Постанова

від 18.12.2018 по справі 815/3091/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3091/18

Категорія: 10.4 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. час і місце ухвалення: м. Одеса

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаОСОБА_1 суддів: ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна,83) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕР Р» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕР Р» , в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕР Р» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач УК у м. Одесі/Приморському районі/50070000, МФО 899998, р/р 31218230015008 код ЄДРПОУ 38016923, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 р. у розмірі 23 900,00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 915,20 грн. Всього належить до стягнення 25 673,20 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає,що відповідач не створив жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю =1. Таким чином відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2017 року відповідачем не виконано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ТОВ «Проспер Р» надав до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 р. (а.с.8-9).

Відповідно до наданого звіту середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Проспер Р» склала 10 осіб.

Позивач зазначив, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце проте не було створено жодного.

22.03.2018 р. позивач відносно відповідача здійснив розрахунок адміністративно - господарських санкцій за 2017 р. (а.с.10) а саме:

1. Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості 1 робочого місця: норматив -1.

2. Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність = 0.

3. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1

4. Середньорічна заробітна плата штатного працівника розраховується за формулою фонд оплати праці штатних працівників помножуємо на 1000 та ділимо на середньооблікову чисельність штатних працівників. Середньорічна заробітна плата = 478,00х1000:10 =47800,00 грн.

5. Сума адміністративно-господарських санкцій визначається як добуток середньорічної заробітної на кількість робочих місць, не зайнятих особами з інвалідністю, а якщо працює від 8 до 15 осіб - у розмірі половини середньорічної заробітної плати. Сума адміністративно - господарських санкцій 47800,00 грн. х 1 = 47800,00 грн. :2 = 23900,00 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку позивача, відповідач повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 915,20 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до посади на якій працювала ОСОБА_4О.(адміністратор) інвалід 3 групи, у відповідача було створено відповідне робоче місце для інваліда та доказів щодо відмови інвалідам , які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування до суду не надано.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 129 від 14 квітня 2011 року, Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Приписами пункту 5 вищевказаного Положення сформовано основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів, які, насамперед, полягають в:

- організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом;

- обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю;

- веденні претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій та інші.

Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов,які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст.. 20 вищезазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Згідно п.3.1; 3.4 Інструкції, затвердженої наказом Мінпраці, від 10.02.2007, № 42 "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"" у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами).

Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Згідно п.3.2.5 Інструкції ,затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 за № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників" середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Причому, згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі по тексту - Наказ № 316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом 1-ої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, в якому вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 осіб.

Згідно із списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали та були зайняті на підприємстві у 2017 році ОСОБА_4 довідка МСЕК 949711 інвалід 3 групи, була звільнена з посади адміністратора наказом №12К від 31.05.2017 року.

Підприємством не було подано у відповідності до Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ інформацію про наявність вакансій, складеної за формою № 3-ПН, в якій би повідомлялось про вільне робоче місце для працевлаштування інваліда.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідно до посади на якій працювала ОСОБА_4О.(адміністратор) інвалід 3 групи, у відповідача було створено відповідне робоче місце для інваліда та доказів щодо відмови інвалідам , які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування до суду не надано.

Однак суд першої інстанції не звернув увагу , що після звільнення ОСОБА_4 інваліда 3 групи, підприємство повинно було у відповідності до Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ надати інформацію про наявність вакансій, складеної за формою № 3-ПН, в якій би повідомлялось про вільне робоче місце для працевлаштування інваліда, що зроблено не було.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по справі № 812/1136/18, 26 вересня 2018 по справі № 803/534/17.

Щодо розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 р. у розмірі 23 900,00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 915,20 грн. колегія суддів погоджується частково.

Позивачем було зроблено розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за повний 2017 рік.

Відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2017 році вказано , що у 2017 році особа відпрацювала повних 5 місяців.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 р., яка повинна бути стягнута складає 23 900, 00:12*7=13 941, 67 грн.

Пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій повинна бути стягнута у розмірі ( 13941,67*0,06:100=8,36*64 днів) 535,05 грн.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що суд 1-ої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні позову та вважає, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311,315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року по справі № 815/3091/18 - скасувати.

Прийняти нове, яким позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕР Р» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач УК у м. Одесі/Приморському районі/50070000, МФО 899998, р/р 31218230015008 код ЄДРПОУ 38016923, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 р. у розмірі 13 941,67 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 535,05 грн.

В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3