Рішення

від 27.12.2018 по справі 520/9719/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, м-н. Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

           27 грудня 2018 р.                                                                       справа № 520/9719/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39403535, 46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл-Захід" (код ЄДРПОУ 37298349, 61068, м. Харків, просп. Московський, буд. 179-Б, офіс 404) про накладення арешту на кошти платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл-Захід", в якому просить суд:

- накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» (код ЄДРПОУ 37298349) у розмірі податкового боргу в сумі 1192321,96 грн..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце повідомлений належним чином, 03.12.2018 року надав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідно до положень ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» зареєстроване органами державної реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно довідки про наявність податкового боргу за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими в сумі - 1192321,96грн. На підставі рішення «Про опис майна у податкову заставу» Головного управління ДФС у Тернопільській області від 16.01.2018 року №406/10/19-00-17-14/1028, податковим керуючим складено акт опису майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» від 18.09.2018 року за №55, згідно якого встановлено відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу. Також, згідно з інформацією наданою Регіональним сервісним центром в Тернопільській області МВС України листом від 19.01.2018 №1/19-258 за ТОВ «Сокіл-Захід» транспортні засоби зареєстрованими не значаться. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року по справі №820/3237/18 задоволено позов Головного управління ДФС у Тернопільській області до ТОВ «Сокіл-Захід» про стягнення податкового боргу у розмірі 1192321,96 грн. Контролюючим органом здійснювались заходи на погашення заборгованості, а саме були виставлено інкасове доручення (розпорядження) від 10.07.2018 року №22735-17, однак зазначене інкасове доручення повернено без виконання. У зв'язку із несплатою сум грошових та/або податкових зобов'язань у податкового органу виникло право звернення до суду на підставі п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Представник відповідача у судові засідання, призначені на 05.12.2018 року та 27.12.2018 року не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Поштове відправлення з повісткою було направлено на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак 18.12.2018 року повернулось до суду з відміткою поштового відділення - за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч.8 та ч.11 ст.126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно з положеннями ч.1, ч.3 та ч.9 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідач правом надання відзиву не скористався. Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідач в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, є належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, наявність клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами без участі представника позивача та представника відповідача.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» належним чином зареєстровано 10.12.2010 року в якості юридичної особи та перебуває на обліку в Київський об'єднаній державній податковій інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 14.12.2010 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Судом, з наявних матеріалів справи, а саме: копій облікових карток платника податків та довідки про наявність податкового боргу, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» має заборгованість перед бюджетом в сумі 1192321,96 грн., який структурно складається з:

- заборгованості по податку па додану вартість з ввезених на територію України товарів в сумі 761593,08 грн., з яких 401249,64 грн. - основного платежу, 169648,83 грн. - штрафні санкції, 190694,61 грн. - пеня. Вказана заборгованість відповідача виникла у зв'язку з несплатою узгодженою податкового зобов'язання, визначеного: податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2016 року №0002781407, загальна сума грошового зобов'язання за яким становить 154879,95 грн., з яких податкові зобов'язання - 123903,96 грн., штрафні санкції - 30975,99 грн., винесеного па підставі акта №320/14-07/37298349 від 09.08.2016 року; податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2017 року №0001751406, загальна сума грошового зобов'язання за яким становить 416018,52 грн., з яких податкові зобов'язання - 277345,68 грн., штрафні санкції - 138672,84 грн., винесеного па підставі акта №58/14-06/37298349 від 09.02.2017 року; а також нарахованої пені - згідно розрахунку пені по податку па додану вартістю з ввезених на територію України в сумі 190694,61 грн.;

- заборгованості по миту па товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 337723,62 грн., з яких 177847,25 - основного платежу, 75455,81 грн. - штрафні санкції, 84420 грн. - пеня. Вказана заборгованість відповідача виникла у зв'язку з несплатою узгодженою податкового зобов'язання, визначеного: податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2016 року №0002791407, загальна сума грошового зобов'язання за яким становить 67339,10 грн., з яких податкові зобов'язання - 53871,28 грн., штрафні санкції - 13467,82 грн., винесеного па підставі акта №320/14-07/37298349 від 09.08.2016 року; податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2017 року №0001771406, загальна сума грошового зобов'язання за яким становить 185963,96 грн., з яких податкові зобов'язання - 123975,97 грн., штрафні санкції - 61987,99 грн., винесеного па підставі акта №58/14-06/37298349 від 09.02.2017 року; а також нарахованої пені згідно розрахунку пені по миту на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 84420,56 грн.;

- заборгованості по додатковому імпортному збору в сумі 93005,26 грн., з яких 49928,30 грн. - основного платежу, 18230,24 грн. - штрафні санкції, 24846,72 грн. - пеня. Вказана заборгованість відповідача виникла у зв'язку з несплатою узгодженою податкового зобов'язання, визначеного: податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2016 року №0002801407, загальна сума грошового зобов'язання за яким становить 33669,56 грн., з яких податкові зобов'язання - 26935,65 грн., штрафні санкції - 6733,91 грн., винесеного на підставі акта №320/14-07/37298349 від 09.08.2016 року; податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 року №0001781406, загальна сума грошового зобов'язання за яким становить 34488,98 грн., з яких: податкові зобов'язання - 22992,65 грн., штрафні санкції - 11496,33 грн., винесеного на підставі акта №58/14-06/37298349 від 09.02.2017 року; а також нарахованої пені згідно розрахунку пені по додатковому імпортному збору в сумі 24846,72 грн.

З наявних матеріалів справи не встановлено факту оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, отже сума податкового зобов'язання у розмірі 1192321,96 грн. є узгодженою.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.

З огляду на наявність непогашеної у законодавчо встановлені строки податкової заборгованості, позивачем було винесено податкову вимогу №264-17 від 15.01.2018 року, яка була направлена на адресу відповідача поштою, однак повернулась до контролюючого органу з поштовою відміткою про неможливість вручення поштового відправлення.

Пунктом 59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно положень п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не є перешкодою для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

При цьому, норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02 серпня 2017 р. за №948/30816.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року по справі №820/3237/18, яке не було оскаржено відповідачем та набрало законної сили, задоволено позов Головного управління ДФС у Тернопільській області до ТОВ «Сокіл-Захід» про стягнення податкового боргу у розмірі 1192321,96 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи інформації, контролюючим органом проведено роботу щодо виявлення майна, що належить ТОВ «Сокіл-Захід», за наслідками якої встановлено наступне. На підставі рішення «Про опис майна у податкову заставу» Головного управління ДФС у Тернопільській області від 16.01.2018 року №406/10/19-00-17-14/1028, податковим керуючим складено акт опису майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» від 18.09.2018 року за №55, згідно якого встановлено відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу. Також, згідно з інформацією наданою Регіональним сервісним центром в Тернопільській області МВС України листом від 19.01.2018 №1/19-258 за ТОВ «Сокіл-Захід» транспортні засоби зареєстрованими не значаться. Контролюючим органом здійснювались заходи на погашення заборгованості, а саме були виставлено інкасове доручення (розпорядження) від 10.07.2018 року №22735-17, однак зазначене інкасове доручення повернено без виконання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи даних про банківські рахунки в національній валюті, ТОВ «Сокіл-Захід» має наступний відкритий рахунок у банківській установі: №26009000020992 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, через відсутність доказів погашення відповідачем зазначеної суми податкового боргу, узгодження відповідачем суми заборгованості, відсутність відомостей про майно, належне відповідачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» у розмірі податкового боргу в сумі 1192321,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39403535, 46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл-Захід" (код ЄДРПОУ 37298349, 61068, м. Харків, просп. Московський, буд. 179-Б, офіс 404) про накладення арешту на кошти платника податків – задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» (код ЄДРПОУ 37298349, 61068, м. Харків, просп. Московський, буд. 179-Б, офіс 404) у розмірі податкового боргу в сумі 1192321,96 грн. (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі триста двадцять одна гривня 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.12.2018 року.

          Суддя                                                                       Біленський О.О.