Рішення

від 26.12.2018 по справі 440/3978/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3978/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, які полягають у невиплаті ОСОБА_2 пенсії за травень, червень 2018 року та зобов'язання виплатити ОСОБА_2 заборгованість із невиплаченої пенсії за травень, червень 2018 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк".

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Гребінківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. З травня по червень 2018 року виплата пенсії була призупинена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136. Фактично поновлення виплати пенсії здійснено з липня 2018 року, заборгованість зі сплати пенсії за період травень-червень 2018 року виплачено не було з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. З посиланням на норму частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними і такими, що порушують його конституційні права.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 відкрито провадження у справі № 1640/2495/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

19.11.2018 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що 11.05.2018 управління отримало лист з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 6550/04-22 щодо опрацювання рекомендацій Міністерства фінансів України та списки внутрішньо переміщених осіб, яким згідно даних верифікації тимчасово призупинено виплату пенсії з 01.05.2018 року, зокрема ОСОБА_2 та рекомендації щодо поновлення виплати. Рішенням управління від 13.06.2018 року ОСОБА_2 відновлено виплату пенсії з 01.05.2018 року та пенсійна справа була направлена для подальшої виплати до Управління з координації та контролю за виплатою пенсій. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 № 365» суми коштів, які не виплачені за минулий період обліковуються та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Пенсія з липня 2018 року виплачується ОСОБА_2 згідно графіка виплати пенсій. Заборгованість за травень та червень 2018 року буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на даний час ще не прийнято.

Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та розгляд справи повідомлений належним чином.

Частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України /надалі по тексту - КАС України) передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно посвідчення №069725 ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.11.2014 №1622000259 перебуває на обліку, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та перебуває за адресою: с. Кейбалівка 6.0, 37033 /а.с. 11, 20/.

ОСОБА_2 взято на облік у Гребінківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області, як переміщену особу з тимчасово окупованої території та останній до травня 2018 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у повному обсязі, однак з травня 2018 року по червень 2018 року виплати припинено.

У жовтні 2018 року позивач звернувся до управління із заявою, у якій просив надати детальну інформацію з посиланням на норми чинного законодавства про порядок призначення та відповідних перерахунків пенсії за кожен місяць, починаючи від дати її призначення по дату звернення із даним запитом.

У відповідь на звернення позивача, управлінням надано листа, яким повідомлено, що 11.05.2018 управлінням одержано рекомендації Міністерства фінансів України щодо припинення ОСОБА_1 державних виплат у зв'язку з тривалою відсутністю (понад 60 днів) за місцем проживання. Виплату пенсії було тимчасово призупинено до з'ясування обставин. Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №14 від 07.06.2018 року ОСОБА_2 було відновлено виплату пенсії. Заборгованість за травень та червень 2018 року буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на даний час ще не прийнято /а.с 19/.

Згідно відзиву відповідача на позовну заяву, судом встановлено, що 11.05.2018 управління отримало лист з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 6550/04-22 щодо опрацювання рекомендацій Міністерства фінансів України та списки внутрішньо переміщених осіб, яким згідно даних верифікації тимчасово призупинено виплату пенсії з 01.05.2018 року та рекомендації щодо поновлення виплати. Відповідно до вказаних списків виплату пенсії ОСОБА_2 було тимчасово призупинено до з'ясування обставин.

24.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся до управління із заявою про поновлення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі з 01.05.2018 року.

Для перевірки фактичного проживання на території району управлінням 22.05.2018 року було направлено список № 72 до управління соціального захисту населення Пирятинської РДА на отримання інформації по вказаних особах для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання.

Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №14 від 07.06.2018 року ОСОБА_2 було відновлено виплату пенсії.

13.06.2018 року на адресу управління надійшла довідка управління соціального захисту населення № 01-37/891 від 13.06.2018 року, в якій зазначено, що довідка про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № НОМЕР_1 від 24.11.2014 не скасована.

Рішенням управління від 13.06.2018 року ОСОБА_2 відновлено виплату пенсії з 01.05.2018 року та пенсійна справа була направлена для подальшої виплати до Управління з координації та контролю за виплатою пенсій.

Позивач вважає, що дії відповідача по невиплати пенсії порушують його конституційне право на соціальний захист, право на одержання пенсії, в зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 1058 встановлено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Частиною 1 статтею 49 Закон України № 1058 визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058. Доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем до суду не надано.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 перебуває на обліку у Гребінківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та до 01.05.2018 отримувала пенсію за віком на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.11.2014 №1622000259.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 року, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк .

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Судом встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.7.1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Із вищезазначеного вбачається, що законодавцем чітко встановлено підстави, для припинення і скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та підстави за наявності яких орган пенсійного фонду може припинити виплату пенсії тимчасово переміщеній особі.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.

Водночас Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи чи зміна місця проживання, тривале не проживання особи за фактичним місцем проживання.

Разом з тим, як зазначалося вище, підставою для припинення виплати позивачу пенсії з травня 2018 року по червень 2018 року органом пенсійного фонду зазначено про опрацювання рекомендацій Міністерства фінансів України та списків внутрішньо переміщених осіб, яким згідно даних верифікації тимчасово призупинено виплату пенсії з 01.05.2018 року та рекомендації щодо поновлення виплати.

Постановою кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136, яка набрала чинності з 04.03.2016, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Як зазначено у п.3 Порядку, з метою здійснення верифікації та моніторингу на запит Мінфіну розпорядники бюджетних коштів, Національний банк, Пенсійний фонд України, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, підприємства, установи і організації, банки та інші фінансові установи незалежно від форми власності подають інформацію, в тому числі персональні дані, про відкриті рахунки (поточні, кредитні, депозитні тощо), операції, залишок коштів на рахунках. У разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сім'ю або домогосподарство, інформація подається щодо кожного члена сім'ї або домогосподарства.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

Таким чином, вказаний Порядок не регулює відносини щодо виплати чи невиплати конкретному пенсіонеру пенсії, припинення її виплати тощо.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов стосовно окремого порядку виплати пенсії, суд не приймає до увагу вказану позицію, виходячи з наступного.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , а саме: п.15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а п.18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".

Суд зазначає, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що тривала відсутність (понад 60 днів) за фактичним місцем проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції країни, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Крім того, постанови Кабінету Міністрів України Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2016 року №365 та Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.10.2014 року №509 є підзаконними нормативно-правовими актами і за правилами статті 4 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не можуть визначати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи те, що підставою для припинення виплати (подальшої невиплати) пенсії може бути виключно мотивоване рішення територіальних органів Пенсійного фонду прийняте з підстав передбачених частиною першою статті 49 Закон України №1058-IV або рішення суду, при цьому відповідачем не надано до суду доказів наявності такого рішення, суд зробив висновок про відсутність підстав для застосування до спірних відносин положень пунктів 15, 18 постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року.

Крім того, відсутність окремого порядку виплати пенсії, який повинен був розробити Кабінет Міністрів України, не повинна перешкоджати позивачу отримувати щомісячні пенсійні виплати, що є єдиним джерелом існування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України , питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку наявні протиправні дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з травня 2018 року по червень 2018 року.

Згідно частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як встановлено судом, відповідачем не надав доказів, що пенсія позивачу за цей період нарахована та виплачена.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Гребінківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за травень 2018 року, червень 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області складає 704,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Кейбалівка, 6, Пирятинський район, Полтавська область, 37033, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Євгена Гребінки, 13, м. Гребінка, Гребінківський район, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 41247253) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії у травні 2018 року та червні 2018 року.

Зобов'язати Гребінківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати та виплати пенсію ОСОБА_1 за травень 2018 року, червень 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 41247253) судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в сумі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Суддя ОСОБА_3