Рішення

від 17.12.2018 по справі 182/7313/18

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/7313/18

Провадження № 2/0182/3394/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.12.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого - Тихомирова І.В.

при секретарі - Рахуба О.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивує тим, що 11 липня 2017 померла її мати ОСОБА_3, яка до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4993 га, кадастровий № 1222986700:01:001:0043, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 033563, виданого 22 січня 2004 року згідно розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації № 679-р від 31 грудня 2003 року, а згодом на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно 43863803, виданого 15 вересня 2015 року Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, яке було видано замість вищезазначеного Державного акту після присвоєння нового кадастрового номеру.

Вказаний кадастровий номер земельної ділянки був присвоєний замість старого, зазначеного в Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 033563 від 22 січня 2004 року - 1222986700:01:005:0043.

За життя, а саме, 24 лютого 2012 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Чкаловської сільської ради ОСОБА_4, реєстровий № 32, згідно якого, земельну ділянку, яка належить їй на підставі державного акту серії ДП 033563 від 22 січня 2004 року заповіла позивачу.

Спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 відсутні.

У встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але постановою від 25 червня 2018 року № 1219/02-31 державний нотаріус Першої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що нею не пред'явлено оригінал правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку.

Надати оригінал вищезазначеного Державного акту серії не можливо, оскільки він був вилучений, а замість нього 15 вересня 2015 року Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 43863803, як новий правовстановлюючий документ. Однак надати його оригінал позивач також не має можливості, оскільки він був втрачений.

Зважаючи на те, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, прийняла спадщину у відповідності до вимог ст. 1269 ЦК України, та з урахуванням того, що спадкодавець правомірно набув право власності на спірну земельну ділянку, тому ОСОБА_1 просила суд задовольнити її вимоги та визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4993 га, кадастровий № 1222986700:01:001:0043, яка розташована на території ОСОБА_2 міської ради, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3

В судове засідання позивач не з'явилася, від її представника ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с.38).

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада з позовом ознайомлені, в своєму відзиві від 13 жовтня 2018 року сільський голова ОСОБА_7 зазначив, що додатками до позовної заяви підтверджується, що позивач вжив всіх необхідних заходів для підтвердження права власності спадкодавця на майно, родинних зв'язків та свого права на спадкування, тому просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.36,37)

Оскільки відповідач в повному обсязі визнав позов ОСОБА_1 суд вважає доцільним за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення, що відповідає положенням ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, повно та всебічно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 липня 2017 року померла ОСОБА_3, яка доводиться матір'ю позивачу (а.с.6,9,10).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4993 га, кадастровий № 1222986700:01:001:0043, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП 033563, виданого 22 січня 2004 року згідно розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації № 679-р від 31 грудня 2003 року (а.с.11).

Зазначений кадастровий номер земельної ділянки був присвоєний замість старого, вказано в Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 033563 від 22 січня 2004 року - 1222986700:01:005:0043.

15 вересня 2015 року після присвоєння нового кадастрового номеру спірної земельної ділянки, Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області спадкодавцю було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно 43863803, замість вищезазначеного державного акту.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 24 лютого 2012 року секретарем Чкаловської сільської ради ОСОБА_4, реєстровий № 32, згідно якого належну їй на підставі Державного акту серії ДП № 033563 земельну ділянку заповіла ОСОБА_1 (а.с.29).

Осіб, які б мали обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 немає.

20 жовтня 2017 року позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Вказана заява була зареєстрована в реєстрі за № 113 (а.с.28).

Однак 25 червня 2018 року державний нотаріус Першої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 своєю постановою від № 1219/02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємцем не надано оригінал правовстановлюючого документу на право власності на земельну ділянку, а саме державний акт серії ДП № 033563, виданий Нікопольської районною державною адміністрацією 22 січня 2004 року (а.с.5).

Надати оригінал правовстановлюючого документа позивач не має можливості, оскільки він втрачений.

У суду не викликає сумніву той факт, що спірна земельна ділянка дійсно належить спадкодавцю ОСОБА_3, оскільки дані обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 138784532 від 24 вересня 2018 року, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1205957872018 від 28 березня 2018 року, а також відомостями про право власності/право постійного користування (а.с.13-19).

Враховуючи те, що позивач являється спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємців, які б мали обов'язкову частку у спадщині немає, та приймаючи до уваги те, що спадкодавець правомірно набув право власності на спірне спадкове майно, суд вважає доцільним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4993 га, кадастровий № 1222986700:01:001:0043 , що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 11 липня 2017 в с. Чкалове Нікопольського району Дніпропетровської області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,12,13,18,76,81,263-265 ЦПК України, ст. ст. 1269, 1270 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4993 га, кадастровий № 1222986700:01:001:0043, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, померлої 11 липня 2017 року в с. Чкалове Нікопольського району Дніпропетровської області.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_8