Рішення

від 26.12.2018 по справі 342/981/18

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/981/18

Провадження № 2/342/670/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

з участю: секретаря судового засідання Петруняк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 сільської ради, в якому просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 грудня 2010 р. померла ОСОБА_4, яка мешкала у власному житловому будинку по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області, побудованому в 1967 р. Для обслуговування житлового будинку відведена земельна ділянка площею 0,25 га. При житті, 1 грудня 2010 р., ОСОБА_4 зробила письмове розпорядження на випадок своєї смерті, яким все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 Заповіт посвідчений секретарем Серафинецької сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 77, ніким не скасовувався та не оскаржувався. Після смерті ОСОБА_4 позивач, як спадкоємець за заповітом, фактично вступив в управління спадковим майном: несе всі витрати по обслуговуванні спадкового господарства, обробляє земельну ділянку, неодноразово проводив поточний ремонт житла, особисто займався похованням, облаштуванням надмогильного пам'ятника та проведенням поминальних служб. Також, позивач вчасно звернувся в нотаріальну контору із відповідною заявою, на підставі якої заведено спадкову справу. Однак, нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння № 4 по вул. Черемшини в с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області через відсутність правовстановлюючого документу, який втрачений померлою. Із виписки з інвентаризаційних матеріалів МБТІ встановлено, що померла була головою колгоспного двору згідно свідоцтва про право власності, виданого 05.03.1988 року. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На час припинення колгоспного двору в спадковому господарстві проживала та була зареєстрована голова господарства - ОСОБА_4, 15.11.1931 року. Позивач є єдиним спадкоємцем померлої, після її смерті фактично прийняв спадщину, виготовив технічну документацію на будинок за власні кошти, однак не може реалізувати своє спадкове право на житлове господарство через його реєстрацію як колгоспного двору та втрату правовстановлюючого документу.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності; ОСОБА_3 сільська рада не заперечує щодо задоволення позову.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.

Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних; у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Копією виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП Коломийське МБТІ № 8433 від 05.02.2018 р. стверджується, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 р. в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим № 722 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області за ОСОБА_4 (головою колгоспного двору) згідно свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 05.03.1988 р. на підставі рішення цього ж виконкому № 209 від 14.10.1997 р.

Довідкою ОСОБА_3 сільської ради № 289 від 13.08.2018 р. підтверджується, що станом на 01.04.1991 р. в будинку по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці була зареєстрована та проживала ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - голова господарства.

За заповітом, посвідченим 01.12.2010 р. секретарем Серафинецької сільської ради Городенківського району, зареєстрованим в реєстрі за № 77, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька с. Серафинці вул. Черемшини, 4, на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, - заповіла ОСОБА_1. Заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі за № 50410611, що доводиться Витягом № 26880724 зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданим 10.05.2011 року Городенківською районною державною нотаріальною конторою у зв'язку із відкриттям спадкової справи.

ОСОБА_4 померла 08.12.2010 р. у віці 79 роки в с. Серафинці Городенківського району, актовий запис за № 26 від 08 грудня 2010 р., про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії 1-НМ № 122039, виданого 08 грудня 2010 року Серфинецькою сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, вказано в ч. 1 ст. 1222 ЦК України. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України прийняття спадщини - це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_4 на момент смерті (08.12.2010 р.) була зареєстрована та проживала одна в будинку по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці, що стверджується довідкою № 285, виданою ОСОБА_3 сільською радою 13.08.2018 року. Її поховання проводив ОСОБА_1, що підтверджується довідкою № 286, виданою 13.08.2018 р. ОСОБА_3 сільською радою.

Копією спадкової справи № 235/2011 р., наданою суду в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, стверджено, що позивач 10.05.2011 р. ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини по заповіту після смерті ОСОБА_4, яка померла 08.12.2010 р. Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 26880749, виданим 10.05.2011 року Городенківською районною державною нотаріальною конторою, стверджено, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 51118357 (номер у нотаріуса 235), спадкодавець - ОСОБА_4, дата смерті: 08.12.2010 р.

Отже, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 Спадкоємців, які відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України, мають обов'язкову частку в спадщині ОСОБА_4 судом не встановлено.

Частиною 1 ст.1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 13.10.2018 року в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованих в реєстрі за № 1130 та № 11331 (спадкова справа № 235/2011), стверджується, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, яка померла 08 грудня 2010 р., прийняв спадщину - дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території ОСОБА_3 сільської ради, площами: 1,2342 га, 0,0875 га.

До спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 також входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області.

Постановою в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори № 477/02-31 від 06 березня 2018 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 08 грудня 2010 року, на житловий будинок № 4 по вул. Черемшини в с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області з посиланням на те, що спадкоємець не надав оригінал документа, який посвідчував би право власності спадкодавця на вищезгаданий житловий будинок.

З копії технічного паспорта на згаданий садибний (індивідуальний) житловий будинок встановлено, що житловий будинок збудований в 1967 р., господарські будівлі та споруди - в 1967, 1980 роках, їх інвентаризаційна вартість становить 35698 грн. Для обслуговування даного житлового будинку відведена земельна ділянка площею 0,25 га, що стверджується довідкою № 288, виданою 13.08.2018 р. ОСОБА_3 сільською радою.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Досліджені судом докази підтверджують, що спадкодавцю ОСОБА_4 був виданий документ, який посвідчував її право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці Городенківського району, як голови колгоспного двору, про що свідчить вищезгадана копія виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП Коломийське МБТІ № 8433 від 05.02.2018 р. Зазначений документ втрачений.

Через відсутність у позивача оригіналу правовстановлюючого документу про власність спадкодавця на вищезгаданий житловий будинок позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно за заповітом після смерті ОСОБА_4

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Передбачених згаданою статтею підстав неправомірності набуття позивачем, як спадкоємцем за заповітом, права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці Городенківського району судом не встановлено, позов визнається відповідачем - ОСОБА_3 сільською радою, тому суд приходить до переконання, що є підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 5, 3 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1222, 1223, 1233, 1241, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Черемшини, 4 в с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 - вул. 1 пр. К.Слави, 1, м. Хотин, Чернівецька область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Місце знаходження відповідача ОСОБА_3 сільської ради - с. Серафинці, Городенківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04355763.

Судове рішення складене 26.12.2018 року.

Суддя: Ничик Г. І.