Рішення

від 21.12.2018 по справі 397/1082/18

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/1082/18

н/п : 2/397/410/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2018 року Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Отян О.В.,

при секретарі судового засідання - Рум'янцевій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу №397/1082/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОЛТО до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

за участю : представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідачів - ОСОБА_4,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір міни №92 від 13.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно земельних ділянок площею 4,9599 га кадастровий номер 3520588500:02:000:0089 та 0,01 га кадастровий номер 3520588500:02:000:1075, посвідчений приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5 та стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ Фірма ОЛТО понесені судові витрати в сумі 2762 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначили, що між ОСОБА_6 та ТОВ Фірма ОЛТО 28.02.2008 року за №201 укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 4,96 га кадастровий номер 3520588500:02:000:0089 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Строк дії договору, згідно п. 2.1 розділу 2, десять років, тобто до 28.02.2018 року. КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України 08.08.2008 року здійснено державну реєстрацію Договору. Щодо всіх істотних умов Договору між сторонами було досягнуто згоди. Договір за взаємною згодою сторін не припинявся та достроково не розривався, орендар у добровільному порядку від оренди земельної ділянки не відмовлявся, його умови сторонами виконувалися.

У зв'язку зі смертю 05.04.2015 року ОСОБА_6 право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом перейшло до його сина ОСОБА_1.

Перехід права власності на земельну ділянку, у тому числі в порядку спадкування за законом, не є підставою для розірвання чи припинення Договору, що передбачено п.5.6 Договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ фірма ОЛТО .

ОСОБА_1, на підставі договору міни №92 від 13.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5, відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2

Вважають, що оспорюваний правочин укладено з порушенням як вимог законодавства, так і переважного права ТОВ ФІРМА ОЛТО .

Відповідно до абзаців 1 - 3 підпункту б п. 15 розділу X Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Зміст зазначених правових норм дає можливість дійти висновку про те, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою пай на пай (ст.14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , пункти 3, 5 рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003 року №288, правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 05.11.2014 року у справі №6-172цс14 та від 11.02.2015 року у справі №6-5цс15).

Згідно ч.1, 2, 3, 5 ст.9 Закону №161-XIV (в редакції від 04.06.2017 року, яка діяла, на час виникнення спірних правовідносин) орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону. Орендодавець зобов'язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку, третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається. У разі відмови орендаря від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки. Орендар може придбати земельну ділянку, що перебуває в оренді, за умови згоди орендодавця на продаж цієї земельної ділянки.

Про свій намір відчужити успадковану земельну ділянку ОСОБА_1 ТОВ ФІРМА ОЛТО не повідомляв.

Оскільки, оспорюваний правочин укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) до того ж з порушенням переважного права ТОВ Фірма ОЛТО , що суперечить вимогам підпункту б пункту 15 Перехідних положень ЗУ України та ст.9 Закону №161-ХІV, то в силу положень вищенаведених норм він не відповідає вимогам закону і тому не має юридичної сили і повинен бути визнаний недійсним з моменту його вчинення.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.08.2018 року (а.с.43-44) позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи визначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2018 року (а.с.89-90) витребувано у ОСОБА_2 оригінал договору міни земельних ділянок № 92 від 13 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стосовно земельних ділянок площею 4,9599 га кадастровий номер 3520588500:02:000:0089 та 0,01 га кадастровий номер 3520588500:02:000:1075, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5; витребувано у приватного нотаріуса Олександрівського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5 оригінал для огляду в судовому засіданні та його належним чином завірену копію для долучення до матеріалів справи договору міни земельних ділянок № 92 від 13 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стосовно земельних ділянок площею 4,9599 га кадастровий номер 3520588500:02:000:0089 та 0,01 га кадастровий номер 3520588500:02:000:1075; витребувано з відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області: відомості про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки площею 0,01 га, кадастровий номер 3520588500:02:000:1075, на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, на підставі якої на час здійснення державної реєстрації земельної ділянки, встановлено відомості про неї; належним чином засвідчену копію відповідної документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,01 га, кадастровий номер 3520588500:02:000:1075, на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, на підставі якої на час здійснення державної реєстрації земельної ділянки, встановлено відомості неї; відомості про можливе виділення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,01 га, кадастровий номер 3520588500:02:000:1075, на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області як власнику земельної частки (паю); відомості про розмір земельної частки (паю) по Цвітненській сільській раді Олександрівського району Кіровоградської області.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2018 року (а.с.131-132) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування, зазначені у позові. Зазначив, що права орендаря, у відповідності до ст.27 Закону України Про оренду землі , підлягають захисту на рівні з правами власника землі.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що згідно договору оренди землі від укладений строком на 10 років до 28.02.2018 року. Згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст.638 ЦК України, договір оренди землі набуває чинності з дня його державної реєстрації. Оскільки договір оренди землі, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Фірма ОЛТО , зареєстрований 08.08.2008 року, отже строк дії договору закінчився 08.08.2018 року. Позивачем не надано доказів того, що укладений між відповідачами договір міни створив для позивача юридичні наслідки. На сьогоднішній день вказана земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ Фірма ОЛТО . Позивач скористався своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди землі, направивши в січні 2018 року лист-повідомлення ОСОБА_1 Останній, в свою чергу, направив лист-повідомлення про небажання продовжувати дію договору. Крім цього, ОСОБА_1 в червні 2017 року також направив повідомлення позивачу про те, що укладати новий та поновлювати (продовжувати) дію даного договору з даним господарством не має наміру. Таким чином, договір міни ніяким чином не впливає на права позивача, оскільки самим договором оренди землі, укладеним з позивачем, не передбачено переважне право позивача на придбання земельної ділянки, міну та інші пропозиції. Крім того, позиція представника позивача щодо обміну земельних ділянок за схемою пай на пай не заслуговує на увагу, оскільки це порушує загальні положення щодо договору міни, згідно яких об'єктами договору міни можуть бути майно та роботи та інше. Позивачем в 2018 році зібрано врожай, що не порушило його прав. Договір міни посвідчений приватним нотаріусом. Під час розгляду справи порушується питання виконання вимог закону нотаріусом. Представником позивача не заявлялося клопотання під час розгляду справи про залучення нотаріуса до участі у справі в якості третьої особи чи свідка. Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України , власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. У відповідності до вимог ст. 203 ЦК України нотаріусом не було встановлено причин на підставі яких він не мав права засвідчити договір міни. Просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Безпосереднім рішенням, яке стосується питання мораторію на землю, є рішення ЄСПЛ у справі Зеленчук та Цицюра проти України , яке на теперішній час має статус остаточного.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР №000681, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №413 від 17.05.2000 року (а.с.11-12) належала земельна ділянка площею 4,96 га, що розташована на території Цвітненської сільської ради.

28.02.2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ Фірма ОЛТО укладено договір оренди земельної ділянки №201 щодо оренди земельної ділянки площею 4,96 га, розташованої на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району, який зареєстровано в реєстрі за № 040837900099 від 08.08.2008 року (а.с. 8-9).

Реєстрація вказаного договору також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №104598427 від 22.11.2017 року (а.с.16).

За умовами вищевказаного договору оренди земельної ділянки:

п.2.1 - договір укладається терміном на 10 років до 28.02.2018 року;

п.2.2 - після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк;

п.2.3 - в разі не попередження про розірвання договору за 30 днів до закінчення строку дії договору договір автоматично пролонгується на попередній термін його дії;

п.5.2 - договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання;

п.5.3 - договір припиняється в разі:

п.5.3.1 - закінчення його строку;

п.5.3.2 - придбання орендарем земельної ділянки у власність;

п.5.3.3 - примусового викупу (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності;

п.5.3.4 - неможливості використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або власника землі;

п.5.3.5 - в разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України;

п.5.3.6 - в разі ліквідації юридичної особи орендаря;

п.5.4 - договір може бути розірваний в разі:

п.5.4.1 - взаємної згоди сторін;

п.5.4.2 - вимоги однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором;

п.5.4.3 - добровільної відмови орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря;

п.5.4.4 - укладення договору оренди землі з порушенням вимог Закону України Про оренду землі ;

п.5.5 - дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше ніж за 30 днів до початку проведення агротехнічних робіт під урожай наступного року, з компенсацією понесених витрат орендарем;

п.5.6 - у разі смерті орендодавця, умови договору є обов'язковими для спадкоємців;

п.5.7 - в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Згідно акту прийому-передачі до договору оренди №201 від 28.02.2008 року (а.с.10), орендодавець ОСОБА_6 передав, а орендар - ТОВ Фірма ОЛТО прийняв в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення №89, в строкове платне користування, яка знаходиться на території Цвітненської сільської ради.

Позивачу ОСОБА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, перейшло право власності на спадщину спадкодавця ОСОБА_6, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 3520588500:02:000:0089, площею 4,9599 га, яка розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, що належала на праві власності спадкодацю ОСОБА_6, який помер 05.04.2015 року, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 000681 від 17.05.2000 року (а.с. 14, 15).

ОСОБА_1 повідомив ТОВ фірма ОЛТО про те, що укладати новий та поновлювати (продовжувати) дію даного договору з даним господарством не має наміру, так як надалі буде обробляти самостійно (а.с.116).

Вказане повідомлення було отримано ТОВ фірма Олто 19.06.2017 року (а.с.115).

Згідно листа-повідомлення про використання переважного права, щодо поновлення договору оренди землі вих. № 24 від 16.01.2018 року, ТОВ Фірма ОЛТО повідомила відповідача ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі №201 від 28.02.2018 року та відповідачу ОСОБА_1 також було направлено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16.01.2018 року (а.с.17, 18, 19).

Згідно листа-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення про заперечення в поновленні Договору оренди земельної ділянки №201 від 29.02.2008 року та відмову в підписанні додаткової угоди про таке поновлення (а.с.113-114) ОСОБА_1 повідомив ТОВ фірма Олто про прийняте ним рішення щодо заперечення в поновленні Договору оренди земельної ділянки №201 від 28.02.2008 року, який зареєстрований ДП ЦДЗК 08.08.2008 року та про свою відмову в підписанні додаткової угоди б/н від 16.01.2018 року до договору оренди земельної ділянки №201 від 28.02.2008 року (щодо поновлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 3520588500:02:000:0089); після закінчення строку дії Договору вимагає повернути земельну ділянку.

Вказане повідомлення було отримано ТОВ фірма Олто 30.01.2018 року (а.с.112).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна та щодо суб'єкта за № 134050809 та № НОМЕР_2 виданих 12.08.2018 року (а.с. 20-21, 22-23) встановлено, що на підставі договору міни, серія та номер:92, виданого 13.02.2018 року у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка площею 0,01 га, розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а до ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка площею 4,9599 га, розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно повідомлення Відділу у Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №872/101-18 від 13.11.2018 року (а.с.96-105), у Відділі зберігається Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області кадастровий номер з 3520588500:02:000:1024 по 3520588500:02:000:1116, яку розроблено Кіровоградською регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру на замовлення ОСОБА_2 в 2014 році; технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 3520588500:02:000:1075 до місцевого фонду документації із землеустрою Відділу не надходила. Крім того, з моменту формування земельної ділянки рішення Олександрівською районною радою про затвердження технічної документації не приймалося. Відповідно до Акту прийому-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки межі земельної ділянки 3520588500:02:000:1075 площею 0,0100 га, наданої у власність ОСОБА_7, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 5 штук. Розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Дзержинського Цвітненської сільської ради становить 4,41 умовних кадастрових гектар.

За договором міни (обміну) земельних ділянок від 13.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 (а.с.107-109, 117-119, 120-123), ОСОБА_2 та ОСОБА_1, від імені якого на підставі довіреності двяла ОСОБА_8 вчинили обмін належних їм на праві власності земельних ділянок. Земельна ділянка, що розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, площею 4,9599 га, кадастровий номер 3520588500:02:000:0089, що належить ОСОБА_1 перейшла у власність ОСОБА_2, а земельна ділянка, що розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, площею 0,01 га, кадастровий номер 3520588500:02:000:1075, що належить ОСОБА_2 перейшла у власність ОСОБА_1 Міна проводилась без доплати. Обмеження на земельні ділянки були відсутні, що було перевірено нотаріусом на підставі відповідних витягів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України , способами захисту цивільного права та інтересу, крім інших, може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 715 ЦК України , за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Відповідно до ст.716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов?язання.

Згідно ч.1, ч.3 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В судовому засіданні не було встановлено порушень будь-яких вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, під час його укладення.

Договір міни, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5, і останнім під час його посвідчення не було встановлено будь-яких підстав, які б слугували для неможливості його укладення і посвідчення.

Стороною позивача не заявлялося клопотання про виклик і допит вказаного нотаріуса в якості свідка або залучення його до участі у справі у якості третьої особи, для з?ясування відповідності договору міни чинному законодавству в момент його укладення.

Договір міни відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Також, представник позивача посилається на те, що обміняними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою пай на пай .

Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв ) .

Відповідно до ст.14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв ) , у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003 року № 288, втратили чинність згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 10.02.2014 року № 35 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Держкомзему України".

Таким чином, законодавчими нормами, які регулюють правовідносини у сфері укладання договорів міни, не передбачено обов?язкової вказівки на те, що обміняними ділянками можуть бути лише ділянки за схемою пай на пай .

У даному випадку обміняні земельні ділянки перебувають всередині єдиного масиву (на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області), їх обмін відбувся у відповідності до ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв ), на які безпідставно посилається представник позивача, як на підставу для визнання правочину недійсним.

Також, представник позивача посилається на те, що оспорюваний правочин було укладення в період дії заборони на відчуження земельних ділянок, що суперечить вимогам підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України , до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України , власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов?язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Безпосереднім рішенням, яке стосується питання мораторію на землю, є рішення ЄСПЛ у справі Зеленчук та Цицюра проти України (заява №846/16 та 1075/16) від 22.05.2018 року, у якій ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської конвенції з прав людини і яке на теперішній час набуло статусу остаточного.

У даному рішенні, ЄСПЛ встановив, що держава не встановила справедливий баланс між загальними інтересами громади та правами власності заявників. Суд зазначив, що жодна інша держава Ради Європи не мала таку заборону і посилався на невідповідність підходу України до завершення мораторію. Було також незрозуміло, чому менш обмежувальний захід не був ефективним для досягнення тієї ж мети. Ключовим фактором для виявлення ЄСПЛ порушення прав власності заявників було те, що Україна послідовно ставила мету надання дозволу на придбання та продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення після створення інфраструктури ринку. Проте, всупереч оголошеній меті початковий мораторій був продовжений декілька разів і зараз розглядається з усіма практичними цілями як невизначений, незважаючи на періодичні крайні строки для того, щоб законодавчий орган врегулював це питання, але ці строки не були виконані. ЄСПЛ взяв до уваги твердження уряду щодо необхідності обмеження, наприклад, запобігання збідніння сільського населення, уникнення зосередження землі в руках декількох груп, таких як багаті особи або ворожа держава, а також припинення вилучення з обробки. Проте, в першому твердженні не був врахований той факт, що заявники мешкали в місті та не бажали займатися сільським господарством. Крім того, законодавчий орган не виявив, що заборона була необхідною для досягнення поставленої мети щодо сільського населення взагалі, але її метою було надання достатньої кількості часу для прийняття необхідного законодавства. Наступні дві мети, наведені урядом, можливо досягти за допомогою інших законів, у тому числі тих, що вже зареєстровані в Україні, такі як обмеження кількості земельних ділянок та податки, які, як виявляється, сприяють обробці землі. ЄСПЛ встановив, що тягар, накладений на двох заявників, був надмірним. Вони постраждали від наслідків нездатності органів влади дотриматися своїх власних крайніх строків, в той час як органи влади надали лише незначні підстави для нездатності обрати менш обмежувальні заходи. Україна не встановила справедливий баланс між загальними інтересами громади та інтересами заявників , а також перевищила свої повноваження щодо дискреційності ( межі розсуду ). ЄСПЛ наголосив, що справа стосувалася загальної законодавчої ситуації та не обмежувалася лише заявниками. Суд постановив, що Україна повинна вжити відповідні законодавчі або інші заходи для забезпечення справедливого балансу між інтересами власників сільськогосподарських земель та суспільством взагалі. ЄСПЛ зауважив, що він не вимагає створення ринку земельних ділянок сільськогосподарського призначення без обмежень, а також те, що держава залишається вільною обирати, які заходи необхідно вжити.

Таким чином, враховуючи викладену вище позицію ЄСПЛ, відповідачі не мали будь-яких заборон щодо обміну своїми земельними ділянками, мораторій на той час як такий хоч і існував, а також існує і на теперішній час, проте на момент розгляду справи він вважається таким, що порушує як права відповідачів, так і вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, оборотоздатність земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) не є обмеженою.

А тому, суд вважає неналежними доводи представника позивача про те, що оспорюваний правочин було укладення в період дії мораторію (заборони) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і не приймає їх до уваги з вищевикладених підстав.

З цих же підстав суд не враховує правові позиції ВСУ, викладені у постановах від 05.11.2014 року (справа № 6-172цс14) та від 11.02.2015 року (справа № 6-5цс15), на які посилається представник позивача.

Таким чином суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що, у результаті укладеного договору міни від 13.02.2018 року у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка площею 0,01 га, а до ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка площею 4,9599 га, які розташовані на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області та цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тобто, на даний час власником земельної ділянки, яку орендує позивач, являється ОСОБА_2

Договір міни не створив та не створює для позивача жодних юридичних наслідків, позивач на даний час, як підтвердив у судовому засіданні його представник, продовжує користуватися земельною ділянкою, жодних перешкод щодо користування земельною ділянкою до закінчення терміну дії договору оренди, відповідачі позивачу не чинили.

Позивач, будучи обізнаним, що земельна ділянка до закінчення договору оренди перебуває у власності ОСОБА_2, з жодними пропозиціями до останньої не звертався.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати та інші витрати, понесені позивачем, необхідно віднести за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 12,13, 265 ЦПК України , суд ,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ОЛТО до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, а саме - договору міни №92 від 13.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно земельних ділянок площею 4,9599 га кадастровий номер 3520588500:02:000:0089 та 0,01 га кадастровий номер 3520588500:02:000:1075, посвідчений приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення через Олександрівський районний суд до Кропивницького апеляційного суду .

Повний текст рішення складений 26.12.2018 року .

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ОЛТО , місце знаходження: 27320, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Цвітне, вул. Березовського, 1, код ЄДРПОУ - 24744314.

Представник позивача: ОСОБА_3, місце знаходження: 25013, АДРЕСА_1, діє на підставі ордеру серія КР № 78540 від 07.09.2018 року.

Відповідач: ОСОБА_1, місце знаходження: 27326, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілля, вул. Черкаська,58, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3.

Відповідач: ОСОБА_2, місце знаходження: 27320, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Цвітне, вул. Степова, 1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Представник відповідачів: ОСОБА_4, місце проживання: 27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Першотравнева, 20, діє на підставі договорів від 28.09.2018 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 326/н від 22.12.2008 року.

Суддя : (підпис)

З оригіналом вірно.

Рішення набуло законної сили ___

Оригінал рішення зберігається у справі №397/1082/18.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_9