акціонерної компанії Автомобільні дороги України від 05.03.2018 №300, ОСОБА_1 працював механізатором у Любарському райавтодорі (на той час Районна дорожня ремонтно-будівельна дільниця) та в період з серпня по листопад 1986 року був направлений у відрядження у Народицький район і приймав участь на роботах, пов"язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у забруднених селах (а.с.37).

24 травня 2009 року позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А №103977с, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.4).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії обласної МСЕК №2 серії ЖИА №110116 від 16.06.2009 позивачу встановлено третю групу інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов"язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довічно (а.с.10-11).

Відповідно до експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв"язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 05.10.2012 №17627 позивачу встановлено діагноз та зроблено висновок про те, що захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надавши такі документи: копію довідки про інвалідність; копію пільгового посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; копію паспорта; копію довідки Дочірнього підприємства Житомирського облавтодору; копію експертного висновку та роз"яснення управління цивільного захисту населення. За результатами розгляду заяви отримав відмову, викладену у листі №623 від 05.04.2018 (а.с.8).

Відмова мотивована тим, що для встановлення зазначеного статусу необхідне документальне підтвердження залучення особи до складу воєнізованих формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивачем таких документів не надано. Враховуючи викладене, підставою для встановлення позивачу статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відсутні (а.с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Порядок надання статусу інваліда війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначено Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом Посвідчення інваліда війни - інвалід .

Абзацом 2 пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п. 10 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивачем були подані документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У листі №785/1-12 від 12.11.2018 Управління цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на запит суду від 02.11.2018 про підтвердження участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони повідомило, наступне. Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони Союзу Радянських Соціалістичних Республік, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 06 червня 1975 року №90 визначалось використання невоєнізованих формувань Цивільної оборони і в мирний час на підставі рішення ради міністрів союзної, автономної республік або виконавчого комітету обласної ради з визначенням кількості таких формувань, їх чисельного складу та порядку комплектації. Безпосереднє залучення громадян до складу таких формувань здійснювалось на підставі наказів по підприємствам, установам, організаціям, які в свою чергу видавались на виконання вищезазначених рішень.

Невоєнізованим формуванням Цивільної оборони в Житомирській області був зведений мобільний загін спеціального захисту, який був сформований на підставі рішення облвиконкому від 02.05.1986 №6 на базі Житомирського підприємства Хімволокно та в період з 03.05.1986 по 20.05.1986 знаходився в підпорядкуванні оперативної групи Прикарпатського військового округу. Документи, які містили в собі інформацію стосовно зведеного мобільного загону спеціального захисту Житомирської області були витребувані в 1991 році органами прокуратури СРСР. Інформація про можливість утворення інших формувань Цивільної оборони на території Житомирської області відсутня (а.с.42-43).

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б однозначно та у встановленому порядку підтверджували залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Однак, зазначені обставини свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Водночас для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту окрім як факту настання в особи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту містить також умову, що така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №377/797/17 та від 11.10.2018 у справі №674/1239/17.

Документи, які позивач долучав до своєї заяви, адресованої відповідачу, підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов"язаним з тим, що він брав участь у таких заходах.

Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, правові підстави для задоволення позову, - відсутні.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул.Садова, буд.19, с.Юрівка, Любарський район, Житомирська область, 13106, ідн. номер НОМЕР_1) до управління праці та соціального захисту населення Любарської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Незалежності, буд.55, смт.Любар, Житомирська область, 13100, код ЄДРПОУ 03192721) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 13 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складено у повному обсязі: 21 грудня 2018 року