Постанова

від 13.12.2018 по справі 804/338/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

13 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/338/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житниця" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. в адміністративній справі №804/338/18 за позовом Приватного підприємства "Житниця" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Житниця звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2017 року форми Р № НОМЕР_1 на суму 885452,50 грн. та форми В4 № НОМЕР_2 на суму 267278,00 грн., направлені на адресу ПП Житниця .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в задоволені позву відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняте нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представником відповідача ОСОБА_2 щодо доводів апеляційної скарги подані заперечення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, відповідно до затвердженого плану перевірки, на підставі направлень посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.06.2017 року № 9341, № 9342, № 9344, № 9345, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України, на виконання вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1, ст. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.06.2017 року № 3092-п Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Житниця (код ЄДРПОУ 32653164) проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Житниця , з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 9207/04-36-14-20/32653164 від 17.08.2017 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства занижено податок на додану вартість на загальну суму 708362 грн., у тому числі: за грудень 2015 року в сумі 2015 грн.; за листопад 2016 року в сумі 233947 грн.; за грудень 2016 року в сумі 472398 грн., та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього в сумі 267278 грн., у тому числі: за грудень 2016 року в сумі 267278 грн..

- пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 168, пп. 176.2 а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 139313,76 грн. по терміну сплати: 14.12.2016 року - 9247,62 грн., 16.12.2016 року - 10386,87 грн., 21.12.2016 року - 34685,67 грн., 23.12.2016 року - 9670,44 грн., 24.12.2016 року - 59310,00 грн., 27.12.2016 року - 16013,16 грн..

- пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 168, пп. 176.2 а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати до бюджету військового збору на загальну суму 14658,29 грн. по терміну сплати: 14.12.2016 року - 1532,84 грн., 16.12.2016 року - 1627,78 грн., 21.12.2016 року - 2890,47 грн., 23.12.2016 року - 1568,07 грн., 24.12.2016 року - 4942,50 грн., 27.12.2016 року - 2096,63 грн..

- п. 66.4 ст. 66 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме до органів ДФС не надано інформацію про зміну осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи у 10-денний строк з дня виникнення таких змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ГУ ДФС в Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 28.09.2017 року № НОМЕР_1, яким ПП Житниця збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 885452,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 708362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 177090,50 грн.;

- форми В4 від 28.09.2017 року № НОМЕР_2, яким ПП Житниця зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 267278,00 грн.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача стосовно протиправності спірних податкових повідомлень-рішень не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції чинній протягом 2015-2016 років) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, за п.п. і абз. 2 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, як зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1. цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення -рішення від 28.09.2017 року № 001542420 слугували висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки, відповідно до яких позивачем у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту включено операції з контрагентами ТОВ «Легал комьюникейшн» та ТОВ «Агрокомпакт» щодо яких у податкових накладних не відображені коди УКТ ЗЕД в порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Проте, такий висновок не відповідає приписам податкового законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Митного Кодексу України, українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Приписами ч.2 ст. 67 Митного Кодексу України передбачено, що в УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до положень статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про Митний тариф України визначено, що митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Номенклатура товарів, визначається як за кодом УКТЗЕД так і за текстовим описом відповідних товарів та/або найменуванням. Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп; для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються.

Тобто, ідентифікація товарів (медичних виробів), які реалізуються суб'єктами господарювання і реалізація яких підлягає обкладенню податком на додану вартість за відповідними визначеними ставками, здійснюється не лише за кодом УКТЗЕД, а й за назвою та цільовим призначенням товару.

Відсутність коду товару згідно з УКТЗЕД у податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання суб'єктом господарювання податкового законодавства в частині оподаткування операцій з постачання товару, у разі якщо такий недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає встановленню виду та найменування придбаного/реалізованого товару.

Разом із тим, судом враховується, що позивач не здійснював імпортування вказаних товарів на митну територію України, вони були придбані на території України у резидентів ТОВ "Легал Комьюникейшн" та ТОВ "Агрокомпакт", що не заперечується сторонами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено зауважень до первинних документів позивача. Колегія суддів також враховує, що товар позивачем був придбаний у зазначених контрагентів, які не є суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності та в акті перевірки дефектності щодо складання первинних документів, податковим органом не встановлено. Крім того, зазначені податкові накладні прийняті податковим органом.

Доводи контролюючого органу, що позивачем не складено скаргу на продавця, який не вірно зазначив або не зазначив реквізити у податкових накладних, колегія суддів вважає неспроможними, з огляд на наступне.

Так приписами абз. 23 ст. 201 ПК України визначено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, станом на день проведення перевірки, ПП Житниця не порушила термінів на подачу вищезазначених скарг.

Стосовно відсутності сертифікатів якості на придбаний товар, колегія суддів зазначає, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ПП Житниця , оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Крім того, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.666 Цивільного Кодексу України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, в тому числі і сертифікати якості, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві. Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію) і в залежності від їх наявності або відсутності робити висновок про нереальність господарських правочинів. Також сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

При цьому посилання податкового органу на наявність кримінального провадження відносно контрагентів позивача, зокрема, провадження по підприємству ТОВ «Легал Комьюникейшн» від 10.02.2017 року № 32017030000000007, та відносно ТОВ «Агрокомпакт» , ТОВ «Інвойс Сервіс» від 23.01.2017 року № 32017210000000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи відсутні обвинувальні вироки відносно посадових осіб ТОВ «Легал Комьюникейшн» , ТОВ «Агрокомпакт» та ТОВ «Інвойс Сервіс» , а тому неможливо підтвердити або спростувати факт, що у періодах здійснення поставок від зазначених контрагентів позивачеві це підприємство здійснювало фіктивну господарську діяльність.

При цьому, колегією суддів при вирішені спору враховується, наявність вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року у справі №335/13457/16-к(1-кп/335/152/2017), за яким ОСОБА_3В, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч.3 ст. ст. 27 Кримінального кодексу України, за фактом створення (придбання) фіктичних суб'єктів господарювання, в т.ч. ТОВ «Гаксан» .

З тексту вироку вбачається, що 29 серпня 2014 року ОСОБА_3, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, повторно, з метою створення, підконтрольного фіктивного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Харкові ОСОБА_4, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_3, погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ Гаскан (код за ЄДРПОУ 39404565).

ОСОБА_4, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, на прохання ОСОБА_3, підписав протокол загальних зборів учасників про придбання ТОВ Гаскан , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

23 вересня 2014 року внесення змін до статуту ТОВ Гаскан зареєстровано державним реєстратором ВДРЮОФОП Вишгородської районної Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області за № 13341020000004549. Відповідно до статутних документів, ТОВ Гаскан зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ Гаскан , на нового власника та директора ОСОБА_4, ОСОБА_3, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 травня 2015 року по 01 жовтня 2015 року, наступним підприємствам, зокрема, з ПП Житниця на суму 2016,67 грн.

Зважаючи на те, що первинні бухгалтерські документи (акти надання послуг, податкові накладні) в тому числі і в період, який був предметом перевірки позивача, від імені ТОВ Гаскан підписані ОСОБА_4, з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не могли носити реальний характер, оскільки оформлялись документально і були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання позивача на те, що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року не може бути взятий до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаним контрагентом, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ Гаскан , колегія суддів вважає хибними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 6 статті 78 цього ж Кодексу визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вищезазначене, на думку колегії суддів дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, виписані ТОВ Гаскан , фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.03.2016 року у справі №21-5315а15 (№808/7907/13-а), статус фіктивного підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що позов ПП «Житниця» підлягає частковому задоволенню, з врахуванням наявності вироку суду по контрагенту позивача ТОВ Гаскан .

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житниця"- задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. в адміністративній справі №804/338/18 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Житниця" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2017 року форми «Р» № НОМЕР_1 на суму 882 931,25 грн. та форми «В4» № НОМЕР_2 на суму 267 278,00 грн.

Врешті позову відмовити.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко