Рішення

від 26.12.2018 по справі 440/3821/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3821/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.,

представника позивача - Урядова В.Ю.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Емальхімпром" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2018 року Приватне акціонерне товариство "Емальхімпром" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування постанови №ПЛ2001/584/АВ/ППТ/МГ-ФС від 28.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувану постанову винесено на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства. Позивач пояснював, що при проведенні перевірки ПАТ "Емальхімпром" визнало факт невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні гр. ОСОБА_4 у розмірі 375,55 грн., однак, в той же день підприємством перераховано на рахунок ОСОБА_4 відповідну суму. Вважає, що такі дії підприємства на момент складання постанови не можуть кваліфікуватися як недотримання підприємством мінімальних державних гарантій при оплаті праці. Вказував, що виплата компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні є окремим правом працівника, не тотожним праву на оплату щорічної відпустки, а тому не є мінімальною гарантованою державною гарантією оплати праці.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Емальхімпром" залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

11.12.2018 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки. Пояснював, що за результатами інспекційного відвідування було з'ясовано, що при звільненні працівника йому не виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Під час проведення інспекційного відвідування 19.09.2018 ОСОБА_4. донараховано належні кошти та проведено виплату в сумі 375,55 грн. по відомості розподілу виплат ПрАТ Емальхімпром шляхом перерахування на особистий рахунок відкритий в КБ Приватбанк . Вищевказане є порушенням вимог ч.1 ст. 83 КЗпП України щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки. Зазначав, що мінімальними державними гарантіями є саме оплата щорічних відпусток, а не грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку Управління вважає хибним. Грошва компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є компенсаційною виплатою, яка входить до структури заробітної плати. Така компенсація є альтернативою щорічної відпустки, оплата якої є мінімальною державною гарантією. Тобто, грошова компенсація має бути виплачена в обов'язковому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до направлення на проведення заходу державного контролю №1711 від 14.09.2018 заступнику начальника відділу з питань екпертизи ОСОБА_5 було доручено провести інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю у діяльності суб'єктом господарювання - ПАТ "Емальхімпром", що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3Д.

Направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання №1711 від 14.09.2018 року було вручено 18.09.2018 про що свідчить особистий підпис директора ПАТ "Емальхімпром" ОСОБА_6

В подальшому на підставі наказу від 13.09.2018 №172-П, направлення на проведення заходу державного контролю №1711, посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області проведено інспекційне відвідування ПАТ "Емальхімпром" на предмет додержання ним вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 19.09.2018 №ПЛ2001/584/АВ.

Перевіркою виявлено порушення позивачем, крім іншого, вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні.

Так, наказом від 15.08.2018 №07-К звільнено з посади чистильника металу ОСОБА_4

Працівник має право на щорічну відпустку терміном на 24 календарних дні та 7 днів додаткової відпустки за роботу в шкідливих і несприятливих умовах праці за результатами чергової атестації робочого місця.

В ході інспекційного відвідування встановлено, що за період роботи з 23.07.2018 по 15.08.2018 відпустка ОСОБА_4 не надавалась та компенсація за невиплачену відпустку при звільненні не виплачена.

Під час проведення інспекційного відвідування, а саме 19.09.2018 року ОСОБА_4 донараховано належні кошти та проведено виплату в сумі 375,55 грн. по відомості розподілу виплат ПрАТ "Емальхімпром" шляхом перерахування на особистий рахунок відкритий в КБ "Приватбанк".

28 вересня 2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області Масленко О.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ2001/584/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, якою на ПрАТ "Емальхімпром" накладено штраф у сумі 37 230,00 грн. на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Позивач не погодився із постановою про накладення штрафних санкцій та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року .

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В цьому випадку Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року /надалі - Порядок № 295/.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в пункті 5 Порядку №295, відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування /пункт 23 Порядку №295/.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року /надалі - Порядок № 509/, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади .

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8 Порядку № 509/.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України) передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

За приписами частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Перевіркою встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що наказом від 15.08.2018 №07-К звільнено з посади чистильника металу ОСОБА_4

За період роботи з 23.07.2018 по 15.08.2018 відпустка ОСОБА_4 не надавалась та розрахунок компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 375,55 грн здійснено ТОВ "Емальхімпром" 19.09.2018.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 працював на підприємстві з 23.07.2018 по 15.08.2018, останній мав право на компенсацію за невикористану відпустку при звільненні за 25 календарних дні.

Беручи до уваги те, що позивачем здійснено розрахунок та виплату компенсації щорічної відпустки ОСОБА_4 при звільненні лише 19.09.2018, відповідач правомірно прийшов в акті перевірки до висновку про порушення позивачем норм частини першої статті 83 КЗпП України.

При цьому, суд зауважує, що факт невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_4 позивачем ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду справи не заперечувався та підтверджений долученою до матеріалів справи відомістю розподілу витрат ПАТ "Емальхімпром" та відомістю на виплату компенсації за серпень 2018 року №83 від 19.09.2018, складеними під час проведення перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області.

Відповідач постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.09.2018 №ПЛ2001/584/АВ/П/ПТ/МГ-ФС за порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у відповідності до ч. 4 ст. 265 КЗпП України застосував до позивача штраф в розмірі 37 230 гривень (3723 грн. х 10).

При цьому, послання позивача на ті обставини, що відповідачем невірно кваліфіковано правопорушення та компенсація за невикористану щорічну відпустку не є мінімальною державною гарантією не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

Відповідно до статті 12 Закону України Про оплату праці норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Так, положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 12 Закону України Про оплату праці установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3 1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Відповідно до листа Державної служби України з питань праці від 07.05.2018 №3571/4.1/4.1-ДП-11 виплата грошової компенсації передбаченої ст. 83 КЗпП України вважається мінімальною гарантією в оплаті праці.

Враховуючи, що Законом України Про оплату праці та КЗпП України гарантовано працівникам оплату щорічних відпусток, а в разі невикористання днів щорічної відпустки-їх грошову компенсацію, то такі гарантії є мінімальними державними гарантіями.

За таких обставин грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Доводи позивача про те, що на час прийняття оскаржуваної постанови позивачем було виплачено гр. ОСОБА_4 недоплачену суму компенсації за невикористану відпустку, що свідчить про відсутність порушення позивачем на час прийняття оскаржуваної постанови ч. 1 ст. 83 КЗпП України суд вважає безпідставними, оскільки факт невиплати гр. ОСОБА_4 компенсації за невикористану відпустку на час проведення перевірки та складання акту перевірки мав місце, а приписами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 не передбачено звільнення від відповідальності у разі усунення виявлених порушень.

Так, відповідно до п.27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, відповідно до положень п. 29 Порядку № 295, заходи про притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 у справі №823/708/17 внесення припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, а також вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб є імперативною нормою, яка наділяє обов`язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення даних порушень. Заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході перевірки та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.

Отже, вказаними нормами, покладено одночасно обов'язок на суб'єкта господарювання, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення, а тому у відповідача Управління Держпраці у Полтавській області були наявні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (надалі - Порядок), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до наведених вимог Порядку постанова Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2001/584/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 28.09.2018 про накладення штрафу прийнята першим заступником начальника Управління Масленком О.І. на підставі акту перевірки №ПЛ2001/584/АВ від 19.09.2018.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту порушення позивачем ч. 1 ст. 83 КЗпП України, суд прийшов до висновку, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2001/584/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 28.09.2018 про накладення штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ "Емальхімпром" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування рішення є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Емальхімпром" (вул. Свіштовська 3Д, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24829068) до Управління Держпраці у Полтавській області ( вул.Пушкіна,119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 27 грудня 2018 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва