Рішення

від 13.12.2018 по справі 2040/7636/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 грудня 2018 р. № 2040/7636/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Васильєва В.В.,

представника позивача - Бурейко Ю.А.,

представника відповідача - Зінченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного англо-українського підприємства "ОМНІС-СЕРВІС" до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: акціонерний комерційний банк "Європейський" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне англо-українське підприємство "ОМНІС-СЕРВІС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.09.2018 року №0142141213 та №0142161213.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 23.07.2018 року №10636/20-40-12-13-19/31557082.

Ухвалою суду від 20.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду по суті.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв'язку із встановленням перевіркою обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю спільне англо-українське підприємство "ОМНІС-СЕРВІС" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року ухвалено розгляд справи за вищевказаним позовом здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Представники позивача у судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне англо-українське підприємство "ОМНІС-СЕРВІС", код ЄДРПОУ - 31557082, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб'єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю спільне англо-українське підприємство "ОМНІС-СЕРВІС", код ЄДРПОУ - 31557082, з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по деклараціям за серпень 2015 року - травень 2018 року, результати якої оформлено у вигляді акту перевірки від 23.07.2018 року №10636/20-40-12-13-19/31557082.

Відповідно до висновків акту від 23.07.2018 року №10636/20-40-12-13-19/31557082 перевіркою, встановлено, що САУП ОМНІС-СЕРВІС , ТОВ в порушення п.57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість (код бюджетної класифікації 14010100) по деклараціям з податку на додану вартість за серпень 2015 року по травень 2018 року (т.1 а.с. 42-46).

Також у акті перевірки наведено таблицю із зазначенням податкових зобов'язань, дати виникнення таких зобов'язань, строків їх сплати та даних стосовно затримки такої сплати.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач, користуючись наявним у нього правом, звернувся до контролюючого органу із запереченнями на акт перевірки 23.07.2018 року №10636/20-40-12-13-19/31557082 (т.1 а.с.47-49).

На підставі висновків акту перевірки та у зв'язку із встановленим порушенням п.57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2018 року:

- №0142141213, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 58 календарних днів сплати грошового зобов'язання 42412 грн. 05 коп. до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 8482,41 грн. (т.1 а.с. 40);

- №0142161213, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання 251443 грн. 40 коп. до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 25144,34 грн. (т.1 а.с. 41).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючими за наведеним в акті перевірки переліком податкових декларацій, поданих підприємством позивача за період серпня 2015 року - травня 2018 року, встановлено, що фактично сплату податкових зобов'язань підприємством здійснено несвоєчасно, тобто з порушеннями граничного строку.

Позивачем у позовній заяві вказано, що підприємством відповідно до платіжного доручення №44 від 18.03.2009 року надано розпорядження АКБ Європейський (код ЄДРПОУ - 19359904), в якому позивачем відкрито розрахунковий рахунок, на перерахування коштів у сумі 17400,00 грн. в якості податку на додану вартість за лютий 2009 року. Вказане платіжне доручення було прийнято банківською установою до виконання, але виконано не було. Отже, як вказано позивачем, ТОВ САУП "ОМНІС-СЕРВІС" сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання у строк, встановлений законом, але грошові кошти не надійшли до державного бюджету України з вини банківської установи. З огляду на вказане, на думку підприємства позивача, застосування контролюючим органом штрафних санкцій відбулося протиправно, оскільки усі податкові зобов'язання сплачено у строк, встановлений законодавством для такої сплати, а наявна заборгованість утворилася не з вини підприємства, а з вини банківської установи та у зв'язку з зарахуванням контролюючим органом платежів в рахунок минулого боргу.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як передбачено положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з положеннями п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Також як передбачено положеннями пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена у встановлений законом строк).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу вищевказаної норми законодавства слід дійти висновку, що обов'язковою умовою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді накладення штрафу є наявність податкового боргу (несплаченого узгодженого грошового зобов'язання).

Під час судового розгляду справи судом з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що під час проведення камеральної перевірки посадовою особою контролюючого органу було використано податкову звітність підприємства позивача за період серпня 2015 року - травня 2018 року, а саме; від 17.08.2015 р. №9172828846, від 17.09.2015 р. №9193375383, від 19.10.2015 р. №9214277213, від 16.11.2015 року №9233868148, від 15.12.2015 року №9253416043, від 21.01.2016 року №9273977686, від 16.02.2016 року №9017868226, від 18.03.2016 р. №9039026550, від 15.04.2016 р. №9056984684, від 16.05.2016 р. №9078270030, від 21.06.2016 р. №9102422480, від 19.07.2016 р. №9124148764, від 15.08.2016 р. №9145318405, від 18.09.2016 р. №9171297924, від 18.10.2016 р. №9194665631, від 16.11.2016 р. №9219721351, від 18.01.2017 р. №9266674048, від 20.02.2017 р. №90239989150, від 16.03.2017 р. №904315362, від 13.04.2017 р. №9064780554, від 16.05.2017 р. № 9091029323, від 14.06.2017 р. №9113351356, від 19.07.2017 р. №9140326477, від 16.08.2017 р. №9164198217, від 15.09.2017 р. №9189346901, від 17.10.2017 р. №9214934004, від 15.11.2017 р. №9241014865, від 18.12.2017 р. №9270145166, від 18.01.2018 р. №9296120646, від 13.02.2018 р. №9019580608, від 19.03.2018 р. №9048079630, від 27.04.2018 р. №9079896048, від 16.05.2018 р. №9094968868.

Представником відповідача у наданих під час розгляду справи поясненнях вказано, що представник позивача посилається на обставини не зарахування платежу банківською установою, ще у 2009 році, що відповідно до положень ст.102 Податкового кодексу України не входило до предмету перевірки та не може бути враховано судом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.08.2015 р. №9172828846 визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 7237,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №92 від 01.07.2015 року у сумі 11000,00 грн., №101 від 14.07.2015 року у сумі 1000,00 грн., №115 від 05.08.2015 року у сумі 2700,00 грн., №126 від 19.08.2015 року у сумі 1000,00 грн., №131 від 28.08.2015 року у сумі 2277,00 грн.

Також позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.09.2015 р. №9193375383 визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 5578,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №134 від 07.09.2015 року у сумі 2600,00 грн., №15 від 08.09.2015 року у сумі 2100,00 грн., №144 від 11.09.2015 року у сумі 1600,00 грн.

Судом з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.10.2015 р. №9214277213 визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 11807,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №158 від 06.10.2015 року у сумі 8500,00 грн., №170 від 29.10.2015 року у сумі 2585,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.11.2015 року №9233868148 визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 8900,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №175 від 11.11.2015 р. у сумі 5000,00 грн., №184 від 27.11.2015 року у сумі 3900,00 грн.

Також, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.12.2015 року №9253416043 визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 10689,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №188 від 10.12.2015 року у сумі 6000,00 грн., №192 від 11.12.2015 року у сумі 1000,00 грн., №199 від 21.12.2015 року у сумі 3700,00 грн.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.01.2016 року №9273977686 визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 16160,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №207 від 11.01.2016 року у сумі 5000,00 грн., №208 від 13.01.2016 року у сумі 12460,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.02.2016 року №9017868226 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 12606,00 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.03.2016 р. №9039026550 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 10950,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №240 від 09.03.2016 року у сумі 8600,00 грн., №247 від 21.03.2016 року у сумі 2350,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.04.2016 р. №9056984684 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 11700,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №253 від 05.04.2016 року у сумі 6500,00 грн., №268 від 25.04.2016 року у сумі 5201,00 грн.

Також, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.05.2016 р. №9078270030 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 12028,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №272 від 10.05.2016 року у сумі 4780,00 грн., №280 від 18.05.2016 року у сумі 7247,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.06.2016 р. №9102422480 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 10169,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №2 від 09.06.2016 року у сумі 3000,00 грн., №8 від 29.06.2016 року у сумі 7169,00 грн.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2016 р. №9124148764 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 11556,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №14 від 22.07.2016 року у сумі 4056,00 грн., №8 від 18.07.2016 року у сумі 3200,00 грн., №4 від 08.07.2016 року у сумі 4300,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.08.2016 р. №9145318405 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 15677,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №б/н від 08.08.2016 року у сумі 10700,00 грн., №20 від 08.08.2016 року у сумі 600,00 грн., №21 від 31.08.2016 року у сумі 4377,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.09.2016 р. №9171297924 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 12465,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №24 від 14.09.2016 року у сумі 8382, 26 грн., № 28 від 19.09.2016 року у сумі 4100,00 грн., №30 від 27.09.2016 року у сумі 300,00 грн.,

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.10.2016 р. №9194665631 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 17213,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №б/н від 10.10.2016 року у сумі 7910,00 грн., №8 від 24.10.016 року у сумі 8382,26 грн., №41 від 28.10.2016 року у сумі 603,48 грн.

Також, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.11.2016 р. №9219721351 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 15026,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень № б/н від 08.11.2016 року у сумі 6200,00 грн., №29 від 30.11.2016 року у сумі 6100,00 грн., №52 від 30.11.2016 року у сумі 2326,00 грн., №54 від 05.12.2016 року у сумі 3350,00 грн.

Як встановлено судовим розглядом справи з наявних в матеріалах справи доказів, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 13.12.2016 р. визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 0 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.01.2017 р. №9266674048 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 11790,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень № б/н від 27.01.2017 року у сумі 8440,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2017 р. №90239989150 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 12124,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №78 від 09.02.2017 року у сумі 2000,00 грн., №94 від 01.03.2017 року у сумі 7124,00 грн., №95 від 02.03.2017 року у сумі 1470,00 грн., №41 від 01.03.2017 року у сумі 1300,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.03.2017 р. №904315362 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 12264,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень № б/н від 16.03.2017 року у сумі 2200,00 грн.

Також встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 13.04.2017 р. №9064780554 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 17718,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №109 від 28.03.2017 року у сумі 8984,00 грн., №108 від 22.03.2017 року у сумі 1600,00 грн., № б/н від 21.04.2017 року у сумі 10925,00 грн., №117 від 07.04.2017 року у сумі 7201,94 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.05.2017 р. № 9091029323 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 12962,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №1 від 12.05.2017 року у сумі 2050,00 грн., №4 від 25.05.2017 року у сумі 9963,06 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 14.06.2017 р. №9113351356 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 12981,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №7 від 09.06.2017 року у сумі 3450,00 грн., №б/н від 26.06.2017 року у сумі 2833,00 грн., №211 від 26.06.2017 року у сумі 6700,00 грн., №27 від 25.07.2017 року у сумі 10425,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2017 р. №9140326477 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 13425,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №24 від 13.07.2017 року у сумі 3000,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.08.2017 р. №9164198217 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 17805,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №39 від 10.08.2017 року у сумі 7300,00 грн., №213 від 30.08.2017 року у сумі 10505,00 грн.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.09.2017 р. №9189346901 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 11761,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень № б/н від 07.09.2017 року у сумі 1500,00 грн., №61 від 29.09.2017 року у сумі 761,00 грн., №60 від 29.09.2017 року у сумі 9500,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.10.2017 р. №9214934004 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 21836,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №66 від 06.10.2017 року у сумі 11980,00 грн., № б/н від 27.10.2017 року у сумі 9856,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.11.2017 р. №9241014865 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 20761,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №93 від 29.11.2017 року у сумі 20,00 грн., №б/н від 29.11.2017 року у сумі 7320,00 грн., №91 від 23.11.2017 року у сумі 100,00 грн., №88 від 10.11.2017 року у сумі 9930,00 грн., №80 від 03.11.2017 року у сумі 700,00 грн., №220 від 29.11.2017 року у сумі 2700,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.12.2017 р. №9270145166 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 14416,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №103 від 11.12.2017 року у сумі 4540,00 грн., №109 від 05.01.2018 року у сумі 3370,00 грн., № б/н від 03.01.2018 року у сумі 6500,00 грн.

Також, судом встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.01.2018 р. №9296120646 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 10168,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжного доручення № 119 від 03.01.2018 року у сумі 10168,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 13.02.2018 р. №9019580608 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 4665,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжного доручення №132 від 27.02.2018 року у сумі 4665,00 грн.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.03.2018 р. №9048079630 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 25920,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №б/н від 02.03.2018 року у сумі 1300,00 грн., №148 від 13.03.2018 року у сумі 14800,00 грн., №153 від 22.03.2018 року у сумі 400,00 грн., №158 від 29.03.2018 року у сумі 9420,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 27.04.2018 р. №9079896048 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 12316,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №172 від 27.04.2018 року у сумі 3500,00 грн., № б/н від 16.04.2018 року у сумі 8900,00 грн.

Також позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.05.2018 р. №9094968868 визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету у розмірі 13382,00 грн. Вказане податкове зобов'язання підприємством сплачено відповідно до платіжних доручень №181 від 10.05.2018 року у сумі 1670,00 грн., №193 від 30.05.2018 року у сумі 11625,00 грн.

З аналізу вищевказаних доказів, що містяться в матеріалах справи судом встановлено, що позивачем податкові зобов'язання сплачено у встановлені Податковим кодексом України строки, окрім податкових зобов'язань визначених у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2017 року.

При цьому, судом під час розгляду справи витребувано у представника контролюючого органу зворотній бік облікової картки платника податків з податку на додану вартість за період з 2012 року по 2018 рік, з якої судом встановлено, що вказані платежі контролюючим органом зараховувались в рахунок погашення існуючого у підприємства позивача податкового боргу відповідно до положень ст. 87 Податкового кодексу України, що і призвело до висновку перевіряючих про порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання та послугувало підставою для застосовування до позивача штрафних санкцій.

З наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що вказана заборгованість обліковується за підприємством з 2009 року, що сталося у зв'язку з неперерахуванням банківською установою коштів в рахунок сплати податку на додану вартість.

Суд зазначає, що представником відповідача під час судового розгляду справи доказів на спростування вказаного доводу представника позивача до суду не надано, як не надано і інших доказів, які б вказували на помилковість доводів представника позивача стосовно виникнення заборгованості підприємства.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між АКБ Європейський (БАНК) та ТОВ САУП ОМНІС-СЕРВІС укладено договір №РКО/5920/2009 року від 31.10.2007 року про відкриття та обслуговування поточних рахунків, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту рахунок при умові надання клієнтом всіх документів, що відповідно до нормативно-правового документу НБУ з питань відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах в Україні, та інших діючих нормативних актів України необхідні для відкриття рахунку. Умовами вказаного договору також визначено зобов'язання як банку, так і клієнта.

Як вказано представником позивача, відповідно до вказаного договору, третьою особою здійснювалось обслуговування підприємства позивача та перерахування відповідних податків до державного бюджету України.

Водночас, з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивачем подано до третьої особи для виконання платіжне доручення №44 від 18.03.2009 року, відповідно до якого здійснювалась сплата ПДВ за лютий 2009 року, в повному обсязі по строку 30.03.2009 року у сумі 17400,00 грн. (т.1 а.с. 39).

Відповідно до повідомлення про невиконання розрахункового документа від 18.03.2009 року №432 позивача повідомлено, що платіжне доручення №44 від 18.03.2009 року не може бути виконане у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, у зв'язку з чим взято для обліковування за позабалансовим рахунком.

З наданих представником позивача під час судового розгляду справи пояснень встановлено, що в подальшому третьою особою так і не було виконано вказане платіжне доручення, у зв'язку з чим підприємство звернулось із заявою-вимогою від 04.09.2009 року до останньої. У відповідь на вказану заяву-вимогу АКБ Європейський в особі ліквідатора АКБ Європейський Левченко О.М. позивача листом було повідомлено, що згідно постанови НБУ №489 від 19.08.2009 року Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку Європейський з 21.08.2009 року відкликано банківську ліцензію у останнього та розпочато процедуру ліквідації. При цьому, вказано, що заява-вимога кредитора від 04.09.2009 року на суму 38868,70 грн. прийнята в роботу, акцептована на всю заявлену суму.

Суд зазначає, що пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04. 2001 року № 2346-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних питань, (далі - Закон № 2346-III) визначено, що переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Як передбачено положеннями пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-III, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до приписів пункту 1.29 статті 1 Закону № 2346-III проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно із пунктами 22.3, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

З аналізу вищевказаних норм законодавства слід дійти висновку, що в позивачем було виконано, покладений на нього обов'язок зі сплати податку на додану вартість з моменту прийняття банківською установою платіжного доручення до виконання, а отже у даному випадку відсутні винні дії позивача стосовно здійснення несвоєчасної сплати податкового зобов'язання за лютий 2009 року, однак така заборгованість рахується за позивачем за даними контролюючого органу, а зарахування сплачених податків і зборів здійснюється в порядку черговості виникнення.

При цьому, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу здійснено відповідачем на підставі статті 126 Податкового кодексу України у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

В той же час, як встановлено судовим розглядом справи, позивачем було здійснено перерахування податку на додану вартість за податковими деклараціями, наведеними у акті перевірки, у строк встановлений законодавством, окрім податкового зобов'язання за листопад 2017 року, що підтверджує відсутність вини підприємства позивача у порушеннях наведених у акті перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до положень п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що наявна у підприємства позивача заборгованість виникла у зв'язку з не здійсненням третьою особою, покладеного на неї обов'язку з виконання платіжного доручення, що в подальшому послугувало підставою для зарахування відповідачем сплачуваних ТОВ САУП ОМНІС-СЕРВІС платежів у порядку ст. 87 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність у даному випадку винних дій платника податку, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що про вказані обставини підприємством позивача повідомлялось контролюючим органам, на підтвердження чого до суду надано копії листів та рішень, що свідчать про обставини обізнаності відповідача.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено термінів сплати податку на додану вартість, визначених Податковим кодексом України, а отже наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2018 року №0142141213 та №0142161213.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю спільного англо-українського підприємства "ОМНІС-СЕРВІС".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільного англо-українського підприємства "ОМНІС-СЕРВІС" (61093, м. Харків, вул. Іллінська, буд. 61, кв. 231) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46), третя особа: акціонерний комерційний банк "Європейський" (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, б. 38/44) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.09.2018 року №0142141213, №0142161213.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного англо-українського підприємства "ОМНІС-СЕРВІС" (61093, м. Харків, вул. Іллінська, буд. 61, кв. 231, код ЄДРПОУ - 31557082) сплачену суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текс рішення виготовлено 26 грудня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.